«Вічний вогонь» когось пече, а когось – гріє

 

 

З тими, кого він пече – все просто. Він як і його прообраз – вогонь пекельний, пече грішників. В Єрусалимі також є аналог «вічного вогню», називається він – «геєна вогняна». Це – ворота до пекла. У вранішній християнській молитві є слова про порятунок від «вічного вогню», під яким, безумовно, розуміють вогонь пекельний. Чому ми, єдинобожники: християни, мусульмани та, зрештою, іудеї, маємо вшановувати вічний вогонь, проти якого молимося?

Стверджують, що ми повинні так вшановувати Невідомого солдата, бо цей спосіб винайшли французькі масони, аби не допустити вшанування пам'яті полеглих у християнський спосіб. До речі, в християнських країнах, скажімо, в Португалії, пам’ятник Невідомому солдату стоїть прямо в церкві. Коло нього несе службу почесна варта. І якщо є там якісь вогні, то це вогні свічок. Більшовики, як послідовні сатаністи, не могли довірити вшанування пам'яті загиблих навіть своїй казенній церкві. Взагалі, з точки зору Церкви, ні «невідомого солдата», ні «невідомого матроса», ані «невідомого труженіка тила» бути не може, позаяк «імена ти їх Господи, відаєш».

Не менш просто і з тими, кого він гріє. Це біси кількох різновидів. Найбільші з них оволоділи донецькою елітою, яка роздмухує «вічний вогонь перемоги» не лише щоб прогнутися перед Москвою. Вона опікується ним з такою турботою, ніби збирається віддати «в нагрузку» до Укртелекому. «Вічний вогонь» виконує важливу компенсаторну функцію у психіці цих людей. Вони, як і сталінські маршали, прийшли до багатства та влади по трупах та руїні. Нині ці маршали приватизації є мультимільйонерами та мільярдерами і займаються захопливим спортом переможців: добивають останніх, та ділять рештки. Навесні 1945 року тим самим: ґвалтами та грабунками, займалася в Європі Червона Армія.

Біси дрібнішого ґатунку спокушають рядових блоггерів «великою перемогою» над Європою. Мешканці «Євразії» так чи інакше, бодай і на рівні підсвідомості, відчувають власну ущербність. Навіть для тих, хто ніколи не думав відвідувати європейські музеї, Європа лишається супермаркетом, з якого можна вкрасти, а потім його ненавидіти. «Велика перемога» є виправданням власної потворності. Для того достатньо лише переконати себе, буцімто «ми врятували Світ» від чогось гіршого ніж те, чим завжди були для світу самі. «Визвольний похід» Червоної Армії був останнім нашестям варварів, відтепер варвари прибувають до Європи вже не на танках, а в товарних контейнерах.

Можна зрозуміти тих, хто сприймає Україну як антиросійський проект. Для них обеліски, це стовпи, що ними Москва «стовпить» ті землі, куди має намір повернутися. Для таких культ перемоги, це значно більше культ перемоги над Україною, ніж над Німеччиною.

Найбільшу групу становлять ті, хто ніколи не понесе квіти до «вічного вогню», але при тому лишаються цільовою групою для російських серіалів про «смерші» та «штрафбати». Згідно їх інфантильних уявлень: війна, в першу чергу – «велика вітчизняна», є втіленням мрії про масове насильство, уявно – безкарне, можливості кидати в топку Молоха людські життя мільйонами. Для них таке насильство, це не лише знущання червоноармійця над полоненим німцем, або мирним мешканцем окупованих територій, але і це головне – насильство «особіста», або «батяні комбата» над самим червоноармійцем. Маршал Жуков, який лічив втрати в одиницях техніки, а не в людях, є найвищим вираженням ідеї Чикатіло. Це сублімація садо-мазохістських інтенцій. Завітай латентні прихильники культу «перемоги» до психіатра – то були б неприємно вражені відкриттям власної латентної гомосексуальності, що маніфестується в уявних картинах командирського насильства над великою кількістю чоловіків.

Для нас у кожного вбитого червоноармійця як мінімум два вбивці: німець, який в нього поцілив, та його командуючий фронтом, єдиною стратегією та тактикою якого було завалити ворога трупами власних солдатів. І це ми маємо святкувати… Очевидно, що жертв війни шкода, як шкода жертв авіакатастрофи. Проте нікому, крім американців 11 вересня 2001 року, не спадає на думку героїзувати авіакатастрофи та їхні жертви, себто – стверджувати, що ці люди загинули в ім'я розвитку авіаіндустрії та демократії.

Звісно, можна поставити питання в загальноєвропейській площині та відзначати завершення війни 8 травня, але ж для України ця війна тоді не завершилася. Це визнають і самі прибічники сатанинського культу "перемоги".


19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1775
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

819
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1089
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1512
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2728 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3823

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

934

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

525

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

388

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1074
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5677
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5231
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10610 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1216
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7579
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

949
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1101
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15856
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

358
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1427
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1850
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1748