Багато років не хотілось зачіпати болючу тему відносин між українцями і поляками, якби останні, під негласним впливом шовіністичного сусіда у двадцять першому столітті, не видали на верх свою приховану споконвічну мету - володіння територією від "можа до можа", користуючись через сімдесят років трагічною історією "волинських подій". На жаль історія повторюється з негативними наслідками але треба стояти на колінах і зберігати пам"ять про жертви невинно убієнних у результаті усвідомлених та стихійно спровокованих катаклізмів з усіх боків.
Давайте подумаємо у ширшому плані і не тільки щодо поляків, хоч у даний час вони є причиною нагнітання ситуації, трублячи про свою євроінтеграцію і адвокатське партнерство з Україною на цьому шляху.
Колись один канадець українського походження з Галичини, який мав безпосереднє відношення до руху за відновлення пам"яті і вшанування жертв Голокосту мені розказував, як він у Тель-Авіві задавав питання юдеям: чому на Алеї пам"яті немає посадженого дерева на честь митрополита греко-католицької церкви А.Шептицького, який рятував євреїв від їх знищення німцями і не організовував провокаційні хресні ходи, як це зараз робить імперська церква. На це питання йому не дали відповіді і скромно промовчали.
Українець сам дав відповідь на запитання: закономірно, об"єктивно були підстави ненависті і обгрунтування, чому так жорстоко українські повстанці у часи "гайдамаків і коліївщини" поводились із тими хто їх, на своїй землі, гнобив, знущався, пригнічував або мовчки підтримував окупаційну владу. В історії світу це приклад спротиву не тільки з боку українців.
Інший приклад, як підтвердження. Відомий національний герой теперішньої незалежної держави юдеїв, один із основних керівників визвольного руху, що відновив державність Ізраїлю, народжений в Одесі, пізніше, у якійсь мірі соратник Симона Петлюри (який на жаль здав полякам ЗУНР і армія Галичини змушена була поступитись їм та вийти з України на територію Румунії, а потім Західної Європи) - Жаботинський - запитував у дитинстві своїх батьків-євреїв: чому ми не любимо, чи так погано відносимось до народу на чиїй землі ми, представники іншої нації, живемо? Тисячолітня історія так пов"язала нації і народи, що відповідь на такі питання очевидна і не підлягає тлумаченню. Треба жити в мирі - альтернативи немає. Нащадки не винні у легенді Агасфера.
При цьому, полякам можна задати питання, яку вони мету переслідували під Берестечком, знищивши тисячі українців, чи "огнєм і мечем" спалили людей і землю на шляху від Волині до Лубен, чи це була їхня "зємля", чи це був "Апієв шлях" римлян, як писала Ліна Костенко, чи її словами говорила Маруся Чурай і про що не хоче згадувати польська історія?! У контексті ідеології названої героїні треба сказати: "Може не варто молитись у печерах і вважати себе святими, а впливати активно на світові процеси позитивного об"єднання людей, які приречені жити спільно на одній планеті". Глас одинокого у пустелі розчиняється у її просторі без наслідків. Шкода, що Україна політично так і не виходить із пустелі. Вина у цьому - меркантильні інтереси старих і нових владних політиків, а не національні, хіба що гасла.
У цьому аспекті полякам хочеться нагадати і інше. У них був не тільки Г.Сінкевич і Володийовський із " огнєм і мєчєм", але був і Болеслав Прус, і Адам Міцкевич, були, у другу світову війну, що почалась із території Польщі , трагічні Варшава і Краків, і поділ територій, знищення мільйонів євреїв, і була сучасна авіакатастрофа під Смоленськом!!!
У продовження теми. Якщо Волинські події вважати геноцидом, то як назвати сумнозвісну операцію "Вісла" у результаті якої близько мільйона українців-лемків, мабуть на завжди, позбавили батьківщини, вигнали із своєї рідної землі. Бескиди, де споконвіку проживали лемки, ніколи не були польськими.
Дуже прикро, що ультранаціональні поляки купились на фарисейські ідеї сусіда, у брудній політиці якого фантазій немає меж. Як приклад, прихована військова агресія проти України (світ, боячись ядерної орди, робить вигляд, що цього не відбувається).
Задайте собі питання, чому за сотні років у світових конфліктах участь гласно і негласно приймала Росія, завойовуючи чужі землі, що тепер називаються "ісконно русскімі", що це за народ, який вважає, що весь світ належить йому, або не може існувати без його втручання?
Не кажучи про Україну, без якої у них ситуація, ще при Леніну, була "смєрті подобною" (як без хліба) - ісконно їхня "Сибір нєісходіма", Сахалін, Камчатка, Чукотка, Кавказ, Карелія і Фінляндія. А якщо говорити про світ, список участі і впливу можна продовжувати до безконечності (Куба,Чилі, Афганістан, Сирія, Єгипет, В"єтнам, Аляска, до тепер "русская Амєрика" у Каліфорнії і т.д.).
Тепер на фоні цих процесів задамо питання усім суб"єктам навколо України: кого завоювала вона? Старший брат забрав, при мовчазному неспротиву української влади, Крим, що ніколи не завойовувався Україною, а тепер нарощує гібридну експансію на Донбасі.
Україна у всі часи тільки страждала від перерозподілу територій у світі, навіть останнього, після другої світової війни, вона знову постраждала, оскільки українці не були суб"єктом впливу на ці процеси, як у часи Антанти, так званого Брестського миру і Лінії Керзона, негативні наслідки якої до тепер висять над над українцями як Дамоклів Меч.
Зокрема українці втратили назване Закерзоння, українську територію лемків, а словаки і поляки дістали ці землі. Поляки, крім того, частину німецької Прибалтики, куди вони, не маючи гарантії перспективи володіння територією заселили поляків із Галичини і лемків, які не захотіли виселятись у радянський комунізм, не кажучи про тих, кого із лемків насильно спровадили в опустошені німецькі концтабори на території Польщі.
Названі території, для нагнітання ненависті між сусідами, які впродовж багатьох років жили більш-менш мирно, Йосиф Сталін віддав полякам і словакам. "Раздєляй и властвуй"! Слава богу тирана забрало пекло, що чекає і подібних.
Виникає запитання, оскільки далі треба зачепити тему державного невдалого перевороту у Туреччині. Кого наступного, після поляків, спровокує північний сусід для дестабілізації, розчленування України - словаків, угорців, румунів тощо?
Невдала спроба перевороту у Туреччині тільки зміцнила зв"язки України з цією державою. У іншому випадку це для нас мало б катастрофічні наслідки, так як дехто практично повністю контролював би Чорноморський басейн із своїм ядерним флотом, включаючи Босфор та Дарданелли (замало замкнутого моря).
Слід зазначити, невдалий названий переворот приніс акції українській владі, так як будь-яка спроба чергового Майдану зараз в Україні буде розцінюватись, як антиконституційні дії ( не було би щастя, то нещастя помогло). Треба надіятись, що висновки будуть зроблені на користь суспільства. Про Туреччину пишу зважаючи, що європейські гарантії свободи похитнулись від сусідського голосування у сеймі. На черзі - мильна булька безвізового режиму.
Повернемось до поляків. Може їм для здорового глузду вернути святого Папу - найкращого за всіх часів і народів християнства. Як пророк - Він сказав, коли його спитали про становлення незалежності України: "Але назад дороги немає". Добре, що є боже проведіння із уст польського Папи. Поляки опустіться на землю.
Для українців і поляків. Ми не повинні воювати, зараз у нас не має бути двох світів, маючи демократичні європейські устремління. Щодо інших світових і європейських сусідів. На жаль від доброго життя (не хочу сказати від ринкового бізнесу) світ розслабився і не хоче розуміти інших і свою перспективну небезпеку. Це є причиною нерозуміння сусідських відносин. Основою дипломатичного співжиття між націями має бути збереження людських цінностей. Ми повинні поважати тих хто сьогодні ходить у церкву, у костел, сінагогу, мечеть чи інший святий храм, залежно від віри у єдиного Бога. Якщо не так, то може світ знову іде до Содоми і Гомори, але уже без Ноєвого Ковчегу.
26 липня 2016 року
