Мене турбує реклама прального порошку, в якій зіпсовані неякісним пранням плаття «відправляють на заслання до села». Ця реклама містить в собі пряме злочинне зомбування української людності. Мовляв, село є таким собі місцем другого сорту, місцем, куди навіть одяг відсилають «на заслання». Тим часом, саме село сьогодні самотньо й відчайдушно протистоїть всьому тому, що руйнує та отруює Україну. Саме на селі народжуються чисті серцями, не зіпсовані космополітичною культурою українці. Всі герої нашої нації вийшли з села.
Є виразні переваги сільської людини над міською. Ось вони:
1) Сільські люди набагато здоровіші за міських. А лише тілесно здорова людина відчуває себе достатньо сильною для служіння нації. Хворі і недужі люди заздрять здоровим, а з тої заздрості народжуються психічні відхилення, народжується прагнення зради;
2) Сільські українські люди мають правильний погляд на оточуючий світ. Вони виростають серед природи й від дитинства привчаються до щоденної праці. Сільська українська людина не любить нероб, вона дружить зі свійськими тваринами, відчуває землю та вміє вирощувати корисні овочі. Сільська українська людина є частиною природного світу, а міська поводить себе серед природи як турист і як прибулець. Міщуки не можуть вижити серед природи, не відчувають її гармонії. Міщуки не розуміють, що нація виростає з природи, як одне ціле, міщуки сприймають націю у відриві від землі, як певну книжну абстракцію. Таке книжне розуміння нації веде українців у глухий кут. До фарисейства та безгрунтів’я.
3) Сільські українські люди мають цільний світогляд, тому що вони є природно-релігійними. Відчуття приналежності до предківської традиції, до рідної української віри приходить до них не через навчання, але через сам триб їхнього життя. Звідси й сильна моральність тих, хто народився і виріс на селі. Ця моральність не є накинутою через шкільне виховання, напучування та страх перед покаранням. Її сільська українська дитина отримує разом із першими рідномовними словами і наспівами. Ця моральність є найвищою моральністю споконвічних трударів, з’єднаних у громаду рівних й кровно споріднених людей, не відірваних від землі, віри та правдивого живого слова.
4) Село є колискою мистецтва і духовності. Тільки твори митців, що народилися на селі, живуть серед українського народу. Ніколи, скажімо, мавп’ячий абстрактний живопис не заступить творів Катерини Білокур і Параски Хоми. Те, що пишуть україномовні міщуки українці сприймають як минуще слово, як письменство-штукарство для розваги і забави. А плачуть українці лише над творами тих письменників, які відчули свою рідну землю і руками і босими ногами. Тому майбутні провідники українства вийдуть з села. Це знають і наші вороги. Тому вони підсунули нам «засланого паяца», месійку, якого вибрали для обдурення саме серед селян. Адже вони знали, що тільки сільській людині повірять українські патріоти і ніколи не поведуться на міщука.
Вороги паплюжать село на продажних телеканалах, знаючи його величезний потенціал. Поки не вибите село, Україна матиме шанс на відродження. Ми, українці завжди були правдиво сільською нацією, є нею, і волею Рідних Богів переможемо всіх ворогів саме як сільська нація, злютована чистою арійською духовністю, що відвічно лине від Української Землі.
