В інтерв’ю порушуються актуальні питання алкологізації та подолання алкозалежності у сучасному світі, висвітлюється духовно-релігійна сторона проблеми, а також підвищення заробітних плат поліцейським за рахунок незаконного акцизу, інші наболілі питання сьогодення.
‒ Якими є найбільш поширені причини та передумови алкологізму серед населення?
‒ Насправді проблемі алкологізації в нашій державі належить провідне місце. Спілкуючись зі слідчими в особливо важливих справах щодо розслідування економічних злочинів у різних областях, стала відомою негласна інформація про те, що лише в перші два місяці після виходу нового акцизу зберігається знак якості продукції. Переважна більшість акцизу, а це 80‒90 % ‒ фальсифікат, потребує ретельної перевірки щодо його виявлення та належного документування. Нерідко молоді особистості, систематично вживаючи алкоголь, приблизно через 2-3 роки помирають від алкоголізму. Особливо це наглядно спостерігається у селах, адже всі один одного добре знають, що викликає особливу стурбованість у людей.
Більше того, не проводиться жодна протиалкогольна кампанія щодо попередження зловживання алкоголю. Мені, наприклад, вистачило курсу лекцій Володимира Жданова, щоб зрозуміти наскільки негативний вплив має алкоголь на свідомість людини. Після кожного випивання руйнуються клітини мозку, які вже ніколи не відновлюються, тобто ми, по суті, самі собі копаємо гріб. І про це потрібно пам’ятати, особливо молоді.
‒ Як ви ставитесь до «кодування» від алкоголю?
‒ Вкрай негативно. Будь-яке втручання у свідомість людини поза її свідомістю і психікою не сприймаю. Хоча багато людей, які звернулись у відповідні центри, отримали професійну допомогу від ігроманії, тютюнопаління, алкозалежності. Тому тут повинен вирішувати кожен сам ‒ як вчиняти і діяти. Думаю, не зайвим було б проведення відповідних тренінгів з боку високодуховних особистостей, які своєю харизмою, силою духа вміло б донесли ту чи іншу інформацію, щоб людина застановилася і сама відмовилася від зловживання спиртним.
‒ Як, на ваш погляд, подолати проблему алкоголізму у сучасному світі?
‒ Ми бачимо, що напередодні новорічних та різдвяних свят великими партіями розходиться спиртне у магазинах та супермаркетах. Чи добре це? Справді, проблема дитячого алкоголізму, пияцтва дорослих займає особливе місце у її попередженні та подоланні. Масове безробіття, стреси, бажання ізолюватись від світу, сімейні конфлікти, чвари, що супроводжуються пияцтвом, чи, навпаки, комфортність життя, бажання жити у своє задоволення – усе це у непоодиноких випадках стає причиною алкоголізму. Як же боротися з цим та багатьма іншими негативними явищами? Передусім треба знати причину такого стану людини, згодом усвідомити її наслідки та згубний вплив і, як результат, застосувати усі можливі засоби задля подолання, попередження, роз’яснення усіх аспектів проблеми та вжиття необхідних заходів впливу. І, безперечно, неабияке значення тут має молитва до Божої Матері, до її ікони «Неупиваєма Чаша», святих, які допомагають у подоланні алкоголізму, зокрема святого мученика Воніфатія. Але передусім причиною наших «страстей» треба бачити духовні хвороби, які згодом переростають у хвороби суспільства. У цих процесах важливо пам’ятати слова апостола: «Не упивайся вином, бо в ньому є блуд» (Еф. 5:18).
‒ Чи можете навести приклади сказаного?
‒ У даному випадку надзвичайно цікавою є розповідь практично нашого сучасника – старця Паїсія Святорця з гори Афон. У нього справді є чого повчитись. Дізнаємось, що на Святій Горі був один чернець, який жив у Кареї. Пив щодня, а випивши, ставав причиною скандалів із паломниками. Коли він помер, група віруючих поспішила до Паїсія Святогорця поділитися цією «радістю». Отець Паїсій відповів їм, що знає про смерть ченця і бачив, як усе ангельське воїнство прийшло забрати його душу. Паломники дивувалися і висловлювали невдоволення. Один із них просив старця пояснити, про кого він каже, думаючи, що старець їх не зрозумів. Паїсій розповів їм таке: саме цей чернець народився в Малій Азії, і щоб не залишати немовля вдома одного, батьки брали його з собою на збирання врожаю, а щоб не плакав і їх не вирахували, додавали трохи міцного алкоголю в молоко, – так він засинав. Через це, коли він виріс, пристрастився до алкоголю. Лікарі йому порадили не створювати сім’ї ‒ так він опинився на Афоні і став ченцем. Там він знайшов старця і розповів йому, що є алкоголіком. Отець Паїсій визначив йому правило: здійснювати поклони та творити молитви до Пресвятої Богородиці з проханням скоротити кількість алкоголю на одну чарку. Після року боротьби та покаяння йому вдалося знизити міру випивки з 20 до 19 чарок на день. Боротьба тривала, і за всі роки він досягнув рівня 2-3 чарок на день. Люди роками бачили лише ченця-п’яницю і скандаліста, а Бог бачив як бореться воїн із великою запопадливістю та старанністю на подолання пристрасті.
‒ Тобто йдеться про осуд людини, не знаючи причини?
‒ Справді, в даному випадку видно, яким страшним є гріх осуду. Адже ми не знаємо за яких умов, причин або, говорячи юридичною мовою, факторів і детермінантів людина згрішила. Господь дивиться в серце людини, ми ж ‒ сліпці у цьому світі. Також є цікавий приклад про священника, якого заслали, як це часто буває, на сільську парафію за пияцтво. І ось коли його душу хотіли після смерті визначити в пекло, всі покійні благали і заступилися за нього, бо він їх у великій кількості поминав на літургії. Як бачимо, іноді Господь допускає пияцтво, щоб людина не впала в страшніший гріх гордині. В духовних семінаріях викладачі задають риторичне питання вихованцям: а як бути, коли на сповідь прийшла людина у нетверезому стані, чи можна прогнати її? Адже, можливо, вона б ніколи не прийшла до храму, до священника покаятись, якби не вжила спиртне. Життя надзвичайно складне і непередбачуване, і в кожному окремому випадку треба пам’ятати, що вище права може бути милість, а вище справедливості – покаяння і прощення.
‒ То якою має бути культура пиття?
‒ Відомий педагог Антон Макаренко усвідомлював, що здолати пияцтво
серед ув’язнених йому не під силу. Тому він вибрав інший шлях ‒ вчити їх культурі пиття. І це дало набагато більше позитивних результатів, ніж бездумні заборони. Зрештою, колоністи, яких він навчив у міру та правильно випивати, не поповнили лави алкоголіків. Звісно, ніхто не закликає організовувати курси культурного пиття. Просто у виховній роботі треба працювати так, щоб твердо усвідомлювати шкідливість вживання алкоголю.
‒ І наостанок, як ви прокоментуєте заяву міністра МВС Дениса Монастирського про те, що кошти, отримані державою від нелегального акцизу, будуть перенаправлені на заробітну платню поліцейським?
‒ Звісно, позитивно. Адже як поліцейський може вижити за 11 тисяч заробітної плати, будучи практично цілими днями на службі, без жодних «ковідних» виплат чи надбавок? При тому, що величезні кошти з держбюджету надходять органам поліції. Схвалюю позицію експоліцейського Дмитра Ринкового, який набрався сміливості виступити з обуренням щодо ситуації, яка склалася з виплатою зарплат у Нацполіції. Принаймні абсолютна більшість громадян його підтримала. Головним у поліції сьогодні є довіра і підтримка народу, тому найближчим часом побачимо, як на це зреагує поліцейське відомство.
Читайте також інші блоги Фіртки:
Для неї, для нього і для малого
«Дім Gucci» - то «Хрещений батько» у дизайнерських лахах
