Наші так звані «інтелектуали» люблять все старе і стародавнє. Їм їсти не давай, а покажи якісь розбиті перекошені двері в австрійській розвалюсі і вони будуть біля тих дверей довго прицмокувати і з розумним виглядом дудлити пиво. Авжеж, то ж австрійське, стародавнє, так пахне Європою!
А який гвалт вони зчинили навколо тої розвалюхи нікому не потрібної, яка носить "горде" ім'я Палацу Потоцьких! Зробили з того чи не головне питання для Івано-Франківська. Віддавати олігарху Бахматюкові цю так звану «перлину європейської архітектури» чи не віддавати. Бо ж то така сташенна «небачена цінність»!
А, насправді ж, що ми там маємо, у тому «палаці»? Страшні на вигляд зношені будівлі, старі і смердючі. Немає там ніякого «лицарського духу», про що так люблять розпатякувати наші новоявлені «шляхтичі» (їхніх прабабусь до панів після вечері викликали?).
Там, у тому палаці, за совіцьких часів прорвало каналізацію і підвали залило, вибачте, гімном. І то, кажуть люди, не один раз було. От від того гімна весь тамтешній «лицарський дух» перетворився в «руський дух». І ще там все просякло госпитальними смородами, гноями, мікробами і пліснявою за ті сто з лишком років, поки там був військовий госпиталь.
І місце там недобре. Знаємо ще зі школи, ким були Потоцькі та подібні до них магнати. Як вони ненавиділи все українське, «хлопське». А тепер онуки отих битих-перебитих канчуками хлопів і ґвалтованих українських дівчат аж підстрибують як хочуть щоби місто знову назвати Станіславом. Бо так, бач, по європейському (так їм здається, бо ж неуки і не слухають мудрих людей, справжніх українців).
Немає в рабів гідності і болю за своїх прадідів. Є лишень прагнення самому стати паном і щоб якийсь звироднілий аристократ Отто чи то Казимирчик за українські гроші приїхав сюди, поїв, попив добре та й поплескав наших «нових аристократів» по плечам: «Гут, хлопе, добже!».
Той просмерджений карболкою і фекаліями палац (а насправді сифілітичну руїну) треба знести до фундаменту як гноячку на тілі міста.
Немає в ньому ніякої архітектурної цінності. І про цінності теж треба вже казати правду і казати вголос. Ідеальним типом будівлі, як вже відомо науковцям, є проста прямокутна українська сільська хата типу стодола, яка виникла ще за часів Трипілля. Вісім тисяч років її архітектура залишається незмінною. Чому? Тому що вона є вершиною всієї архітектури, усього світового дизайну. Все геніальне - просте. А те, що принесли сюди зайди, усі ті витребеньки і «стилі», це все нам чуже, це мистецтво окупантів. Звільняти Україну від тисячолітньої окупації треба не принизливою пошаною до гнобителів-магнатів, а руйнуванням окупаційного спадку – отих австрійсько-польських кам’яниць у центрі Івано-Франківська і в інших містах, які викривляють психіку перехожих-українців, нагадують їм, що вони й досі дрібні, бідні і зрабщені.
Не маємо власної архітектурної школи, яка б вела українську архітектуру від української правдивої хати. Від рідного, свого, не спотвореного чужинською думкою. Шевченко, Франко, Бандера не в палацах народилися. А в палацах народжувалися ті, які стріляли в українців і вішали їх. Тому я зрадію, коли зноситимуть те прокляте нашими прадідами румовище, над яким так квокчуть перешиванні хлопи і грантоїди. Нехай там буде хоч і торговий центр, від нього хоч якась користь українській громаді.
