Зупиніть планету – я хочу поїсти цих сливок

Кожна людина має або принаймні пам’ятає про бодай одну знакову річ, яка символізує певний відрізок прожитих нею років. Вони є навіть у тих,  хто вважає, що все це - не варті їх часу та уваги дурниці. Найяскравіший шлейф спогадів тягнеться з нашого дитинства. Правда, його початок з роками все більше розмитий, бо на тому місці, звідки він починається, стіна туманів все густіша і густіша.

Ілон Маск каже, що люди перебільшують своє значення для планети та Всесвіту. Що вони так само кимось виготовлені і є банальними біороботами. Зрештою, він вважає все, що є навколо нас, штучного походження. Більше того, пророкує, що з часом людина навчиться виготовляти максимально схожих на себе біороботів і одного разу за потенціалом вони будуть переважати саму людину. Навіть,  якщо його твердження мають раціо, то треба подякувати Творцеві, що він так гармонійно облаштував світ.

Висловлюючись сучасною термінологією, брендом мого дитинства була невеличка сливка – далеко не найбільше деревце у саду моїх бабців. Не можу пригадати хто і коли привів мене вперше до цієї сливки, поняття не маю, як скуштував вперше її плоди, але пам’ять на все життя зберегла медовий смак тих білих плодів. На сонці вони світилися, ніби наповнені бурштиновим соком. Зрештою, складалося враження, що у цих сливках взагалі не має м’якоті. Ніби вони виключно з дуже солодкою соку, який витікав навіть від необережного дотику.

Виглядає, що окрім ІТ-технологій Ілон Маск захоплювався книгами Захарія Сітчин або схожими авторами. Там багато розповідається, як колись на планету, яку ми знаємо під назвою Земля, прилетіли прибульці. Вони тяжко працювали, добуваючи потрібні для них корисні копалини, а потім попросили свого Зверхника (спеціально використаємо таке меганейтральне слово) створити їм рабів. І він взявся до роботи. От правда Сітчин нічого не каже, що тут було створене спочатку – люди чи дерева?

Дуже тоненька шкірка була головною вадою сливок з мого дитинства. Звісно, якщо таку їх властивість можна назвати вадою. Аби їх поїсти, треба було мати багато щастя або терплячості. Ще краще того і того. Ми годинами сиділи на лавці під парканом, очікуючи, щоби бабусі кудись пішли, і можна було забігти у сад. Власне, ніде, крім як у саду, цих сливок з’їсти не вдавалося. Їх не можна було нарвати собі за майку, як звичайних кобильох – так називали на Галицькому Опіллі круглі фіолетові сливки – і поїсти на пасовиську. Всі спроби винести цих сливок на пасовисько або на ріку закінчувалися мокрими майками, футболками, навіть штанами та трусами і дуже липкими животами, по яких стікала майже готова бурштинова мармуляда.

Їх треба було спожити у перші години, коли принесли до хати, бо потім починали м’якнути та бродити. Мої спроби привезти цих сливок мамі і татові до Станіславова, як ви вже здогадалися, теж не мали успіху. Правда мама суміш з літрового слоїка виливала у банячок, додавала цукру і готувала конфітюр, якими можна було помастити булочки або рогалики, якщо вдавалося принести з магазину.

У Зверхника теж не все вдавалося відразу. За текстами Сітчина та інших авторів, перші спроби зі створення рабів одна за одною позакінчувалися фіаско. Роботи з’являлися з вадами, хоч і були схожі на самих прибульців. І лише з п’ятого чи сьомого разу з’явилося щось максимально схоже на теперішню людину. Благеньке читво для прихильників палеоконтакту та атеїстів. Зрештою все це у таких туманах, що можна фантазувати до безкінеччя, розроджуючись найнеймовірнішими «фактами».

Творець подарував нам весь максимум наших можливостей та властивостей, але найбільше хочеться подякувати за пам’ять. Вона наш екскурсовод. Коренева система з минувшини не лише допомагає жити, але і спонукає весь час розвиватися. Всі ми пам’ятаємо щось таке, що є знаком нашого дитинства, юності, студентства. Такі речі з поличок нашої пам’яті іноді називають культовими, магістральними, локомотивними. Але то вже залежно від їх важливості.

Зовсім недавно пощастило приїхати до столиці мого дитинства – село Нараївка у Галицькому районі. Здебільшого, такі візити обмежуються відвідуванням могил батьків, бабців та інших родичів. А тут заїхали до родини, побачили у неї на подвір’ї молоденьку рясну сливку. Родичка почала нарікати, що ці сливки не такі солодкі, як білі за хатою. Я поплентався за хату, зірвав одну сливку і був зненацька захоплений тим фактом, що цей смак мені знайомий. Ще кілька секунд у моїх мізках оброблялася інформація і згодом я пригадав, що це саме та сливка, про яку я так добре пам’ятаю, коли згадую про своє дитинство.

Та сама фактура, гіпертонка шкірка, через яку ці сливки неможливо транспортувати,  і запаморочливо-медовий смак соку. Щоразу, коли їв ці сливки, то пам’ять видавала клаптики спогадів з часу мого дитинства. Вони виринали і так само зникали дуже хаотично.

Стою, тримаючись за руку бабці Тоні, обабіч гостинця і махаю папа самоскидові, який лишив після себе шлейф куряви. Бабця вільною рукою розганяє біля свого обличчя пил, а мене так захопив проїзд великої автівки, що заслухався віддаленим гулом його мотору. А тут я у великому шафлику з водою. Розігнав каченят і окупував їх життєвий простір. Стережу гусей у потічку, який відділяв городи від пасовиська. Гонорово задерши голову, несу з лісу ціле дитяче відерко суниць. Навіть згадався цукерково-булочний запах у магазині, куди тільки у кедах і здоровенних чорних сімейних трусах бігали по хліб.

Такі спогади додають сили любити життя, навіть, якщо на якомусь етапі не все вдається. Хочеться подякувати Творцеві за пам’ять. Якщо цим даром навчитися правильно користуватися, то він стає для нас навіть цілющим. Хай воно прозвучить трохи банально, але наші спогади – ще один факт, що життя триває. Змінюються епохи, часи, технології, покоління, але для Універсуму всі ці події, як пісок крізь пальці. Ну створять люди колись схожих на себе роботів? А вони їх точно створять. Ну і, що від того зміниться? Пісок далі збігатиме крізь пальці Універсуму. А може люди колись довідаються, що вони самі роботи? Це теж ніяк не вплине на пісок.

А от сливки будуть далі рости і робити щасливими інших людей. Якщо не ми, то інші біороботи чи люди (хай називають себе, як хочуть) будуть захоплюватися їх смаком. Назвуть їх золотими, бурштиновими, медовими. З’являться інші прикметники. Але то буде потім…


15.09.2021 Ущенко Олег 11463
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

571
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1760 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1092 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

525
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6872 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11328 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

302

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1033

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1087

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1078
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

241
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1049
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

813
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

685
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

646
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2912
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4413
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18406
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

263
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

326
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

635
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

737