Після 24 лютого життя українців розділилося на “до” та “після”, у більшості з нас змінилися пріоритети, відбулось переосмислення цінностей. Мільйони наших співгромадян вимушено покинули свої домівки, переїхавши у відносно безпечні області чи взагалі за кордон.
В той самий час мільйони українців залишились у своїх містах та селах, створюючи опір окупантам. Хтось захищає країну від російських загарбників в лавах ЗСУ чи тероборони, дехто організовує партизанську боротьбу чи мирні акції спротиву на тимчасово окупованих територіях, а хтось допомагає фронту в тилу - забезпечуючи передову військовим спорядженням, медикаментами, продовольством тощо.
У будь-якому випадку вже майже два місяці українців перебувають в абсолютно новій реальності. Реальність, в якій зазнаємо не лише фізичних, але й психоемоційних страждань.
Що таке війна для психіки, як розібратися в собі та чи можливо налагодити нормальне життя під час війни - про це Фіртка спілкувалася з психологинею, психотерапевткою, коучем-ментором японської системи здоров’я й молодості "Japan Yoga Niketan" Іриною Сафроновою.
Скажіть, як тип темпераменту впливає на наше сприйняття війни?
Якщо ми беремо за основу теорію Гіппократа, то в людей є чотири типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік. Сангвінік найбільш оптимістичний та адаптивний до війни, тому що він може легко перемикатися зі стану війни у стан ресурсів, можливостей. Наприклад, під час вимушеного переселення він може організувати місце, в якому буде знаходитися і водночас допомагати іншим людям. Холерик також має достатньо сил і енергії.
Флегматику складно перемикатися до нових обставин. Для такого типу людей важливо спочатку заспокоїтися та створити звичні умови. Якщо флегматику доведеться змінювати професію, то йому потрібно, щоб вона була хоч трохи пов'язана з тією, яка у нього була до війни.
Меланхоліки більш схильні до стресу, тому для них важливо дозовано отримувати інформацію. Останнім двом типам необхідно створити особливі умови, у яких вони будуть ефективними.
Зауважу, що у кожної людини є всі типи темпераменту й на 100% ми до жодного типу не належимо. В екстремальних ситуаціях тип нашого темпераменту може змінюватися. Оскільки війна є сильним стимулом, вона може допомогти певним людям швидше ввімкнутися, адже на перший план виходить біологічне завдання — вижити.
Порадьте кілька вправ, які допоможуть заспокоїтися під час паніки в укритті та вдома.
Перша техніка для швидкого заспокоєння називається “Дихання по квадрату”. Ми сідаємо у спокійну позицію, щоб спина була рівною, і вдихаємо повітря, рахуючи про себе “1001, 1002, 1003”. Далі затримуємо дихання та так само рахуємо. Згодом робимо видих зі словами “1001, 1002, 1003”, затримуємо дихання, знову рахуємо. Таким чином ми привчаємо себе до регуляції емоційного стану через дихання ніби “по квадрату”. Вправу можна робити у будь-якому ритмі одну-дві хвилини. А ось підходів протягом дня може бути безліч
Практика “Заземлення” допомагає не ціпеніти та не впадати у ступор. Потрібно стати у весь зріст і поступово почати відчувати себе у своєму тілі. Проговорюємо кожну частину свого тіла від кінчиків пальців на ногах і до маківки та задаємо собі питання “Де в мені живе життя?”. Наше завдання — розширити відчуття за допомогою вдиху та видиху, усвідомити життя у тілі.
Як говорити з дітьми про війну та заспокоювати їх?
Важливо враховувати вік дитини. Дітям до 7 років важливо пояснювати історію через казки та ігри. Якщо це казка, то обов’язково наводити приклади, ставити питання, дивитися на реакцію дитини та робити висновки, наприклад, наскільки важливо захищати кордони, коли у тебе відбирають щось твоє. В ігровій формі ми можемо продемонструвати, як працює техніка безпеки за допомогою питання “Що робити, якщо…”.
Завдання батьків зробити інформацію безпечною для психіки дитини. Також враховуємо, що існують діти, які зчитують емоції через тон голосу та вираз лиця. Тому батькам варто завжди поводити себе спокійно та зібрано.
Як уникнути конфліктів у команді, якщо ти волонтер?
В команді обов'язково має бути лідер, який вміє домовлятися з різними людьми й знає їхні особливості. Таку людину необхідно мати, аби вона встановлювала правила, повторювала їх знову й знову, організовувала процес та вирішувала суперечки.
Потрібно враховувати, що волонтерство — це не прямі обов'язки, а добра воля людини. Наше завдання – зберегти цю добру волю, щоб людина хотіла допомагати та знала, для чого вона це робить.
У кожного з нас різний рівень ресурсів та енергії. Буває таке, що хтось працює більше, а хтось менше, і це нормально. У команді немає місця для осуду та роздратування, адже для ефективної роботи потрібно мотивувати та підтримувати одне одного.
Як волонтерити, щоб не вигоріти передчасно?
Для цього потрібно організувати свій день і тиждень. Розписати, скільки часу я можу виділяти на волонтерство, основну роботу, яка приносить дохід, і на відпочинок наодинці та з сім’єю. За такими ж критеріями розділяємо тиждень.
Найважливіше звертати увагу саме на відпочинок, якого зараз має бути більше, ніж в мирний час.
Якщо відпочинку буде недостатньо, то в людини не залишиться сил щось робити. Як тільки ви помітили, що у вас з'явилася апатія — це знак, що варто передивитися свій графік.
Чи можна ставити на паузу сімейне життя або бізнес? Якщо так, як правильно це робити?
Якщо психіка не травмована важкими подіями, то людина не поставить на паузу бізнес чи сімейне життя тому, що це звичка.
Інша справа, коли людина перейшла в дистрес, стан, при якому людина не в змозі повністю адаптуватися до стресових ситуацій, чи у посттравматичний стрес. У цьому випадку, навіть, якби людина хотіла працювати, в неї не вийде, і тоді треба звертатися за допомогою до спеціаліста.
Як говорити з колегами про стан справ та справлятися з емоціями в колективі?
Важливо говорити про стан справ напряму та розказувати, що компанія має на сьогодні, яка основна ціль роботи на день або на рік. Обов’язково працівникам мають показувати факти й цифри, щоб люди розуміли, що вони зробили спільними зусиллями та їхня робота не була знецінена. Важливо час від часу збиратися з командою, щоб в неї був стан «Ми» та давати можливість кожній людині виговоритися.
Наприклад, під час зібрання кожен з учасників колективу дає рекомендацію іншому, як можна впоратися з негативними емоціями чи висловлює підтримку, що в нього такі самі відчуття.
Основні правила — жодної критики та дотримання регламенту, аби уникнути суперечок. Допоміжними також можуть стати тілесні командні практики, які підіймають бойовий дух, малювання чи навіть чаювання.
читайте також: «Тиждень ми вшістьох спали на двох матрацах на підлозі», - історія багатодітної родини, яка врятувалася від війни на Прикарпатті
Однією з багатьох проблем, які турбують людей, що вимушено покинули свої домівки є синдром “провини вцілілого”. Що це таке простими словами та як його побороти?
Почуття провини вцілілого — це самозвинувачення за уявні гріхи, що хтось помер, а я вижив. Найбільше до почуття провини схильні люди, які були психологічно травмовані ще в дитинстві, або ж люди з низькою самооцінкою.
Допомогти впоратися з цим синдромом може робота з психологом і раціональна терапія, щоб людина нарешті сказала, що все, що вона могла зробити — це зберегти життя собі та своїй сім’ї.
Також людині можна ставити логічні питання “Що конкретно ти міг зробити?”, “Чи дійсно це допомогло б людям вижити?”. У багатьох випадках люди доходять до висновку, якби вони не врятувалися тоді, вони б так само загинули.
Дайте кілька порад для військових та медиків на фронті.
- У жодному разі не можна концентруватися на помилках і невдачах під час бойових дій.
- Психологічна стійкість і сильна мотивація до перемоги є надзвичайно важливими на передовій. Вони розвиваються, коли людина запитує себе «Для чого більшого?». Відповідь на це питання, якщо вона є, стане внутрішнім стимулом.
- У кожного своя реакція на втрати. На фронті важливо розуміти, чому гинуть люди та дозволяти собі горювати за ними, особливо, коли це стосується близьких. Але згодом над цим питанням потрібно буде працювати зі спеціалістом. Саме тому зараз в країні триває підготовка військових психологів, щоб після перемоги працювати з людьми, які були на передовій.
Наостанок, порадьте кілька книг, які можуть допомогти людям вижити під час війни.
Віктор Франкл — “Сказати життю "Так!". Психолог в концтаборі” та “Людина в пошуках справжнього сенсу”.
Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
План Маршала: чому відновлення економіки України буде економічним двигуном для Європи?
Як світові зірки підтримують Україну не лише словом, а й ділом
"Люди для України": онлайн платформа для оперативної допомоги ЗСУ
Чи існує інша росія? Чи існують інші росіяни?
Репортаж з оточеного Херсону: окупанти планують криваві провокації та зміну влади
"На Лівому березі - спокійніше": історія дівчини з Прикарпаття про ситуацію у столиці
