Початок тижня запам’ятався дуже неоднозначною ситуацією, пов’язаною з активістом прикарпатського Майдану та волонтером Ярославом Ободянським. Він опинився в Росії, де, начебто, просить політичного притулку. Принаймні, такі висновки можна зробити з сюжету російського телеканалу vesti.ru. Основний лейтмотив сюжету – ситуація на Заході України просто жахлива, ідеї Євромайдану нівельовані, економіка погіршується, процвітає корупція, силові структури не діють, йде нагнітання військової істерії. «Люди, з якими ти стояв поруч, беруть гроші, щоб лобіювати якісь інтереси, не гребують рейдерськими захопленнями», - розповідає Ободянський. Більша частина сюжету – це голос з-за кадру, але й слова Ярослава Ободянського також красномовні. Пізніше з’ясується, що 12 червня в Івано-Франківську проти нього порушено кримінальне провадження за статтею «умисне вбивство».
Один з друзів Ободянського пояснив ситуацію «проблемами з алкоголем». Та дуже важко повірити в те, що будь-які наркологічні проблеми можуть призвести до того, що людина опиниться в іншій країні, тим паче країні-агресорці стосовно Батьківщини, просячи у цій державі політичний притулок та роблячи схожі заяви. Навіть пост Ободянського, який він опублікував наступного дня на власній сторінці у Facebook, викликає застереження щодо авторства. Ось чого тільки варті ці рядки з посту: «Росія, з різних причин: потік біженців, санкції, родинні зв’язки та інше, в першу чергу зацікавлена в нормалізації ситуації в Україні. Тому її медіа-площадка, навіть якщо обійти всі можливі маніпулятивні ходи, тут відкрита, а інформація не загубиться (в інформаційному потоці ). Посил був простий – зупиніть війну, домовтеся і все вийде». Знаючи Ярослава Ободянського з часів франківського Майдану важко назвати його нерозсудливою людиною, відтак набір версій суттєво обмежується: прагнення уникнути правосуддя в Україні; вербування російським ФСБ. Поки бачаться лише ці два варіанти. Надто багато факторів зійшлося в цій історії.
З кінця минулого тижня серйозним ньюсмейкером став франківський прокурор Ігор Настасяк, який відзначився коментуванням конфлікту голови Одеської ОДА Михеїла Саакашвілі з місцевим прокурором, заявою про те, що голова Івано-Франківської облдержадміністрації Олег Гончарук радиться з прокурором та коментарем про династії в прикарпатській прокуратурі. І якщо перші дві позиції загалом були висвітлені в ЗМІ, то останній чомусь приділили значно менше уваги.
Питав Настасяка про династії в прикарпатській прокуратурі, ще коли його кандидатура проходила громадське погодження перед активістами івано-франківського Майдану. Одразу після Революції гідності. Питання було пряме - "Що в разі призначення Ви збираєтесь робити з династіями в нашій прокуратурі". Тоді Настасяк відповів, що в першу чергу треба дивитись на фаховість людини, а також не можна допускати прямого підпорядкування родичів. З сьогоднішньої відповіді видно, що в цьому плані не зроблено абсолютно нічого і більше того - це вже наче й не зле. Пояснювати династії працівників прокуратури браком робочих місць в області - це взагалі трохи дивно. Можливо, комусь справді пора у відставку? (Настасяка невдовзі справді звільнили)
В Івано-Франківську презентували дайджест «Україна 2015 – завдання нової країни». Участь в презентації взялиТарас Возняк, політолог, редактор незалежного культурологічного часопису «Ї», Тарас Стецьків, політик, громадський діяч, народний депутат І-IV та VI скликань, Тараса Плахтій, незалежний дослідник. У часописі зібрана візія різноманітних середовищ щодо того, як потрібно будувати нову країну, а також відомих дослідників як ось Валерій Пекар, Сергій Дацюк, Олег Покальчук. Як зазначив Тарас Возняк, зроблено спробу нагадати людям, яку країну ми хотіли будувати ще півтора роки тому, і чи будуємо її зараз. На думку Тараса Стецьківа, війна в країні не може бути виправданням тому, що 15 місяців уряд не здійснює кардинальних реформ. Брак політичної волі розпочати реформи – це головна проблема України. Відтак політик акцентує на потребі запустити зміни в державі через трансформацію політичної системи. Для цього потрібні не віртуальні партійні медіа-проекти великого бізнесу, а партія «середнього» класу. Така партія має будуватиметься за принципом полілідерства та систематичної діяльності, активність якої не обмежуватиметься виключно виборчим періодом і виражатиме інтереси представників нового активного революційного класу, народженого двома Майданами. Тарас Стецьків вважає, що успішне функціонування т схожої партії допоможе перезавантажити українську політичну систему та зробити суттєвий крок до якісних змін в державі.
Ну що ж – ідея досить цікава. Залишається тільки спостерігати за її втіленням в життя.
