Позавчора, першого числа місяця липоцвітня сталася подія, яка не набула в Україні гідного розголосу. З цього дня влада Московії заборонила жіночі мереживні труси.

Коли п’ять років тому я перебувала у Даждьбожій святині у селі Богоявленському на Кіровоградщині, то зустріла там волхва Ясуня (Яценка). Ясунь звернув мою увагу на те, що волелюбні зрушення українського народу відбуваються на Калету – у кінці листопада.

Знову будуть святкувати чуже остогидле свято 8 березня (нібито свято жінок, а насправді - свято Пурім), знову забудуть про те, що 9-го березня – День Пророка.

Східні нами керують, південні спорожнюють наші кишені, а західні вчать нас жити й всі разом мають нас за ніщо. Але весна завжди долає зиму.

Мандруючи вулицями українських міст, я з радістю бачу переляк і розгубленість на неукраїнських, чужинських, носатих та вилицюватих кольорових обличчях. Все більше на вулицях ярооких хлопців та дівчат у вишиванках.

Мене турбує реклама прального порошку, в якій зіпсовані неякісним пранням плаття «відправляють на заслання до села». Ця реклама містить в собі пряме злочинне зомбування української людності. Мовляв, село є таким собі місцем другого сорту.

Я розумію, що закон забороняє позначувати патріотичні заклади громадського харчування табличками і написами, у яких би було зазначено, що вони призначені саме для українців. Закон не можна порушувати, навіть якщо він недосконалий. Але ми повинні боротися...

Багато українців не усвідомлюють того, що називаються не рідними, а чужинськими іменами. Адже християнство принесло на землю наших предків свої слова і звуки. Свої, незвичні для українського слуху, імена...

Депутати львівської міськради офіційно виступили проти впровадження в Україні ювенальної юстиції.

Я все більше переконуюся, що футбол в Україні треба ЗАБОРОНИТИ!!!

Давайте поміркуємо, що таке футбол з української точки зору. По перше, ця гра до нас принесена ззовні. Трохи більше як сто років тому. Вона не має жоднісінького національного українського коріння. Тепер це очевидно – у футбол найкраще грають чорношкірі. Ми, нащадки арійців (неохайні, череваті, розперезані) сидимо з пивом на трибунах і дивимося, як негри і бразильські напівнегри ганяють по траві м’ячик. 

Для найбільш активних «легіонерів сатани», різного роду «постмодерністів» варто б зробити своєрідний концтабір – огородити кілометр території десь подалі від населених пунктів, огородити триметровим парканом зверху з колючим дротом, стерилізувати всіх їхніх «тьолок» щоб не плодилася ця нечисть, і хай бісяться – проводять свої «мистецькі» акції, «фестивалі» і псевдолітературні читання.

Стара пансько-окупаційна назва муляла вуха совітським вождям, а українцям вона чулася як «Сатаніслав» і нагадувала про канчуки Потоцьких і австрійські багнети. Тому у 1962 році ненависну назву було виметено на смітник історії. Щоправда тепер деякі «добродії» хочуть її звідти витягнути, але люди їм не дадуть.

У нас в Україні є багато таких речей, які ззовні виглядають добрими і потрібними, а насправді такими не є. Скоро весна і молодь знов потягнеться туди, куди вказують реклами так званих «фольклорних фестивалів». Тобто, фестивалів, де нібито пануватиме народне українське мистецтво, де музика і співи об’єднюватимуть українських людей в одну громаду.

Нещодавно я була в Києві, якраз у справах свого поетичного збірника. І раптом чую: «Потяг НОМЕР ОДИН – Київ-Москва відбуває….», - мене аж сіпнуло. Чому цей поїзд у нас і далі, вже 20 років незалежності – ще НОМЕР ОДИН? Чому не зробити номером першим потяг Київ-Івано-Франківськ, або, нехай, Донецьк-Львів. А потягу до Москви дати якись інший номер, скажімо, №66…

Для захисту нашої священної мови треба заборонити етнічним неукраїнцям (якщо лише вони не довели практично своє вміння мислити українським способом)  вживати українську мову у розмовах і писати нею тексти, призначені для публічного прочитання, заборонити писати українською мовою еротичні твори, детективи, жіночі романи та іншу примітивно-розважальну літературу.

Я закликаю нашу місцеву владу, мера, "Свободу", обласну раду, обласну адміністрацію - зверніть на це увагу.  В нашому краї потрібно заборонити оце ЛГБТ. Потрібно вичавлювати це з Прикарпаття. Оголосимо нашу область, наше місто - Зоною, вільною від ЛГБТ! Для мене ваша, панове владо, поведінка в цій ситуаціє є тестом і щодо вас. Якщо ви ніяк не відреагуєте на це неподобство - то я і вас буду вважати педерастами (перепрошую).

Наші так звані «інтелектуали» люблять все старе і стародавнє. Їм їсти не давай, а покажи якісь розбиті перекошені двері в австрійській розвалюсі і вони будуть біля тих дверей довго прицмокувати і з розумним виглядом дудлити пиво.