Україна. Польща. Волинь.

 

Вчора поляки та українці у Луцьку вшанували пам'ять жертв Волинської трагедії.

 

Напередодні як в українському, так і польському суспільствах розгорілася чергова гучна дискусія хто ж таки винен у злощасних подіях 70-річної давнини. Пригадуємо заяви і звернення Сейму, українських депутатів. Навіть наша обласна рада вирішила відзначитися в цьому питанні.

 

Однак, далі заяв справа не йде і сторінка, яку потрібно було б перегорнути і йти далі, знову ж таки періодично перечитується. При чому перечитується вміло – під певний привід.

 

Історія.

Українців, котрі загинули від рук поляків з пляцувок і поляків-шуцманів уцьому регіоні Волині у 5,5 разів більше, ніж поляків убитих упівцями. Конфлікт відбувався не на території суцільно польського розселення, а на споконвіків українських землях, і де вони становили абсолютну більшість. Українці не відстоювали власну державність у Варшаві чи у Кракові, а на своїх землях. Принаймні, про це пишуть історики. То про який же ж геноцид йде мова?


Вже понад 20 років незалежні українці і поляки пригадують одне одному трагічні факти з минулого.

 

Ще за часів Кучми ця проблема буле неврегульована. Але тоді і Кучмі, і Квасневському попри  величезну критику польської і української сторін та тиск крайньо правих націоналістів та культурних кіл, вистачило державної мудрості винести питання поза рамки емоцій і вирішувати усе з точки зору загальнодержавних інтересів. У цьому їм слід віддати належне.

 

Згодом вже Качинський і Ющенко перевели питання у дещо іншу площину, намагаючись досягти остаточного примирення. Створювалися інститути, освітні заклади, розширювалися суспільні зв’язки. Президенти на рівні особистих контактів і заяв намагалися склеїти частки «розбитого» минулого.

 

Зараз же все зовсім по-іншому.

 

Мораль.

Hа жаль усі методи застосовувалися до українців на їхній землі сімдесят років тому, коли польське підпілля пробувало утвердитися на Волині або коли польська влада викинула з рідних земель майже півмільйона українців Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підлясся до УРСР у 1944-46 роках, а потім завершила процес де українізації цих земель злочинною акцією “Вісла” .
Невідомо коли поляки вибачаться перед українцями за цей геноцид. Поки що вони добиваються каяття від нас. І в цьому не треба дивуватися, адже ще у повоєнний час, коли Польща опинилася у міцних обіймах Москви, Юзеф Маєвський змушений був визнати: “Поляки люблять вимагати справедливості і правди. Але коли потрібно віддати справедливість комусь іншому, роблять це дуже скупо і фальшиво”.

 

Втім, президент Польщі їде в Україну і віддає шану загиблим полякам, говорить про важливість примирення двох народів, які роками були розмінною монетою у політиці сильних світу цього. З української ж сторони – рівень відповіді далеко не той... Та й чи потрібно великим бізнесовим кланам, які звикли усе тримати примусом, якісь там історична пам'ять і згадки про трагедії народу, минуле якого вони намагаються (а може і хочуть) не знати…

 

Реалії.

А тому, логічно, що попри усі заяви та заклики відкритим залишається одне запитання: кому це усе вигідно?

 

Без сумнівів, і у польському, так і в українському політикумі немає єдності. Протистояння, а нерідко і різке є і там і там. Різниця тільки в тому, що у поляків це відбувається у “європейських рамках”: відкрито, стримано, виважено та культурно, а в українців усе навпаки… Відтак, і в українців і у поляків є сили, котрі як підтримують національно-визвольну боротьбу обох народів, так і різко засуджують. Ось тому і нагоду протистояння обох нардів на цьому грунті не змогли обминути усі політичні сили як в Україні, так і у Польщі. На цьому можна заробити дивіденти та симпатію у виборців. Щоправда, ситуативну.

 

Історична ж пам'ять залишається роз'ятрено, рани історії не заліковані, суспільство знову не одностайне. Історичні факти, котрі на мають однозначного трактування, знову стають розмінними монетами у великій політиці. Навтіь попри те, що ми чи не щодня говоримо, що Польща наш стратегічний партнер, адвокат України у Європі. На щось очікуємо і чогось подіваємося…

 

Можна припустити, що цей текст сьогодні стане останнім серед сотень спічів на тему Волині, які були написані і в Україні, і в Польщі. До пори до часу. Коли знову не прийде той вигідний момент, коли треба буде розіграти на історичній пам’яті двох народів черговий політичний пасьянс. Просто - щоб протиставити себе хорошого іншому – поганому. А за цим – людські життя, переживання і сльози…

 

П. С.Напевно, знову настав той час, коли примирення двох народів має йти шляхом народної дипломатії. Так у повоєнні роки у польсько-українських відносинах все і починалося. З року в рік такий приклад демонструє Церква. Вчора, з нагоди 70 роковин "Волинської трагедії" звернувся до вірян Папа Римський Франциск. Прозвучало чергове звернення про важливість примирення і прощення і від УГКЦ. І тільки, а де решта?..

 

Із звернення Синоду єпископів УГКЦ з нагоди 70-их роковин Волинської трагедії:

"…Бог створив нас різними, отож польський та український народи неминуче матимуть відмінну колективну пам’ять про ці події. Вони різнитимуться в оцінці історичного контексту, в яких ці події відбувалися, і надаватимуть їм різні назви.

Однак, попри свою відмінність, ми всі наділені однаковим статусом дітей Божих. …

Ми усвідомлюємо, що над минулим ми не владні. Тому нашою метою є не тільки поглянути на трагічне минуле християнським поглядом, віддаючи його в руки Божого милосердя та прохаючи Всевишнього про зцілення історичних ран на тілі наших народів. Нам іще більше залежить на тому, щоб оберегти наше сьогодення і майбутнє, за яке несемо безпосередню відповідальність…

Бажаємо продовжувати справу примирення двох братніх народів — польського й українського — задля взаємного прощення в ім’я справедливості… Хай запанує мир і Божа благодать у душах членів їхніх родин, щоб війна, яка давно вже вигасла на волинських теренах, не тривала в людських серцях!"…


15.07.2013 Марія Лутчин 1298 13
05.10.2022
Тіна Любчик

Музиканти організовують у містах України та за її межами благодійні концерти. Цим самим збирають кошти чи то на потреби ЗСУ, чи то для цивільних громадян, які постраждали внаслідок збройної агресії з боку росії.

260
26.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

713
21.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

1397
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2960
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

1266
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

1506

В інформаційному полі України та блогосфері, чи то серед звичайного народу можна натрапити на думку,  що  православний - тотожний російському. Тобто, якщо сповідуєш православ’я, то тобі автоматично приписують проросійські погляди.  

340

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

1226

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1813 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

2033
01.10.2022

У Калуші соціальна їдальня для вимушених переселенців працює на базі другого ліцею.  

319
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

647
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

855
05.10.2022

Волонтерською діяльністю о. Йосафат Бойко займається вже давно, однак з початком повномасштабного вторгнення почав працювати ще інтенсивніше.

129
29.09.2022

У Крихівцях при парафії Святих Кирила і Методія будують дитячий садочок, який матиме назву «Ковчег». Цей процес триває вже 3,5 роки.  

377
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

939
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

825
01.10.2022

На жовтень в Івано-Франківському академічному драматичному театрі  підготували  30 вистав, аби ця осінь була наповнена театральним теплом та незабутніми враженнями.

679
30.09.2022

Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна буде вести перемовини тільки із новою владою росії.  

318
27.09.2022

Подоляк наголосив, що після успішного контрнаступу Збройних сил України на харківському напрямку політична еліта Росії почала розуміти, що вона може програти війну, а країни світу переконалися в слабкості армії та військово-промислового комплексу Російської Федерації.

505
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

610
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

729