Першого вересня у нас починалося з Ролика

Зараз у то важко повірити, але до школи нам хотілося приблизно так само, як не хотілося прощатися з літом.

Ну з літом все зрозуміло. Губи ще не забули смак суниць. І тих, що з росою, які рвав, коли пасли під лісом корови бабусь, і тих суниць, які бабця розколочувала з цукром та сметаною і намащувала на байду, або врізала немислимо здоровенний штат хрумкого домашнього хліба з гігантськими дірками у м’якуші.

Ще не вивітрився запах грибів у сметані, чи смак слив’янки або япчинки з молодими барабольками.

Ще пахли розкладені на обрусі сушениці, якими на пару з бабцею опікувалися бджоли, оси, джмелі та інша крихітна літаюча живність, від якої бабця ті сушениці ревниво оберігала. Тут були і кільця яблук, і половинки великих грушок та слив, і грушки-дички.

Ще не забувся смак поцукрованого хліба з парним молоком.

Ну і, не будемо цього приховувати, але задниці, литки та стегна ще пам’ятали прути, батоги або кропиву за те, що без дозволу втікали на ріку або стави. У голові крутилися перші незрозумілі фрази від ровесниць, з якими вдавалося поцілуватися.

І крізь усе це нагромадження здебільшого дуже позитивних емоцій все одно тягнуло до школи. Аби бути до кінця чесним, то маю повісти, що вчитися зовсім не тягнуло. Від слова взагалі. Але дуже хотілося побачити однокласників і хлопців з двору. Всі з’їжджалися з мішками вражень і, зібравшись у різних схронах, які тоді модно називалися штабиками, кожен розв’язував свій мішок.

Школа, якщо говорити теперішніми термінами, була лише майданчиком для зустрічей. Іншого або кращого майданчика не було. Тому першого вересня туди сходилися всі. І ті, хто не пропускав жодного уроку, і ті, кого вилапувала по вокзалах міліція, привозила до школи і силою примушувала сісти за парту.

Першого вересня першокласників і учнів молодших класів можна було розпізнати за букетами та нарядно одягнутими коло них батьками. На шкільній лінійці вони завжди стояли напроти президії, бо їх вигляд відповідав типовій совковій уяві про школу. Поки-що чемні хлопчики у старанно випрасуваних костюмах і такі ж поки-що чемні дівчатка зі здоровенними бантами на головах. (Я половину свого дитинства задавався питанням, чи важко дівчатам ходити з цими здоровенними бантами, поки не попросив сусідку зав’язати бант у мене на голові. Вона похихикала, але зав’язала. Про мене, то ходити з бантом незручно.)

Нам, учням п’ятих, шостих, сьомих класів батьки теж давали букети. Силою примушували брати їх з собою. Але у багатьох учнів на ту пору були вже свої рахунки з певними вчителями. Тому до школи мало хто букети доносив. Особливим шиком вважалося зірвати з букета обгортку, зламати квітконоси, а, що лишилося засунути собі до кишені штанів і смішити однокласниць, піднявши лацкан блюзи, щоби похвалитися, де твій букет.

Тим часом передовики навчання у супроводі передовиць навчання виносили прапор школи. Біля мікрофону промовляли вчителі, директор, першокласник або першокласниця, партійні, комсомольські та піонерські боси і неодмінно якась чемна старшокласниця. Теж з передовиць навчання, якій не вистачило місця супроводжувати прапор.

А, ще на такі заходи неодмінно кликали бодай одного ветерана. Здебільшого, приходили російськомовні старші люди з великою кількістю різних орденів та медалей. Вони розповідали про війну і нагадували, як нам добре живеться у Країні Рад та кому мусимо за всі блага, які нас оточують, дякувати.

У нашій школі №13 був свій ветеран Андрій Прохорович Ролик, вчитель математики. Учасник параду перемоги у Москві. Чомусь так випадало, що першого вересня, після лінійки, він приходив у наш клас, як гість, і ще 45 хвилин розповідав про війну. Ролик був високим, повним і дуже яскраво посміхався своїм великим обличчям. Він виглядав прототипом щасливої радянської людини, яка прожила ідеологічно правильне життя, а зараз насолоджується заслуженою славою. Якщо у класі був програвач, то його виступи починалися з прослуховування «Я люблю тєбя жізнь» або «Журавлі» у виконанні Марка Бернеса. Але ми ще були замолоді, щоби усвідомити зміст тих пісень, тому, опустивши голови, просто чекали, коли вона закінчиться і Андрій Прохорович скаже: - Можете сісти.

Слухали ми його розповідь погано, бо мізки ще були завітрені анархією літа. Тому найсміливіші піднімали руки і вибігали за школу. Там збиралися, м’яко кажучи, альтернативна еліта і старшокласники, які супроти нас виглядали здоровенними вуйками. Вони могли пити вино або битися, але між собою. Нас не чіпали. Навпаки, давали поради. Зрештою, нас не дуже цікавили старшокласники. Треба було терміново похвалися, що ти вже навчився цілуватися, наприклад, «взасос» (тоді воно саме так називалося), що вмієш пускати кулка з диму, коли куриш, знаєш, як скласти гармошку на «біломорі» або продемонструвати власноруч зроблений самопал. Ну і стежити, щоби не пропалити від іскри з цигарки піонерський галстук.


01.09.2021 Ущенко Олег 11158
24.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

574
20.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

1225
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2741
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

1120
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

1359
31.08.2022
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки дізналась у Миколи Рожка, ректора Івано-Франківського національного медичного університету, наскільки заклад готовий до нового навчального року та як готуватимуть майбутніх медиків.    

2814

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

1077

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1649 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

1884

На щастя, переважна більшість держав світу розуміє справжню ситуацію в російсько-українській війні. Хто на кого напав, хто обороняє по праву свою територію, і де тут світла й темна сторона. Але в міжнародному праві та відносинах самого розуміння мало.

1966
01.10.2022

У Калуші соціальна їдальня для вимушених переселенців працює на базі другого ліцею.  

160
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

496
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

700
29.09.2022

У Крихівцях при парафії Святих Кирила і Методія будують дитячий садочок, який матиме назву «Ковчег». Цей процес триває вже 3,5 роки.  

234
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

788
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

682
12.09.2022

Зокрема, віряни молитимуться за мир в Україні, припинення війни та за всіх військових.  

884
26.09.2022

Це вже другий фільм режисера та кінокомпанії. Якщо першим фільмом в українському прокаті була новорічна кінокомедія «Все буде Ок!», то «Патерн» знятий в жанрі конспірологічного трилера.  

504
30.09.2022

Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна буде вести перемовини тільки із новою владою росії.  

173
27.09.2022

Подоляк наголосив, що після успішного контрнаступу Збройних сил України на харківському напрямку політична еліта Росії почала розуміти, що вона може програти війну, а країни світу переконалися в слабкості армії та військово-промислового комплексу Російської Федерації.

370
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

481
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

596