Український патріотизм. Made in USSR

 

Український патріотизм. Made in USSR

 

 

Нинішні масові вияви українського патріотизму чимось нагадують пофарбований неякісною фарбою старий якісно зроблений фасад. Коли під впливом, сказати б, агресивного зовнішнього середовища ця фарба лущиться й опадає, то зорові відкриваються старі гасла, що збереглися на міцно прокладеному колись ґрунті «совковості».

Зовнішнє покриття відвалюється шматками, і зі старих та нових написів робляться часом курйозні словосполучення, типу – украдянський патріотизм.

Сучасний український патріот мені особисто асоціюється з відставним радянським офіцером, університетським завгоспом періоду «здобуття державної незалежності». Він в холодну пору ходив у добротній офіцерській шинелі без нашивок, у ясній смушковій шапці та в генеральських штанах з лампасами. Коли навесні 1990 року я за дорученням Студентського братства виводив однокурсників-філологів на мітинг до пам’ятника Франкові, він суворо подивився на мене і сказав: «Таких, як ти, треба гнати з університету, щоб ви не ганьбили горде звання радянського студента».

Восени 1991 року, коли за участі комуністичної «групи 239» парламент УРСР вже проголосував за незалежність України, а студентів організовано разом з викладачами зганяли на мітинги в підтримку незалежності, я йшов на пиво. І тоді той самий товариш, а тепер – пан, вбраний вже повністю у цивільне, суворо подивився на мене і сказав: «Таких, як ти, треба гнати з університету, щоб ви не ганьбили горде звання українського студента».

Більше я його не зустрічав, але той суворий погляд мені досі вбачається в обличчях тих посивілих вже, як і я, людей з минулого, які публічно у вишиванках читають Шевченка зі сльозами на очах чи співають «Ще не вмерла» з рукою на серці. Або просто забарвлюють у синьо-жовті кольори все, що можна – від фарбування дерев’яних срачів до підсвітки фасадів величних храмів. Чи коли вони розмовляють з російськими туристами принципово по-українськи, вдаючи, ніби їх ніколи – в школі, інституті чи армії – не вчили російської. Ще й з таким переможним виглядом, ніби за роки незалежності українська стала мовою міжнаціонального спілкування.

По-людськи я їх навіть розумію, безпристрасно усвідомлюю це їхнє бажання сховати за гіперболізованим українським патріотизмом свою обивательську сутність, сформовану у радянські часи – за радянськими взірцями і стандартами. У чому це виявляється? Є кілька певних ознак украдянського патріотизму.

По-перше, він масово розквітнув у рамках дозволеного. Саме за комуністичних часів демонстрування радянського патріотизму було масовою практикою, вплетеною у канву цілої низки ритуалів – від зборів трудових колективів до парадів за участю представників усіх закладів та установ населеного пункту. Бути патріотом «країни рад» партійне і радянське керівництво дозволяло, але без виявів індивідуалізму! Вияви ж українського патріотизму в нашій історії майже завжди супроводжувалися репресіями чи іншими неприємностями. Тому патріотом вважався той, хто не боявся, хто ризикував в ім’я батьківщини продемонструвати свої до неї почуття і дати приклад відваги іншим. І скільки ж було таких патріотів за часів СРСР?

А нині яка мужність чи принциповість стоїть за публічними виявами патріотизму в незалежній Україні? Вдягання вишиванки вже давно стало елементом спекулятивного патріотизму і для різновекторних президентів, і  для безпринципних урядовців, і для цинічних олігархів. Її одягання не тільки не забороняється, а навіть заохочується. Підозрюю, що в деяких випадках робиться це в добровільно-примусовому порядку. Чим відрізняється патріотизм вишиванкового параду від вишиванкового покладання квітів представниками влади?

А публічне групове читання Шевченка, якого вивчають у школі в межах обов’язкової програми, раз на рік перед телекамерами – це прояви якого типу патріотизму? Нині пам’ятників Кобзареві по Україні значно більше, ніж людей, які можуть без попередньої підготовки продекламувати до кінця хоч один його вірш. А портрети Шевченка прикрашають кабінети не одного хабарника.

А прив’язування синьо-жовтих стрічок до заплічників, візочків, роверів і автомобілі, що мають символізувати у країні, де синьо-жовтий є офіційним прапором? До речі, про автомобілі – синьо-жовті прапорці висять і в салонах автомобілів політиків та урядовців, які безпощадно грабують цю країну, і у салонах автомобілів, які збивають «маленьких українців» на пішохідних переходах. То хто з них більший патріот?

Почуття патріотизму, як написано в довідниках, є «виявом гордості за свою батьківщину, за матеріальні й духовні досягнення свого народу, готовність підпорядкувати свої власні інтереси інтересам вітчизни». Але чи так є в дійсності? Чи люди, які нині масово маніфестують свій патріотизм, справді поважають свою державу, яка їх обкрадає, принижує і позбавляє можливості на забезпечення елементарних людських потреб? Чи, може, ми справді готові відмовитись від своїх інтересів на користь цієї держави?

А звідки ж тоді беруться дані про те, що половина молоді хоче звідси виїхати назавжди? А армія нахлібників з різноманітними пільговими посвідченнями, а злодійство, а казнокрадство, а приховування податків, а зарплати в конвертах? Все це – люди без вишиванок і синьо-жовтих прапорців?

У пересічного українця немає ні найменшого приводу любити цю державу, а тим більше – демонструвати свій «патріотизм» як вияв любові до неї. Але так вже його навчили ще за радянських часів – любити «родіну», незалежно від реальної життєвої ситуації, хоч би тому, що за нелюбов декларовану чи й приховувану можна було втрапити за ґрати. Нині ґрати за це вже не загрожують, але звичка бути «легальним патріотом» залишилася, а ще й передалася від батьків до дітей і внуків.  

І ще одне. Патріотичні почуття – це здебільшого почуття любові, гордості, радості. Чи в демонстрації патріотизму європейцями ми бачимо ознаки ненависті до будь-кого іншого? В українському ж патріотизмі забагато ненависті – до людей іншої національності, мови, віросповідання, світоглядних цінностей, сексуальної орієнтації тощо. Це теж ознака «совковості». Радянський патріотизм мав дві невіддільні складові – любов до радянської батьківщини і ненависть до її ворогів. Українці не можуть собі дозволити мати аж стільки ворогів, як «радянці», але не уявляють проявів патріотизму без них. Сказати: «Я люблю Україну», і не додати: «Ненавиджу москалів, жидів, масонів, негрів, білорусів…» – в українців вважається неповним висловленням патріотизму.

Соціальні психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення до своєї вітчизни. Якщо сучасний українець охоче демонструє свій патріотизм, то це може означати, що він має позитивне «моральне ставлення» до того, що в цій країні відбувається. Тоді це той різновид патріотизму, який кваліфікується як «ура-патріотизм», про який ще Самюель Джонсон сказав: «Патріотизм – це останній прихисток для негідника».

 ZAXID.NET


14.06.2013 Володими Павлів 1665 5
24.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

124
20.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

776
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2196
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

777
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

983
31.08.2022
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки дізналась у Миколи Рожка, ректора Івано-Франківського національного медичного університету, наскільки заклад готовий до нового навчального року та як готуватимуть майбутніх медиків.    

1841

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

719

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1263 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

1494

На щастя, переважна більшість держав світу розуміє справжню ситуацію в російсько-українській війні. Хто на кого напав, хто обороняє по праву свою територію, і де тут світла й темна сторона. Але в міжнародному праві та відносинах самого розуміння мало.

1639
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

122
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

353
07.09.2022

Від жовтня в Україні знизяться ціни на гречку. Наразі аграрії вже зібрали 20 тисяч тонн гречаної крупи.

694
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

178
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

349
12.09.2022

Зокрема, віряни молитимуться за мир в Україні, припинення війни та за всіх військових.  

553
02.09.2022

Кожного дня у соціальних мережах отець Іван Гнатюк проводить молитву онлайн, відповідає на запитання, дає поради.

1034
19.09.2022

На жовтень в Івано-Франківському академічному драматичному театрі  підготували  30 вистав, аби ця осінь була наповнена театральним теплом та незабутніми враженнями.

281
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

114
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

280
12.09.2022

Восьмого вересня на 97-му році життя померла королева Великої Британії Єлизавета ІІ.

673
07.09.2022

Співрозмовники приділили увагу безпековим гарантіям та обговорили участь Великої Британії у відбудові України.

630