Сьогодні пропонуємо Вам захопливе інтерв’ю з відомим українським перекладачем та молодим поетом — В’ячеславом Стельмахом. Фіртка разом з нашим оглядачем Остапом Микитюком зазирнуть за лаштунки українського перекладу й розкажуть чим живуть, про що мріють і як відпочивають ті, завдяки кому ми маємо можливість читати світові бестселери українською.
Привіт, В’ячеславе! Дуже радію, що з’явилася нагода поспілкуватися з тобою у такому форматі. Розкажи нашим читачам, з чого усе починалося? Як ти вирішив стати перекладачем?
Про перекладацьку кар’єру замислювався іще підлітком. Скільки себе пам’ятаю, завжди обожнював книжки, у школі впевнено вивчав англійську, а згодом і німецьку мову, ходив на літературний гурток. Зрештою, всі ці частинки пазлу склалися в цілісну картинку, і я, коли після випуску настав час обирати виш, подав документи не в Інститут міжнародних відносин (хоча такі думки також були, і за балами спокійно проходив туди "на бюджет"), а в Інститут філології КНУ ім. Т. Шевченка на переклад з англійської, про що жодного разу не пошкодував.
Сталося так, що реальна перекладацька практика в мене почалася мало не водночас із навчанням в університеті: невдовзі після вступу мені випала нагода випробувати свої сили в молодому й ще не дуже відомому на той час видавництві «Фабула». Я зважився, успішно виконав пробне завдання й отримав на переклад свою першу книжку — «Чому варто жити далі» Метта Гейґа, яку перекладав під псевдонімом Ігор Лютенко. Зараз завершую роботу вже над десятим перекладом для «Фабули» й, озираючись назад, надзвичайно радію, що все склалося саме так.
Їдемо далі. Існує стереотип, що насправді робота перекладача не складна. Типу, можна ввести текст у ґуґл-перекладач, а потім трошки поредагувати й вуаля. Розкажи, як насправді відбувається твій робочий процес і як загалом проходить типовий день перекладача? Розвій цей міф!
Леле, як же легше було б працювати, якби все справді вирішував ґуґл-перекладач (ред. - усміхається). Сучасний ґуґл може незле перекласти клішований документ чи, скажімо, простенький текст рівня шкільного твору.
Однак, уже на багатозначних словах він грузне. А про передачу складних синтаксичних конструкцій, гри слів чи специфічних термінів узагалі годі й говорити — а ще ж є культурні реалії, витіюваті власні назви, і ще купа всього-всього-всього…
Якось читав лекцію про переклад на одному мистецькому заході й розповідав слухачам про те, що часом в перекладі «морська свинка» (англ. Guinea pig) може перетворюватися на «піддослідного кролика», якщо того вимагає контекст. Ґуґл просто не здатний передати це все.
Що ж до робочого процесу, то насправді все дуже залежить від самого тексту. Існує ще один міф, мовляв, перекладач, який у процесі роботи над текстом користується довідковими джерелами (словниками, статтями на пов’язані теми тощо), а не бере все «з голови» — поганий перекладач.
Однак, насправді процес перекладу — це процес постійного пошуку та постійного вдосконалення власних знань і навичок. Тож незмінна складова кожного робочого дня в мене лише одна — з десяток відкритих вкладок із різноманітними словниками, мовними корпусами та онлайн-енциклопедіями.
За спиною в тебе вже понад десять перекладів. Розкажи над яким працювалося найважче?
Ще під час нашої минулої розмови я говорив про роботу над книжкою «Шалені задуми», яка торік вийшла у видавництві «Фабула». Зізнаюся, досі здригаюсь, як згадую (ред. - сміється). Уже сам обсяг книжки чого вартий — а ще ж вузькогалузева термінологія, різкі переходи між різними сферами, авторські неологізми, маловідомі американські реалії…
Щось подібне відчуваю й щодо перекладу, над яким працюю зараз — надзвичайно цікавої книжки про емоції та розум тварин з точки зору нейробіології, назви якої поки не розкриватиму.
Такі тексти завжди надзвичайно захопливо читати в оригіналі. Вже перші сторінки перекладу приводять мене до тями й дають зрозуміти: для того, щоб із таким самим захопленням книжку зміг прочитати український читач, мені доведеться неабияк попрацювати.
А що для тебе найлегше?
Не можу сказати, що в мене був якийсь «найлегший» переклад. В кожній книжці, яку я перекладав, траплялися свої підводні камені, які ускладнювали роботу. Однак, якщо обирати, то, мабуть, це буде книжечка з кумедною назвою «Стуліть пельку своїй мавпі», яку також перекладав для «Фабули». Попри «несерйозність» тексту, в ньому траплялося чимало моментів, над якими доводилося неабияк подумати — але завдяки чудовому гумору та потішним ілюстраціям перекладати було веселіше й легше, ніж зазвичай.
І відповідно — який з усіх перекладів ти вважаєш найулюбленішим?
Насправді до всіх своїх перекладів ставлюся з величезною любов’ю. Але особливу "слабкість" маю до перекладів Джорджа Орвелла, які цієї весни вийшли у видавництві «Букшеф». Орвеллом я зачитуюся ще років із чотирнадцяти, тож, коли мені написали з видавництва й запропонували перекласти одразу два легендарних твори письменника: «1984» та «Колгосп тварин» — я був на сьомому небі від щастя.
До того ж, у процесі роботи над цими книжками мені довелося працювати не лише з прозовим текстом, але й із віршами — а це завжди неабияк цікаво.
Окрім того, що ти перекладач, я знаю, що ти ще пишеш вірші й граєш на гітарі, а часом трошки спортсмен. Як ти прийшов до цих етапів свого життя? Що стало каталізатором?
З кожним із цих занять у мене пов’язана окрема історія. Щоб переповісти їх усі, знадобилося б окреме інтерв’ю. Але якщо коротко, то спорт, музика і поезія зі мною вже дуже тривалий час, і я ніколи не втомлююсь знову й знову повертатися до них, коли маю потребу на певний час вибитись із шаленого робочого ритму й відновити сили.
До речі, на скільки змінилось твоє життя з початком пандемії?
По правді кажучи, змінилось воно мінімально. Над перекладом книжок я від самого початку працював дистанційно, тож змінилося хіба моє позаробоче життя — однак, повторюся, це були не надто радикальні зміни. Найгостріше пандемія давалася мені взнаки хіба що в найперші місяці жорсткого локдауну — але зараз, на щастя, її вплив відчутний значно менше.
Маєш якісь лайфгаки, як побороти внутрішній дискомфорт від пандемії?
Все дуже прозаїчно — особисто мене рятує хороша музика, спілкування з близькими людьми й цікаві книжки.
Останніми роками у світі відчувається бум супергеройських фільмів, книг, коміксів... Ось тобі трошки дивне питання: якби ти мав можливість вибрати якусь суперсилу. Що б це було? І чому саме ця суперсила?
Чудове запитання! Гадаю, що я обрав би здатність зупиняти час і дороблювати в міжчассі все, на що вічно бракує двох-трьох годин у добі. Можливо, бодай тоді я нарешті почав би встигати виконувати все заплановане, більше читати та висипатися.
Про що ти мрієш?
Разом з англійською в університеті я вивчаю іспанську мову. Мрію колись перекласти щось із неї — а ще побувати в Буенос-Айресі й на власні очі побачити місто, якому присвятив свої приголомшливі «Пори року» Астор П’яццолла.
І традиційно — твої побажання читачам.
Кажуть, що допитливість та спрага до знань — найважливіші риси, які повинен мати кожен перекладач. Але сам я вважаю, що ці риси необхідні кожній людині. Тож усім нам я бажаю ніколи не втрачати допитливості та прагнення пізнавати нове — і хай незвідані дивовижі світу розкриваються перед нами, як нові сторінки захопливої книжки!
Читайте також:
Ксенія Фукс: Діагностований психіатричний розлад - це не вирок, а особливості
Дитяча весняна добірка: книжковий огляд від Фіртки
Письменниця Віра Валлє: Мій карантин проходить захоплююче й насичено
50 відтінків української літератури: книжковий огляд від Фіртки
Час робити висновки й не бути овочами: книжковий огляд від Фіртки
