«Волонтерство стало антистресом під час війни», - франківчанка про досвід допомоги біженцями у Польщі

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну кожен свідомий громадянин почав боротися з окупантом на своєму фронті. До перемоги докладають зусиль усі – ЗСУ, медики, «інформаційні війська», волонтери та багато інших.

Фіртка поспілкувалася із франківчанкою Мар’яною Гнот, аби дізнатися про її досвід волонтерства у центрі допомоги біженця та особливості цієї роботи у Польщі.  


На які організації ти працювала та що входило у твої обов’язки?  


Я волонтерила спочатку зі своїм хлопцем в штабі "Варшавський фронт". Ця організація займалася гуманітарною та медичною допомогою для України. У перші тижні ми шукали помешкання для українців, які приїжджали у Польщу.

Потім я волонтерила в центрі "Arena Torwar". Там я реєструвала переселенців, пояснювала, як легалізуватися в Польщі. У "Arenie TORWAR" українці могли поїсти, пожити декілька днів, взяти медикаменти, одяг, продукти, поспілкуватися із психологом, отримати корм та все необхідне для домашніх улюбленців.

Кожен із волонтерів на своєму столику мав роздруковані флаєри із поясненням: як діти з України можуть навчатися в Польщі, як отримати допомогу від держави, номери телефонів юристів тощо. Також волонтери відповідали за логістику: були дні, коли збирали людей в автобус, аби відправити в інші міста Польщі, або ж в інші країни, Португалію чи Чехію.

Я відповідала за реєстрацію переселенців. За день могло бути понад 100 людей, але найбільше українців приїздило вночі, тому у цей період доби потрібно було залучати величезну кількість волонтерів.

Ще один центр, в якому я волонтерила разом із хлопцем - це Dworzec Centralny. Мій хлопець, якого звати Назар, допомагав людям отримувати безкоштовні квитки в касах у різні країни. "Купити" такий квиток означало підійти в касу із паспортом українця та отримати безплатний квиток. У такі центри набирали волонтерів, які знали і українську, і польську мови.

Тільки уявіть, що за один день на цей вокзал приїжджало двісті тисяч українців, які або очікували на рейси в інші країни, або пробували легалізуватися у Польщі. У цьому центрі я допомагала в дитячій кімнаті: спілкувалася із дітьми, дивилася за ними поки їхні батьки розв'язували питання із документами або транспортом.  Це був також дуже цікавий досвід, адже діти завжди розповідають веселі історії, із ними ніколи не нудно. 


З яких регіонів України переважно приїздили люди?


У такі центри приїжджають люди із різних регіонів. На моїх волонтерських змінах найбільше було із Київської області та Харківської.

Люди не могли стримати сльози, коли розповідали про те, як декілька діб добиралися до Польщі, як їхали в переповнених поїздах, у яких не вистачало свіжого повітря та місця.

Траплялися випадки, що люди навіть на стоячи спали, коли їхали у Польщу три доби, адже дороги в Україні були понищені й доводилося витрачати чимало часу, щоб доїхати в пункти призначення. 


Чи проводили вам тренінг, як спілкуватися з біженцями?


Чесно кажучи, не було як таких тренінгів, як спілкуватися із переселенцями, адже щодня приходили нові волонтери, і їх просто вводили в курс справи, як допомогти українцям. Єдине таке правило - не запитувати, звідки люди приїхали. Це може їх ранити...

З нами волонтерили також білоруси, які розповідали, що були випадки, коли після таких запитань в постраждалих від війни ставалися нервові зриви.


Що тобі найбільше запам'яталося за час волонтерства?


Це історія подружжя, яке вже разом 50 років. Вони три доби добиралися із Харкова до Варшави. Замучені, зі сльозами на очах розповідали про те, яке гарне місто Харків і як їм сумно, що доводиться їхати за тисячі кілометрів від свого дому.

Ця пара жила в центрі "Arena Torwar" тиждень, а тоді вони поїхали на автобусі в Португалію, де на них чекала дочка, з якою я спілкувалася весь цей час. Вона дуже переймалася, як батьки перенесуть таку дорогу, адже їм 75 та 73 роки. Але, на щастя, все вирішилося і подружжя в безпеці.

Я завжди пам'ятатиму, як попри втому та відчай, вони підійшли до мого столика, як Василь, так звали чоловіка, тримав за руку свою дружину, Ольгу, і заспокоював її. У той момент я думала, що наші люди – непереможні.


Чим годували вимушених переселенців у Польщі?


Кожного дня для них готували гарячі обіди: перше, друге та салати. Вони також мали можливість з'їсти йогурти, різні види печива, фруктові пюре, які дуже популярні в Польщі. Також мали можливість пити каву, чай, воду або соки.

Голодними люди точно не були, бо і ми, волонтери, також обідали або вечеряли в таких центрах. Усе було дуже смачно. 


Як ви вирішували конфліктні ситуації?


Коли я волонтерила, то не було майже жодних конфліктів. Усі люди, які приходили в центр, були дуже скромними та вдячними за будь-яку допомогу. Був тільки один випадок, коли в центр прийшла інтернаціональна сім'я. За правилами, ми повинні заселяти сюди тільки українців, але, звісно, ми хотіли допомогти усім, хто про це просить, а тому сказали, щоб уся родина їхала в інший центр, де їх зможуть прийняти.

Не знаю чому, але сім'ю це образило, тому вони продовжували впродовж 30 хвилин «намотувати кола» біля наших столиків реєстрації та вимагати, щоб вони ночували саме в "Areni Torwar".

Зрештою нам вдалося пояснити, що місця не вистачає, тому їм слід поїхати в інший центр. Зазвичай таких історій не багато. Ми розуміємо, що під час війни стрес у всіх, тому на такі суперечки не звертаємо увагу. Намагаємося вирішити конфлікт, як тільки він починає виникати. 


Що тобі найбільше сподобалось у твоїй роботі?


Волонтери, які за декілька днів ставали для тебе сім'єю. Переселенці, які розповідали історії, дякували за допомогу, обнімали. Це все дуже цінно у волонтерській роботі. Мені подобалося, що в таких центрах вирує життя, і люди стають хоч на мить впевненішими та щасливішими.

Вони вірять, очікують та творять зміни у своєму житті. Після того, як я поволонтерила в декількох центрах, до мене телефонували незнайомі люди із проханням знайти житло або просили поради, як правильно легалізуватися в Польщі, і я докладала зусиль, щоб їм допомогти.

Волонтерство для мене стало своєрідним антистресом під час війни, бо я усвідомила, що можу допомагати й змінити життя хоча б декількох людей на краще. 


Наостанок, порадь, як стати волонтером у Польщі.


Для цього варто підписатися на групи про життя в певному місті Польщі. Наприклад, я підписана на сторінку "Warsaw.here", у якій постійно розповідають про події у Варшаві, про зміни в законодавстві, які стосуються іноземців, публікують вакансії роботи та варіанти помешкання. І, звісно, саме на цій сторінці ви можете довідатися, де саме шукають волонтерів.


Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці

“Важлива сильна мотивація до перемоги”, — психотерапевт Ірина Сафронова про те, як жити під час війни

План Маршала: чому відновлення економіки України буде економічним двигуном для Європи?

Репортаж з оточеного Херсону: окупанти планують криваві провокації та зміну влади

"На Лівому березі - спокійніше": історія дівчини з Прикарпаття про ситуацію у столиці

Тридцять кілометрів пішки з собакою та молодшим братом: як українці тікають від обстрілу своїх домівок

"Жили без комунікацій, їжу ділили по порціях": історія біженки з Київщини, яка транзитом на Прикарпатті


16.05.2022 Алла Павлуцька 8090
Коментарі ()

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

1332
29.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

867
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2218
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1302
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1433
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1870

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1400

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

841

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

533

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1368
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

4820
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5998
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5525
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

1815
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1670
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7746
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

1406 1
28.07.2026

Акторка Івано-Франківського драмтеатру Мирослава Полатайко зізнається, що в дитинстві не мріяла про сцену та не любила виступати перед публікою. Попри це, родинні традиції, підтримка близьких і наполеглива праця допомогли їй знайти своє покликання та полюбити акторську професію.

6188 2
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

382
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

761
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1749
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2193