Діти — одна з найуразливіших та беззахисних категорій цивільного населення під час бойових дій.
Наукові дослідження свідчать, що коли стрес є передбачуваним і очікуваним, він менше впливає на людський організм. І відповідно — чим більше ми говоримо з дітьми та не замовчуємо проблеми, тим більше їхній стрес та страх є контрольованим, і тим легше вони можуть впоратись зі своїми емоціями та їхніми наслідками.
Саме тому з дітьми потрібно говорити про все: війна — не виключення.
Журналістка Фіртки поспілкувались з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти з дітьми про війну та її наслідки, не травмувавши їх, як допомогти дитині впоратись з втратою рідної людини та як адаптуватись до життя в новому середовищі.
Подаємо пряму мову:
Російська армія підступно вторглась на територію України. Триває війна, яка не лише руйнує житлові будинки та інші об'єкти інфраструктури, а й забирає близьких людей.
Чи потрібно пояснювати, що відбувається, якщо дитина не запитує?
Насамперед потрібно зрозуміти, чому дитина не запитує про війну.
Тут причин може бути багато:
— дитина ще занадто маленька;
— сім’я швидко виїхала за межі країни й в побуті ніде не звучить тема війни (або ж дитині взагалі назвали іншу причину виїзду);
— тема війни табуйована в домі, люди поряд живуть так, ніби нічого не відбувається;
— всі довкола і так без перерви обговорюють теми пов’язані з війною;
— дитина вже пробувала щось розпитувати, але її питання ігнорувалися, їй відповідали щось вигадане, вона стикалась з агресивною реакцією на свої запитання;
— у родині загалом не прийнято щось пояснювати чи проговорювати дітям, або ж немає довірливих стосунків;
— дитина старшого віку — і всі відповіді на запитання знаходить у друзів чи в гаджеті.
Пояснювати однозначно потрібно, як і просто більше розмовляти з дітьми. А ось вже, що говорити, залежить від віку дитини, наскільки близькою є до неї війна (перебування під обстрілами, життя в окупації, втрата когось з рідних чи друзів), наскільки емоційною та тривожною є сама дитина.
А як говорити з дітьми про війну та її наслідки, не нашкодивши їм?
Велике значення має в якому емоційному стані є людина, що розповідає про події. Адже часто діти (та й дорослі також) чують не самі слова, а переймають емоції співрозмовника.
Дорослі (батьки, родичі, викладачі) є тими, хто допомагає дитині відчувати безпеку та впевненість, на них можна опертися. А коли ці дорослі самі тривожні, перелякані, у відчаї, песимістично бачать ситуацію — то дітям це одразу передається. І тоді зрозуміти, прийняти, адаптуватися до подій дитині стає в рази важче.
З іншого боку, якщо дорослий повністю закриває свої переживання та емоції від дитини, то і дитина не може зрозуміти як їй обходитись зі своїм світом переживань.
Подавати інформацію найкраще спрощено, відповідно до віку дитини. Якщо найменшим підійдуть мультфільми, казки, історії, то з віком дитина потребує вже більше пояснень.
Також бажано не «перестаратись» та не розказати дитині того, що по віку їй краще не знати.
Оптимально йти за запитаннями дитини, які не можна залишати без відповіді та дати зрозуміти, що її відповідальності чи вини в тому, що відбувається довкола точно немає.
Наскрізною канвою розмови з дитиною має бути посил від дорослого «Я є поруч, ти в безпеці, ми робимо все, щоб максимально бути в безпеці, війна закінчиться, я вислухаю та допоможу з усіма твоїми страхами та переживаннями, усі твої емоції є нормальною реакцією на ненормальні події».
Більше читайте у матеріалі: «Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Війна: як пережити смерть рідних
«Найголовніші ліки — розмова та підтримка». Як протистояти страху та паніці під час війни
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
Як зберігати холодний розум під час війни: поради українки, яка стала свідком російської агресії
