«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?

Діти — одна з найуразливіших та беззахисних категорій цивільного населення під час бойових дій. 

Сьогодні українці змушені захищати своїх дітей від підступного окупанта. Задля цього дорослі мають подбати спершу про свій психологічний стан, оскільки діти відчувають їхній настрій і фактично є віддзеркаленням старших. Психологи рекомендують обирати оптимістичний спосіб — вірити в Збройні сили України та перемогу. 

Наукові дослідження також свідчать, що коли стрес є передбачуваним і очікуваним, він менше впливає на людський організм. І відповідно — чим більше ми говоримо з дітьми та не замовчуємо проблеми, тим більше їхній стрес та страх є контрольованим, і тим легше вони можуть впоратись зі своїми емоціями та їхніми наслідками. Саме тому з дітьми потрібно говорити про все: війна — не виключення.

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши, як допомогти дитині впоратись з втратою рідної людини та як адаптуватись до життя в новому середовищі.


Російська армія підступно вторглась на територію України. Триває війна, яка не лише руйнує житлові будинки та інші об'єкти інфраструктури, а й забирає близьких людей.

Чи потрібно пояснювати, що відбувається, якщо дитина не запитує?


Насамперед потрібно зрозуміти, чому дитина не запитує про війну.

Тут причин може бути багато:

— дитина ще занадто маленька;

— сім’я швидко виїхала за межі країни й в побуті ніде не звучить тема війни (або ж дитині взагалі назвали іншу причину виїзду);

— тема війни табуйована в домі, люди поряд живуть так, ніби нічого не відбувається;

— всі довкола і так без перерви обговорюють теми пов’язані з війною;

— дитина вже пробувала щось розпитувати, але її питання ігнорувалися, їй відповідали щось вигадане, вона стикалась з агресивною реакцією на свої запитання;

— у родині загалом не заведено щось пояснювати чи проговорювати дітям, або ж немає довірливих стосунків;

— дитина старшого віку — і всі відповіді на запитання знаходить у друзів чи в гаджеті.

Пояснювати однозначно потрібно, як і просто більше розмовляти з дітьми. А ось вже, що говорити, залежить від віку дитини, наскільки близькою є до неї війна (перебування під обстрілами, життя в окупації, втрата когось з рідних чи друзів), наскільки емоційною та тривожною є сама дитина.


А як говорити з дітьми про війну та її наслідки, не нашкодивши їм?


Велике значення має в якому емоційному стані є людина, що розповідає про події. Адже часто діти (та й дорослі також) чують не самі слова, а переймають емоції співрозмовника.

Дорослі (батьки, родичі, викладачі) є тими, хто допомагає дитині відчувати безпеку та впевненість, на них можна опертися. А коли ці дорослі самі тривожні, перелякані, у відчаї, песимістично бачать ситуацію — то дітям це одразу передається. І тоді зрозуміти, прийняти, адаптуватися до подій дитині стає в рази важче.

З іншого боку, якщо дорослий повністю закриває свої переживання та емоції від дитини, то і дитина не може зрозуміти, як їй обходитись зі своїм світом переживань.

Подавати інформацію найкраще спрощено, відповідно до віку дитини. Якщо найменшим підійдуть мультфільми, казки, історії, то з віком дитина потребує вже більше пояснень.

Також бажано не «перестаратись» та не розказати дитині того, що по віку їй краще не знати.

Оптимально йти за запитаннями дитини, які не можна залишати без відповіді та дати зрозуміти, що її відповідальності чи вини в тому, що відбувається довкола точно немає.

Наскрізною канвою розмови з дитиною має бути посил від дорослого «Я є поруч, ти в безпеці, ми робимо все, щоб максимально бути в безпеці, війна закінчиться, я вислухаю та допоможу з усіма твоїми страхами та переживаннями, усі твої емоції є нормальною реакцією на ненормальні події».


Чого точно не потрібно робити та говорити?


Найосновніше — не підсилювати страхи та тривоги дітей.

Постійно увімкнені телевізор та радіо з новинами, стрічка фото та відео контенту в гаджетах, розмови дома, телефоном, з рідними, сусідами, знайомими — джерела додаткового страху, невідповідної віку інформації та травматизації.

У психології є таке поняття як «травма свідка», коли людина безпосередньо не є учасником подій, але переживає їх не менш травматично спостерігаючи за ними через екран гаджетів та постійно чуючи в просторі.

Зокрема, діти сьогодні часто дивляться відео фіксації воєнних злочинів, знущання з людей та інших, не менш разючий для їхньої психіки контент.

Не можна залякувати дитину (навіть з виховною метою) або ж передавати їй відповідальність за можливий розвиток подій.

Спілкуючись, як психолог з сім’ями, часом чую фрази: «Ось підеш без дозволу, я не знатиму де ти — й прилетить бомба. І що тоді ти будеш робити?», «Тато захищає нас, так ризикує, а ти тут елементарно не можеш», «Грошей нема, зимою буде холодно, що ми будемо їсти, а тобі одні іграшки в голові» та подібні висловлювання.

У деяких сім’ях з дітьми говорять як з дорослими, і свідомо або ж мимоволі «виливають» на дітей власні страхи та побоювання, проговорюють можливі негативні варіанти розвитку подій, говорять про власну безпорадність та необхідність дитини швиденько розділяти дорослі обов’язки. Так діти забирають на себе частину тієї відповідальності, що їм ще не посильна в рамках віку.


Чимало мам з дітьми виїхали за кордон й тривалий час не бачать рідних. Як пояснити дитині, чому так відбувається?


Враховуючи, що активні воєнні дії відбуваються уже пів року, і чимало сімей тривалий час за межами країни, то якесь пояснення дітям уже батьки дали. Я б на зараз виділила два важливі аспекти, в розмові з дітьми.

Перший — якщо дитині була озвучена вигадана історія, що ніяк не стосується подій в країні, то необхідно проговорити правдивий варіант. Адже дитина в жодній країні не може жити поза суспільством, тому в будь-якому випадку оточення ставить їй різні запитання та цікавляться причинами переїзду, чому її батько чи рідні не з нею.

Другий аспект — не уникати розмов про рідних, розділяти сум дитини за ними, разом очікувати зустрічі, будувати плани, підтримувати зв’язок, віру в те, що як тільки прийде така можливість всі неодмінно зустрінуться.

Нині все більше запитів до психологів від татів, родичів, що залишились в Україні та від матерів, що зараз перебувають за кордоном, про те, як зберегти стосунки, щоб діти не забували та не віддалялися від близьких.


Станом на 12 серпня, від початку повномасштабного російського нападу 3 182 дитини залишилися без батьківського піклування. Про це в ефірі всеукраїнського телемарафону повідомив заступник директора департаменту з питань захисту прав дітей та забезпечення стандартів рівності Національної соціальної сервісної служби Володимир Вовк.

При цьому 541 дитина втратила батьківське піклування безпосередньо через війну. Батьки 106 з них — загинули.


Як розповісти дитині про втрату та як допомогти пережити горе?


Одразу зазначу, що це запитання є об’ємним та багатогранним, тому на нього в кількох словах неможливо відповісти.

Однак, важливо розуміти, що від дитини не можна приховувати сам факт втрати, не придумувати історій на кшталт тато поїхав у довге відрядження та не затягувати з розмовою про це. Адже навіть не знаючи, що відбулось, дитина це зчитує з емоцій та поведінки дорослих, що поруч, чує з уривків фраз та телефонних розмов. Або ще гірше — довідується про втрату від чужих людей.

Найкраще, щоб розмову з дитиною мала близька людина, з якою вона в добрих стосунках.

Слова та пояснення бажано підібрати відповідно віку та попереднього досвіду зустрічі з втратами у дитини.


Як діти переживають втрату близької людини?


Емоційна реакція у дитини може бути різною, і часто відмінною від дорослих. Чим менша дитина, тим відстороненіше вона може сприйняти інформацію, поводитись так, ніби розмови й не було або ж померла людина і досі жива та скоро повернеться.

З віком та власним розумінням, що таке смерть та наскільки невідворотною вона є, діти уже реагують більш зрозумілим для дорослих способом.

Одні заперечують, інші сумують, деякі закриваються в собі, мовчать, та, на перший погляд, не хочуть згадувати про втрату.

Часто у дітей переживання проявляються у зміні поведінки, неслухняності, агресії, протесті до правил та норм, присутній страх втратити ще когось з рідних людей.

Незалежно від віку процес горювання та скорботи проходить умовні періоди, що включають шок, заперечення, торг, гостре горе та зрештою відновлення. І в кожному з них у дитини є різні потреби та способи її підтримки.

Для дітей дуже значимо, щоб поруч були дорослі, що можуть прийняти їхні переживання та відреагування, якими б вони не були.


Як змінюються стосунки у сім'ї після втрати близької людини?


Як зміняться стосунки у сім’ї після втрати великою мірою залежить від того, якими вони були раніше, а також, яку роль в цих стосунках відігравала людина, яка померла. Спільне горе може як зблизити, так і віддалити рідних людей. У кожній родині це своя історія.

У кожній сім’ї є сталий розподіл обов’язків, традиції спілкування з ближчими та дальшими родичами, попередній досвід проживання горя чи складних життєвих ситуацій.

Коли в родину приходить втрата, то сімейна система перебудовується, по-новому розподіляє обов’язки та відповідальність, формує нові традиції та правила спілкування, збільшує, або ж зменшує емоційну та фізичну відстань між рідними людьми.

Також потрібно розуміти, що горювання — це процес, і на кожному з його етапів у людей є потреба як у зближенні, так і у дистанції, коли в одні моменти хочеться побути одному та віддалитися від усього світу, в інші навпаки - бути серед рідних людей та розділяти сум втрати.

Цей спільний шлях переживання та прийняття втрати, яким би складним він не був, є також можливістю для побудови міцних, довірливих стосунків у родині.


Після підступного російського нападу 24 лютого декілька мільйонів українців змушені покинути дім, тікаючи від війни.

Крім того, станом на 2 вересня від обстрілів російських окупантів загинули не менше семи тисяч цивільних, ще понад п'ять тисяч отримали поранення. Про це в ефірі всеукраїнського телемарафону розповів перший заступник міністра внутрішніх справ Євген Єнін.

Російські війська обстрілюють мирне населення. Снаряди потрапляють в садки, лікарні, школи, залізниці, пологові та іншу цивільну інфраструктуру. Українські родини змушені ховатися в укриттях, підвалах та метро. Цивільні помирають від травм, голоду та спраги. 

Сьогодні чимало українців потребують допомоги. Міністерство соціальної політики України разом із міжнародними організаціями розпочали програми грошової допомоги для незахищених родин із дітьми, які постраждали через війну та потребують фінансової підтримки. Не стоять осторонь й волонтери.


Наостанок розкажіть, кому та яку допомогу надає фонд «Діти Героїв», щоб ті, хто потребує підтримки могли дізнатись про таку можливість.


Фонд опікується родинами, як цивільних, так і військовослужбовців, які втратили матір, батька або обох батьків внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну. Ми допомагаємо незалежно від розташування сімей. Тобто, й тим українцям, які сьогодні перебувають за кордоном чи на тимчасово окупованих територіях.

Постраждалі родини можуть отримати фінансову, психологічну, гуманітарну допомогу та тимчасовий прихисток. Також є довгострокова підтримка: юридичні консультації, допомога з організацією навчання, а також — хобі, відпочинку та подорожей.

Крім цього, фонд компенсує медичні витрати на дітей до їх повноліття і допомагає при вступі до коледжів і закладів вищої освіти, з роботою та стажуванням.

Станом на 1 вересня 649 дітей підтримує фонд, п'ять—десять дітей щоденно долучаються до наших програм.

Так, 500 дітей отримали першочергову матеріальну допомогу, 110 родин отримують психологічну підтримку, 105 — юридичну підтримку, 150 дітей вивчають іноземні мови, 41 дитина отримала гаджет для онлайн-освіти, 38 дітей відпочили в літньому таборі на Закарпатті та за кордоном, дітям надали 250 пар якісного взуття, а також 22 дитини отримали оптику.


Як можна отримати допомогу від благодійного фонду?


Для цього треба звернутися до контакт-центру, де пояснять, чим зможуть допомогти і що потрібно, аби отримати допомогу. Після перевірки документів та підписання згоди на обробку персональних даних фонд призначає помічника, який супроводжує родину. Згодом усі деталі можна дізнатись у нього. 

Контакти для зв'язку з фондом: WhatsApp: +38 068 218 8971; call-центр: +38 044 247 57 88; електронна пошта:  contact@childrenofheroes.com.


Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Війна: як пережити смерть рідних

«Найголовніші ліки — розмова та підтримка». Як протистояти страху та паніці під час війни

«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці

Як зберігати холодний розум під час війни: поради українки, яка стала свідком російської агресії


Коментарі (1)

24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6455 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

10881 6
25.01.2024
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.  

12155 25
18.01.2024
Тіна Любчик

У п'ятницю, 19 січня, в Івано-Франківському національному медичному університеті відбудуться вибори ректора. На посаду претендують троє працівників вишу: доктор медичних наук Микола Островський, доктор медичних наук Роман Яцишин та кандидат медичних наук Руслан Савчук.  

5799
18.01.2024

Каркасні будинки відрізняються високою міцністю, надійністю і довговічністю, а також відносно недорогі в будівництві. Втім, у 2024 році ціни на будівництво каркасних будинків в Україні, як і на все інше, продовжують зростати.  

3728
16.01.2024

Всі наші бюджети – від територіальних громад і до обласного та державного, повинні стати «бюджетами перемоги».

2959

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

492

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

756

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

744

У вівторок, 20 лютого, під час зустрічі з виборцями Дональд Трамп зробив комплімент на адресу росії: «Вони перемогли Гітлера. Вони перемогли Наполеона. Це воєнна машина». Розглянемо, що за цим стоїть.

1055
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

403
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

455
08.03.2024

Фізіологічно їжа потрібна людині для підтримки життєдіяльності, проте у декого ці межі стерті, тому ці люди їдять не лише, коли голоді, а й коли знервовані, засмучені або перезбуджені.  

539
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4083
10.03.2024

Дитина приходить до місця, якого не знає і не розуміє. Чому мама каже мовчати? Чому тато не дозволяє бігати? Чому світять свічки та багато квітів?

11621
05.03.2024

Два досвідчених і дуже майстерних шахових гравців сіли за дошку з чорно-білими клітинами і розставили на ній свої війська.

6646
01.03.2024

"Чернецтво завжди є віддзеркаленням суспільства. Люди хочуть, щоб були добрі монахи, гарно поводилися. Але середовище теж формує людину", - ділиться монах. 

1148
08.03.2024

Які труднощі та виклики виникають при управлінні краєзнавчим музеєм "Бойківщина" Тетяни й Омеляна Антоновичів та як намагаються їх розв'язувати?

427
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

286
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

402
07.03.2024

На думку комісії, президент має виконувати свої повноваження до вступу на посаду наступника. А вибори президента мають бути призначені упродовж 30 днів після завершення воєнного стану.   

690
04.03.2024

Серед тих, хто довіряє президенту Володимиру Зеленському, підтримують зовнішню політику влади 82%, тоді як серед тих, хто не довіряє — 41%.

810