Зупиніть планету – я хочу поїсти цих сливок

Кожна людина має або принаймні пам’ятає про бодай одну знакову річ, яка символізує певний відрізок прожитих нею років. Вони є навіть у тих,  хто вважає, що все це - не варті їх часу та уваги дурниці. Найяскравіший шлейф спогадів тягнеться з нашого дитинства. Правда, його початок з роками все більше розмитий, бо на тому місці, звідки він починається, стіна туманів все густіша і густіша.

Ілон Маск каже, що люди перебільшують своє значення для планети та Всесвіту. Що вони так само кимось виготовлені і є банальними біороботами. Зрештою, він вважає все, що є навколо нас, штучного походження. Більше того, пророкує, що з часом людина навчиться виготовляти максимально схожих на себе біороботів і одного разу за потенціалом вони будуть переважати саму людину. Навіть,  якщо його твердження мають раціо, то треба подякувати Творцеві, що він так гармонійно облаштував світ.

Висловлюючись сучасною термінологією, брендом мого дитинства була невеличка сливка – далеко не найбільше деревце у саду моїх бабців. Не можу пригадати хто і коли привів мене вперше до цієї сливки, поняття не маю, як скуштував вперше її плоди, але пам’ять на все життя зберегла медовий смак тих білих плодів. На сонці вони світилися, ніби наповнені бурштиновим соком. Зрештою, складалося враження, що у цих сливках взагалі не має м’якоті. Ніби вони виключно з дуже солодкою соку, який витікав навіть від необережного дотику.

Виглядає, що окрім ІТ-технологій Ілон Маск захоплювався книгами Захарія Сітчин або схожими авторами. Там багато розповідається, як колись на планету, яку ми знаємо під назвою Земля, прилетіли прибульці. Вони тяжко працювали, добуваючи потрібні для них корисні копалини, а потім попросили свого Зверхника (спеціально використаємо таке меганейтральне слово) створити їм рабів. І він взявся до роботи. От правда Сітчин нічого не каже, що тут було створене спочатку – люди чи дерева?

Дуже тоненька шкірка була головною вадою сливок з мого дитинства. Звісно, якщо таку їх властивість можна назвати вадою. Аби їх поїсти, треба було мати багато щастя або терплячості. Ще краще того і того. Ми годинами сиділи на лавці під парканом, очікуючи, щоби бабусі кудись пішли, і можна було забігти у сад. Власне, ніде, крім як у саду, цих сливок з’їсти не вдавалося. Їх не можна було нарвати собі за майку, як звичайних кобильох – так називали на Галицькому Опіллі круглі фіолетові сливки – і поїсти на пасовиську. Всі спроби винести цих сливок на пасовисько або на ріку закінчувалися мокрими майками, футболками, навіть штанами та трусами і дуже липкими животами, по яких стікала майже готова бурштинова мармуляда.

Їх треба було спожити у перші години, коли принесли до хати, бо потім починали м’якнути та бродити. Мої спроби привезти цих сливок мамі і татові до Станіславова, як ви вже здогадалися, теж не мали успіху. Правда мама суміш з літрового слоїка виливала у банячок, додавала цукру і готувала конфітюр, якими можна було помастити булочки або рогалики, якщо вдавалося принести з магазину.

У Зверхника теж не все вдавалося відразу. За текстами Сітчина та інших авторів, перші спроби зі створення рабів одна за одною позакінчувалися фіаско. Роботи з’являлися з вадами, хоч і були схожі на самих прибульців. І лише з п’ятого чи сьомого разу з’явилося щось максимально схоже на теперішню людину. Благеньке читво для прихильників палеоконтакту та атеїстів. Зрештою все це у таких туманах, що можна фантазувати до безкінеччя, розроджуючись найнеймовірнішими «фактами».

Творець подарував нам весь максимум наших можливостей та властивостей, але найбільше хочеться подякувати за пам’ять. Вона наш екскурсовод. Коренева система з минувшини не лише допомагає жити, але і спонукає весь час розвиватися. Всі ми пам’ятаємо щось таке, що є знаком нашого дитинства, юності, студентства. Такі речі з поличок нашої пам’яті іноді називають культовими, магістральними, локомотивними. Але то вже залежно від їх важливості.

Зовсім недавно пощастило приїхати до столиці мого дитинства – село Нараївка у Галицькому районі. Здебільшого, такі візити обмежуються відвідуванням могил батьків, бабців та інших родичів. А тут заїхали до родини, побачили у неї на подвір’ї молоденьку рясну сливку. Родичка почала нарікати, що ці сливки не такі солодкі, як білі за хатою. Я поплентався за хату, зірвав одну сливку і був зненацька захоплений тим фактом, що цей смак мені знайомий. Ще кілька секунд у моїх мізках оброблялася інформація і згодом я пригадав, що це саме та сливка, про яку я так добре пам’ятаю, коли згадую про своє дитинство.

Та сама фактура, гіпертонка шкірка, через яку ці сливки неможливо транспортувати,  і запаморочливо-медовий смак соку. Щоразу, коли їв ці сливки, то пам’ять видавала клаптики спогадів з часу мого дитинства. Вони виринали і так само зникали дуже хаотично.

Стою, тримаючись за руку бабці Тоні, обабіч гостинця і махаю папа самоскидові, який лишив після себе шлейф куряви. Бабця вільною рукою розганяє біля свого обличчя пил, а мене так захопив проїзд великої автівки, що заслухався віддаленим гулом його мотору. А тут я у великому шафлику з водою. Розігнав каченят і окупував їх життєвий простір. Стережу гусей у потічку, який відділяв городи від пасовиська. Гонорово задерши голову, несу з лісу ціле дитяче відерко суниць. Навіть згадався цукерково-булочний запах у магазині, куди тільки у кедах і здоровенних чорних сімейних трусах бігали по хліб.

Такі спогади додають сили любити життя, навіть, якщо на якомусь етапі не все вдається. Хочеться подякувати Творцеві за пам’ять. Якщо цим даром навчитися правильно користуватися, то він стає для нас навіть цілющим. Хай воно прозвучить трохи банально, але наші спогади – ще один факт, що життя триває. Змінюються епохи, часи, технології, покоління, але для Універсуму всі ці події, як пісок крізь пальці. Ну створять люди колись схожих на себе роботів? А вони їх точно створять. Ну і, що від того зміниться? Пісок далі збігатиме крізь пальці Універсуму. А може люди колись довідаються, що вони самі роботи? Це теж ніяк не вплине на пісок.

А от сливки будуть далі рости і робити щасливими інших людей. Якщо не ми, то інші біороботи чи люди (хай називають себе, як хочуть) будуть захоплюватися їх смаком. Назвуть їх золотими, бурштиновими, медовими. З’являться інші прикметники. Але то буде потім…


15.09.2021 Ущенко Олег 3975
26.11.2021
Ігор Марковський

Окрім партійних тем Фіртка також обговорила скандал навколо зриву операції по захопленню вагнерівців, як впливає ситуація на білорусько-польському кордоні на Україну та чого очікувати місцевим громадам від бюджету 2022 року.

194
22.11.2021
Уляна Мокринчук

Фіртка підготувала ТОП-10 місць, де можна не лише поплавати в басейні, чи спуститись на лижах, а ще й помилувати водоспадом, напитись справжньої мінеральної води, а також створити керамічний виріб своїми руками.  

980
19.11.2021
Сергій Білий

Україна – яка вона? Таке питання поставив собі Іван Марк – хлопець з нині окупованого українського селища Чорнухине, що на Луганщині.  Для того, щоб дізнатися відповідь, чоловік пройшов пішки всю нашу країну від крайньої точки на сході до її кордонів на заході. Заходив і до Івано-Франківська, де з ним вдалося поспілкуватись кореспонденту Фіртки.

2459
18.11.2021
Дмитро Сінченко

Руслану Марцінківу не випадає нарікати на попередників чи скидати відповідальність на «парламент», адже рік тому він вдруге здобув посаду міського голови Івано-Франківська, а заразом і монобільшість у міській раді. То ж немає й об’єктивних перешкод для виконання передвиборчих обіцянок. «Фіртка» спробувала з’ясувати, якою мірою очільник міста втілює у життя передвиборчі обіцянки.

2481
17.11.2021
Мар'яна Цимбалюк

Фіртка розпиталася Ігоря Бабинюка, директора Івано-Франківського міжнародного аеропорту, які нові компанії здійснюватимуть авіарейси в Івано-Франківськ, чи будуть літати іноземні лоукости, що сталося з МАУ, яким чином влада та концесіонери перезавантажать роботу летовища.

2438
16.11.2021
Тіна Любчик

Останні роки цікавість іноземних туристів до України зумовлена, насамперед, введенням безвізового режиму та відкриттям нових прямих авіарейсів. Фіртка пропонує розглянути, де саме на Прикарпатті зафіксували найбільші надходження.

1765

Доля фільму «Дім Gucci» така ж карколомна, як його сюжет. Він відображає життя своїх головних героїв, які не завжди знали, чи вони у даний момент на верхів’ї ними ж майстерно створеної хвилі, чи їх випадково винесло на гребіть цунамі? Яс

243

Як показує жорстока реальність, жодна будівля не гарантована від знесення під новітню забудову чи руйнівної радикальної «реконструкції». Тому як тільки почув, що будівля за адресою Чорновола, 122 загрожена потенційною новобудовою, одразу ж вирішив описати її «поки не пізно».

13881 2

Каденюка я тоді ще не знав і не міг припустити, що колись з ним познайомлюся. Але мене пройняла немислима гордість, коли на екрані телевізора човник набирав висоту. Зараз навіть не можу повісти, що мене так розпирало. Мабуть, відчуття, що українці теж сучасні та серед них є люди, які готові заради своєї держави на звитягу. Політ у космос на ту пору ще нагадував лотерею.    

1356

Добрий шматок нашого життя минув у системі переконань, що посуду має бути два види. Перший, то звичайні горнята і банячки, якими ми послуговувалися у щоденному побуті. А в паралельній радянській реальності ще існував посуд з серванта у вітальні.

2409
23.11.2021

Для хорошої роботи мозку потрібно правильно харчуватися, а саме – регулярно вживати продукти, які живлять мозок всіма необхідними речовинами. 

592
11.10.2021

Напередодні зими чимало господинь заморожують сезонні овочі та фрукти, щоб завжди мати під рукою необхідні інгредієнти для приготування страв, а особливо десертів. І якщо деякі продукти та після заморозки не втрачають свій звичний смак і вітаміни, як, наприклад, малина або полуниця, то інші, навпаки, стають непридатними до вживання. 

6278
29.07.2021

Що краще: консервувати, сушити чи морозити? Відповідь на це питання залежить від типу й кількості сировини та ваших ресурсів, як-от часу, грошей, та місця в морозилці та коморі.

15250
19.10.2021

Понад 200 учасників із 12 парафій Івано-Франківської Архієпархії відвідали обласний з'їзд спільнот "Українська Молодь - Христові", який відбувся у суботу 16 жовтня, на парафії Введення в Храм Пресвятої Богородиці, що в с. Боднарів Боднарівського деканату. Цьогоріч подія присвячена 88-річниці від дня заснування спільноти.

4922
17.10.2021

Церква у Новій Липівці – це реставрована дерев’яна німецька кірха, яку збудували у 1904 році. До 1939 року тут жили німці у тодішньому присілку Сітауеріка.  

6376 1
04.10.2021

Розпочалася зустріч із Божественної Літургії, яку очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин у співслужінні ректора семінарії прот. Олексія Данилюка та численного духовенства.    

6725
19.07.2021

Предстоятель Православної церкви України Блаженніший Епіфаній освятив розписи кафедрального собору Преображення Господнього Коломийської єпархії.

15905
10.11.2021

Палац культури імені Гната Хоткевича у Львові, як і район, у якому він розташований, переживає період змін і оновлення. З 2018 року тут почалась ревіталізація та пошук нової концепції культурного центру.  Палац, що побудували спільнокоштом майже 100

2232
16.11.2021

Відповідне рішення ухвалив 15 листопада з’їзд політсили.

1468
11.11.2021

Кабінет Міністрів України затвердив склад Комісії з проведення незалежної оцінки ефективності діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції.  

2113
08.11.2021

Зі слів речниці, чинний голова партії Олександр Корнієнко прагне цілковито зосередитись на роботі першого заступника голови Верховної Ради України, а відтак вирішив скласти повноваження голови партії.

2440
03.11.2021

Відповідні постанови народні депутати України ухвалили сьогодні на пленарному засіданні парламенту.

3084