«Так, наче брама – то вхід.
Є міста, до яких неможливо
зайти через браму.
Є міста, до яких неможливо
зайти»
Ю. Андрухович, (Забуття)
Як виникають назви міст?
- Самоназиванням за ім’ям засновника, або в честь котрогось з родичів засновника;
- За місцем заснування – топографією, або подією, яка сталась на цьому місці;
- Називання чужинцями і з їх подальшим уживанням ширшим загалом, в тому числі і самими мешканцями;
- Сакральні місця мали своїх покровителів, героїв, божеств від яких пішли назви міст;
- Перейменування завойовниками на честь героїв, або при зміні владних еліт іменами видатних людей;
- Інше.
Звертаючись до мішанини з назвами теперішнього Івано-Франківська наведу цитату зі статті «Міф для міста» політолога Тараса Случика у «Галицькому кореспонденті. «Сусідній Львів породив міф про свою столичнісь, а Івано-Франківськ – про периферійність. Так перший позбавляється конкуренції, а Станіславів – високих до себе вимог… і насамкінець… Міф про меншовартість Франківська та визначеність його долі виріс на уявленні нібито гроші, географія, та історія мають визначальне значення для міст».
Якщо по тексту ми тричі зустрічаємо назву міста Львів, львівський вокзал і навіть міфічну метафору «місто Лева», які збігаються в один візуально-текстовий ряд, то, маючи на увазі одне місто , автор статті тричі назвав його різними іменами: Івано-Франківськ, Станіславів і Франківськ, що для чужинця/не мешканця даного тризмісття утруднює його ідентифікацію. А ще ж є історично зафіксована назва до 1962 р. – Станислав і молодіжно сленгова – Франик. Отже, ми маємо справу як мінімум з п’ятьма назвами одного й того самого міста водночас. Звісно, городяни дають собі раду з цими назвами, проживаючи і хазяйнуючи на одній території, але несвідомо вони мешкають у різних світах.
Ще філософ Мартін Гайдергер (1889-1976р.) називав мову «оселею буття», та виокремив з’явлення сутностей/речей через промовляння, мовлення, або їх іменування. Бог наділив людину правом давати імена всьому сущому на землі. Отже, заснувавши місто Станіславів, Андрей Потоцький скористався правом (п.1) іменування в честь свого сина. З настанням радянської доби місто було остаточно перейменовано в Івано-Франківськ на честь українського письменника і поета (п.5) Івана Франка. Йдучи слідами мови, іменувати – давати ймення, назва когось/чогось – іменник. Застосуємо для розуміння трансформації явища переіменування близькі за префіксом (пере-) дієслова (відбувається дія!): пере-йменовувати, пере-лицьовувати, пере-фарбовувати, пере-робляти і т.п., що відповідає змісту змінювати вигляд/форму чогось на інше. Але вигляд, що добре відчутно по слову перефарбовувати (фарба/колір), належить до категорії прикмет , або в частині мови до прикметників. Звідси назва Івано-Франківськ швидше як прикмета часу/доби (зміна владних еліт), прикмета перейменування міст, а не створення/заснування їх. Це вже під новим іменем-прикметником місто почало швидко розбудовуватись на новому економічному рівні: заводи, фабрики, спальні райони. З появою нового Інтернет-покоління інформаційного суспільства з’явилась нова назва-прикметник – Франик.
Можна констатувати факт виникнення іменниково-прикметникової назви міста. У випадку іменника Стніслав і прикметника Івано-Франківськ, чи Франківськ отримуємо цікавий результат/феномен – Франківський Станіслав. Тому для мешканців міста, які територіально проживають поруч, прикметникові форми назв міста не завдають клопотів. Мігруючі жителі їдуть на села/околиці й назад до Станиславова, старожили і митці фіксують/пишуть історію і міфи Станіслава, Івано-Фанківські депутати у Києві вибивають міський бюджет, а Франківські бізнесмени наповнюють бюджет країни, молодь зі всього світу їде до Франика на навчання чи здибанку перед Карпатами. І все це водночас!
Натомість Бастіон виокремив (п.2) новітній міський простір на руїнах мурів старої фортеці Станіслава (п.4), на за церковному пустирі (п.2) новочасного Івано-Франківська згустив простір до коду (п.6), зіркової піктограми на мапі міста. При заснуванні /побудові Бастіону точилась боротьба двох візій (п.5) майбутнього місця: банківського капіталу, з його баченням ще одного торгівельного центру, і старої станиславської гвардії археологів і архітекторів з їх чуйкою/інтуїцією на знаковість історичних місць.
До честі теперішніх засновників Бастіону, то вони витримали як затяжну економічну паузу, так і розважливо прислухались до думки науковців. Звісно, тепер економічна, інтелектуальна і комунікативна конкуренція точитиметься у стінах самого Бастіону стосовно концептуальності міста-моста. Результат цих змагань залежатиме від потуг інтелектуальних еліт і городян Івано-Франківська. Цієї малюсенької фізичної реальності під назвою Бастіон, достатньо щоб з неї почати вибудовувати нові майбутні реальності Франківського Станіслава. І якщо середовищність Львова Адам Загаєвський означив як «місто-кабінет» в якому зручно жити і працювати, і далі за Ярославом Грицаком Львів знаходить інший вимір «модерного міста», який склався за щасливих історичних обставин, то ті ж історичні обставини давно працюють у головах віртуалізованих Франківчан :) Те, що тільки почали робити міста світу, зокрема й України, створення брендінгу для пошуку власного індивідуального образу, інтуїтивно втілено в Бастіон.
Наступний крок до освоєння внутрішнього простору знову найменування. Навесні цього року, філософський клуб «28» запросив громадськість міста та Інтернет спільноту до обговорення назв/імен елементів комплексу «Бастіон» на сайті firtka.if.ua у блогах в статті під заголовком «Bastion – terra incognita». Продовженням мистецько-інформаційного проекту «Зірка Корассіні» 29 вересня 2013 став проект «Брами і вулички Бастіону» . Оголосивши і закріпивши назви своєї топографії як минулий (Станіславський мур, площа Корассіні, Бельведерська стіна, ets) та майбутній (Акдем-метр, Франко-Порт, Арка міського права, ets) ресурси, Бастіон постає як реальність, та отримує статус віртуального міста - міста-моста, міста-камертону, міста трьох переходів: Франківської Брами, Новгородської Брами та Арки Корассіні.
Брама, як архітектурний елемент виконує функціональну роль – великі ворота у фундаментальних спорудах стародавніх міст, фортець, монастирів і де часто була складною будівлею з оборонною баштою або церквою над нею.
В світовій міфології брама символізувала перехід, тонку грань трансформації. В обрядах ініціації брама сакральна річ.
У грецькій міфології богині року Гори (три дочки Зевса і Феміди) упорядковують життя людини. У Гомеровій «Ілліаді» вони стережуть захмарні ворота Олімпу. З воротами й, водночас, із сонцем та з обрядами, що відзначають початок весняного сонячного циклу, пов’язаний південнослов’янський Божич. Святий архангел Михаїл – посередник між Богом і людьми, провідник до небесного Єрусалима. Він проводить душі до воріт, допомагає їх відчинити, або ж стоїть на воротях зі своїм військом, пропускаючи тільки праведників.
В українській міфології та фольклорі є чимало згадок про ворота. Через чарівні ворота, про які йдеться у веснянках, щоранку приходить до нас сонце. Ворота також пов’язані з родом. Недарма у весільному обряді саме у воротах відбувається викуп молодої , ворота відкривають шлях в інший соціальний стан, в одруження.
Один з найдавніших римських богів Янус спочатку був богом світла і сонця, уранці він відчиняв небесну браму й випускав на землю день, а ввечері браму зачиняв. Згодом став богом входів і виходів будівель, міст, тому він мав два обличчя. Ще згодом Янус став богом початку і кінця часу та всякої діяльності. Його трактували як світ, як первісний хаос, з якого виник упорядкований космос, а він сам перетворився на бога, що стежить за порядком.
В сучасному світі брама отримала новий інформаційний аналог – портал - віртуальні ворота.
Неможливо повернутись у минуле, неможливо передбачити майбутнє, проте в наших силах створити умови для їх зустрічі у сьогоденні, зберігаючи історію, переповідаючи міфи, творячи новітні наративи. В наших можливостях, як колись у колядках, запросити майбутнє:
- Воротар, воротарчику, одчини нам ворітечка.
- Ой, а хто до ворот кличе?
- Князьове да дитя їде.
- А на чом да воно сидить?
- На золотім кріслечку.
- Ой, а що ж нам за дар дасте?
- Червонєє яблучко…
За брамами Бастіону існує інший світ: з вуличками, площами, вежами. Який він? Який дар ми йому готові віддати? Які смисли він нам готує?
SMS Останню неділю вересня 13-го року ХХІ століття філософський клуб «28» презентував місту Бастіон символічний ключ часу.
