Володимир Голубош: Якщо люди бачать, що інші порушують правила і їм це сходить з рук, то вважають, що можуть діяти так само

Інтерв’ю з начальником Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області генералом поліції третього рангу, доцентом кафедри кримінального права, процесу і криміналістики Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія», кандидатом юридичних наук Володимиром Голубошем на тему: "Актуальні питання впровадження на практиці кримінологічної теорії розбитих вікон".

Останнім часом багато уваги приділяють так званій теорії розбитих вікон як одному з ефективних чинників покращення не лише криміногенної ситуації, а й суспільного життя. У чому полягає суть цієї теорії, користь від її впровадження?

Кримінологічна теорія розбитих вікон розглядає дрібні правопорушення не лише як фактор криміногенної обстановки, але й як активний чинник, що впливає на рівень злочинності загалом. Вона сформульована американськими соціологами Джеймсом Вілсоном і Джорджем Келлінгом у 1982 році. Суть цієї теорії полягає у поведінковій психології мас. Якщо люди бачать, що інші особи порушують правила і їм це сходить з рук, то вони вважають, що можуть діяти так само. Приміром, якщо на тротуарі припарковано кілька автомобілів, то точно знайдуться й інші водії, які забажають залишили там і своє авто.

Автори теорії наводять влучний приклад: якщо у вікні будинку не замінити розбите скло, то згодом у будівлі не залишиться жодного вцілілого вікна, а пізніше розпочнеться мародерство, крадіжки, різко загостриться кримінальна ситуація вже в районі, місті. Тобто вчинення дрібних правопорушень, якщо на них немає адекватної реакції правоохоронців, влади, суспільства, є передумовою скоєння більш тяжких злочинів.

Теорія розбитих вікон знайшла широке застосування на практиці спочатку в Нью-Йорку, а пізніше в інших містах США, Європи, Південної Африки, Індонезії. Рудольф Джуліані, обраний мером Нью-Йорка в 1994 році, і новий комісар місцевої поліції Вільям Браттон оголосили боротьбу з такими дрібними порушеннями, як розмальовування будинків графіті, безквитковий проїзд, ​​жебрацтво, бійки тощо. Те, на що раніше не звертали особливої ​​уваги, стало неприйнятним. Поліції дали розпорядження реагувати на найдрібніші правопорушення. Карали навіть за папірець, кинутий поруч зі сміттєвою урною. Заарештовували кожного, хто пиячив і буянив у громадських місцях, кидав порожні пляшки, розмальовував стіни, стрибав через турнікети в метро, випрошував гроші у водіїв.

Послідовна боротьба з «розбитими вікнами» призвела до суттєвого зниження злочинності у Нью-Йорку. До того криміналізоване місто стало найбільш безпечним мегаполісом США. Жителі отримали більш чисте і безпечне соціальне середовище, а також впевненість у здатності поліції впоратися не лише з дрібними правопорушеннями, але і з тяжкими злочинами. 

Володимире Валентиновичу, в чому полягає актуальність теорії розбитих вікон для нашого сьогодення?

Багато проблем, які є в українському суспільстві, спонукають до вироблення нових, більш ефективних способів їх вирішення. Одним із першочергових завдань Національної поліції України є запровадження комплексу заходів щодо профілактики правопорушень та зниження рівня злочинності на основі різних концепцій і підходів, серед яких особливої уваги заслуговує теорія розбитих вікон. Вона доступна і зрозуміла, здатна принести корисні результати як для соціуму, так і кожного громадянина. З її впровадженням вдається підтримувати чистоту і порядок у населених пунктах, впливати на внутрішню гармонію людей, реалізувати цікаві соціальні проекти, що здатні значно покращити якість життя. Тобто розбиті вікна, сміття на вулицях та інші ознаки занепаду ведуть до зростання злочинності, антисоціальної поведінки громадян. Власне, реалізація теорії розбитих вікон спрямована на те, щоб усіма силами боротися з цими негативними проявами.

Водночас в її основі – не лише зовнішня чистота, на яку усі звертають увагу, але й внутрішня, котра є запорукою гармонії, благополуччя, позитивного морально-психологічного клімату в сім’ї, колективі, державі. Тож її можна розвинути до більших масштабів, розглядаючи в аспекті духовно-ціннісної складової: чистоти помислів, вміння поважати людину як найвищу соціальну цінність.

З Ваших слів виходить, що теорія розбитих вікон охоплює і сферу духовності. Як цей аспект може допомогти у повсякденній поліцейській діяльності?

Глибоко переконаний, що майбутнє кримінологічної науки – за духовно-культурними цінностями, сферою духовності, яка зазнала атеїстичних гонінь у радянський час. Відповідно, теорія розбитих вікон у цьому напрямі ще не розроблена на належному рівні. Однак у поліцейській практиці такі напрацювання були б ефективними, наприклад, при вивченні психологічного портрета особистості. Значимість кримінології особливо зростає в наші дні, коли світ зіштовхнувся з новими викликами, природу яких зрозуміти надзвичайно складно. Щоб запобігти їх негативним наслідкам, необхідно запропонувати альтернативні шляхи виходу з ситуації.

Кожна людина поряд з тим, що живе у тій чи іншій місцевості, тобто те, що ми називаємо навколишнім світом, мислить і постійно перебуває у своєму, внутрішньому мікросвіті, який є невідомим для інших. Є багато чинників, які здатні вплинути на нього, змінити атмосферу навколо нас на краще. Треба використовувати кожну таку можливість

Що сьогодні особливо привертає до себе увагу в культурі поведінки громадян?

Скажімо, нерідко можна почути і навіть побачити в друкованих ЗМІ нецензурну лексику, не кажучи вже про соціальні мережі. І нікого це вже не дивує. Неприємно спостерігати, коли курці палять на зупинках, у скверах і парках, а оточуючі змушені вдихати сигаретний дим, на шкоду своєму здоров’ю. Люди, не задумуючись над наслідками, викидають сміття в річки, спалюють бур’яни на присадибних ділянках, вибирають піщано-гравійну суміш, вирубують ліс. Необхідно принципово реагувати на ці речі, застосовуючи норми законодавства, проводити серед населення просвітницьку роботу.

Потрібно активно й повсюдно пропагувати здоровий спосіб життя. Місцевим громадам варто організовувати різні конкурси з наведення порядку й чистоти, заохочуючи небайдужих підприємців, мешканців зробити наші міста й села красивішими, охайнішими, привабливими для туристів. Недарма кажуть: чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять.

Яка, на Вашу думку, роль поліції у цих процесах?

Якщо довіра обрана основним показником роботи поліцейського, то треба її здобувати повсякденними справами, спрямованими на покращення життя громадян, зокрема в сфері безпеки. Одним із таких напрямків якраз може слугувати впровадження практичних елементів теорії розбитих вікон, а саме нульової терпимості до будь-яких правопорушень. Співпраця влади, правоохоронних органів і громадськості у рамках цього проекту є цілком виправданою і необхідною. Впевнений, що результати не забаряться.

Прикарпаття, зокрема його обласний центр, мають древні історичні корені, потужний туристичний потенціал, який потрібно розвивати. Щоб гості міста й регіону поверталися з Івано-Франківщини з позитивними враженнями і настроєм, що спонукало б їх знову приїжджати сюди, потрібно ще багато працювати – і органам влади, і правоохоронним структурам, і бізнесу. Адже чистота і порядок ‒ це не лише запорука безпеки, але й фактор привабливості будь-якого населеного пункту, підвищення його позитивного іміджу. Відрадно, що, за різними фаховими оцінками, Івано-Франківськ вважається одним із найбільш комфортних для проживання містом в Україні, в тому числі – в плані безпеки. В цьому є значна частка роботи поліцейських та громадськості. 

Можливо, формування безпечного житлового середовища допоможе знизити рівень злочинності, покращити ситуацію з правопорушеннями на вулицях, в інших публічних місцях?

У руслі впровадження теорії розбитих вікон важливо виробити підходи до формування безпечного житлового середовища. Так склалося, що у післявоєнні роки люди були більш дружними та згуртованими, а сьогодні сусідський простір перебуває, так би мовити, у зачерствілому стані, коли абсолютна більшість громадян часто байдужі до чужого горя, займають бездіяльну позицію стосовно того, що діється навколо.

Буває, що у великих містах практично немає прибудинкових територій для того, щоб можна було влаштувати нормальний життєвий простір для зайняття спортом, облаштувати парки і сквери, відпочинкову зону тощо. І така урбаністична замкнутість накладає свій відбиток на психології людей. Простір житлового середовища і внутрішньо-духовні процеси тісно взаємопов’язані між собою. Тому органи місцевої влади повинні проводити перемовини із забудовниками, добиватися, щоб архітектура міста розвивалася з урахуванням вимог до формування безпечного житлового середовища.

Як забрудненість навколишнього середовища впливає на криміногенну обстановку в соціумі?

Поведінка людини вибудовується за формулою «вчинок – звичка – характер», і звикання до забрудненого навколишнього середовища не має бути нормою. Світ, який нас оточує, формує установки на непримиренність до зла, спонукає до чистоти і порядку. Найчастіше кримінальна поведінка людини формується з безладу вдома, у середовищі проживання чи праці людини. Теорія розбитих вікон демонструє «мінімальну терпимість до безладдя», як із дрібних порушень виростають великі. В такий спосіб формується кримінальна поведінка, для профілактики якої необхідно реалізовувати стратегію підтримки порядку у навколишньому природному середовищі і в поведінці, внутрішньому світі кожної людини.

Тому потрібно працювати над створенням комфортних умов для проживання і навчання, праці наших громадян. Цим самим проявимо свою повагу до себе та оточуючого світу, до ближнього. Чистота сприяє відкритості, доброзичливості. Українська нація споконвіків відзначалася порядком у дворах, на громадських територіях, в оселях. І цю якість необхідно примножувати.

Володимире Валентиновичу, наскільки реальною й близькою у перспективі є впровадження в наших реаліях теорії розбитих вікон?

Потрібно сказати, що в державі й нашій області зокрема вже частково здійснюються кроки, які можна вважати елементами впровадження теорії розбитих вікон.  Завдяки співпраці з органами місцевого самоврядування на території Прикарпаття успішно реалізовується проект «Поліцейська станція», що стало можливим завдяки поєднанню процесів децентралізації та об’єднання громад. На сьогодні відкрито 18 поліцейських станцій.  26 територіальних громад беруть участь у проекті «Поліцейський офіцер громади». Це дозволяє ще більше наблизити поліцію до населення, оперативніше реагувати на правопорушення, попереджувати протиправні дії, поліпшити якість надання поліцейських послуг. 

Протягом минулого року до органів поліції області надійшло 154,5 тисячі заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події. Це майже на вісімнадцять тисяч більше, ніж було позаторік, що свідчить як про зростання довіри населення до поліції, так і реагування правоохоронців на будь-які, навіть найменші порушення закону та публічного порядку.

Показовим є те, що попри збільшення заяв і повідомлень громадян кількість кримінальних злочинів не зросла, а навпаки, більш ніж на тисячу зменшилася, в тому числі тяжких та особливо тяжких. Прикарпаття і надалі залишається одним із найбільш безпечних регіонів нашої держави, що є добрим результатом тісної співпраці органів поліції, місцевої влади та громадськості.