Протягом останніх місяців одразу кілька потенційних претендентів на найвищий пост в державі зосередились виключно на осінній парламентській кампанії. Відсутність активної участі політичного суб’єкта в президентських виборах не означає нівеляції будь-якого впливу на них. Швидше навпаки – це відкриття вже зараз другого, на перший погляд невидимого поля гри.
Нерозкладений пасьянс
Підтримка міським головою Львова та лідером «Самопомочі» Андрієм Садовим Анатолія Гриценка не означає розкладеного пасьянсу, бо карти тут отримали троє.
Ще два місяці тому представники розстроєного демократичного кандидата домовлялись про об’єднання зусиль на президентських виборах. Однак потім Вакарчук здійснив круте піке: не тільки прийняв рішення не балотуватись, а й заявив, що не планує підтримувати жодного з претендентів.
Для Гриценка альянс з Садовим – це тільки половина кампанії, яка апріорі програна без голосів прихильників співака. В цій ситуації лідер «Громадянської позиції» обрав розпорошення ресурсів (яких у нього не так багато) в боротьбі за примарне третє місце президентської гонки, сподіваючись на гідний заділ до осені.
Святослав Вакарчук, оцінивши ситуацію, вірогідно вирішив, що до президентських виборів він не готовий. Поганий результат екстраполюється на парламентські та місцеві вибори, а гіпотетичний поганий результат політика з шлейфом минулого, якого підтримав в першому турі, вдарить по тобі з подвійною силою. Особливо якщо ти новачок у політиці.
Про це може не турбуватись хіба Андрій Садовий, особистий рейтинг якого нижчий, ніж рейтинг його «Самопомочі».
Відтак Святослав Вакарчук обрав зосередитись на нарощенні рейтингу та роботі на захист майбутнього парламентського результату завдяки формуванню команди та підтримці місцевих еліт, круглі столи з якими ще з минулої осені активно організовувались по країні.
Непідтримка Вакарчуком Анатолія Гриценка, означатиме відсутність координації на виборчих дільницях представників політсил кандидатів восени. А для Гриценка – це неотримання вже зараз великої кількості молодих волонтерів – спостерігачів та агітаторів, яких легко мобілізує Вакарчук з числа своїх прихильників.
Маневри Яценюка
Активну парламентську кампанію розпочав Арсеній Яценюк. Деякі його білборди з соціально-мотиваційними закликами стали приємним відкриттям українського політичного сезону. Однак в іншому Яценюк видався неоригінальним - наголошуючи на досягненнях свого уряду чотирьохрічної давності.
Пікантності такій активній інформаційній кампанії екс-прем’єра додає те, що він грає по-суті на одному електоральному полі з Порошенком. Можливо, метою є нарощення рейтингу, щоб було з чим згодом йти до Петра Порошенка вже перед другим туром (якщо туди вийде Порошенко). Без координації з БПП результат «Народного фронту» на парламентських виборах 2014 року був би гіршим, аніж здобуті 22 відсотки підтримки українських виборців.
З іншого боку, підтримка Порошенка зараз - це ризикований варіант в разі невиходу чинного гаранта в другий тур. В такому разі це камінь на шиї екс-прем’єра, якого виборці почали поволі забувати. Напевно, тому Яценюк зараз робить заяви про різні політичні шляхи з президентом, паралельно сподіваючись на домовленості Арсена Авакова з Юлією Тимошенко.
Якщо його карта зіграє в публічному полі на президентських виборах, то не раніше другого туру.
В тіні Президента
Жодна відкрита соціологія зараз не включає чинного прем’єра Володимира Гройсмана. Однак, в закритих партійних соціологіях, політична сила прем’єра вже присутня.
Гадаю, остаточне рішення щодо подальшої політичної кар’єри Володимир Гройсман зробить не раніше першого туру президентської виборчої кампанії. Можливо, тоді з'являться умови для відкритого просування власного політичного бренда.
Вже зараз Володимир Гройсман має те, чого позбавлений Святослав Вакарчук, Анатолій Гриценко та Андрій Садовий – підтримку місцевих еліт та владну виконавчу вертикаль, яка відіграє провідне значення у виборах. Вплив на цю вертикаль Гройсман не може віддати жодному непровладному кандидату в президенти. Та й сенсу робити це зараз жодного.
Проте довгі роки перебування у владному інкубаторі, можуть зробити перші самостійні політичні кроки Гройсмана дещо болючими, особливо якщо процес активного політичного позиціонування затягнеться.
Не кандидуючи на президентських виборах, згадані політики чинять опосередкований вплив на результат президентської гонки, яка завдяки цьому видозмінюється та набуває дещо інших форм.
