Традиції на сучасний лад: замість крижаних скульптур цього року жителі села Соколівка Косівського району встановили дерев’яні.
Так селяни готуються до Водохреща, пише Суспільне Карпати.
Староста села Василь Стефурак розповідає, що кілька разів в історії населеного пункту таке вже було, адже через відсутність морозу на водоймі - лід тонкий. Купаються соколівці у гирлі - місці, де місцева річка, яка так і називається Річка, зливається з іншою - Рибницею.
У селі Соколівка - 21 присілок. Локацію на Водохреще оформляють по черзі. Іван Андріюк бере в цьому участь вже вчетверте. У підготовчих роботах він за старшого – розповідає молоді, як було і як краще зробити, підказує та допомагає. Каже, з льодом працювати набагато легше, ніж з деревом.
"Пригадую, коли ми починали робити тут, нас було чотири чоловіки. Ми привозили аж з Косова лід. Робили три хрести, престіл і все. А тепер щороку розширюємо. Ті те придумають, ті - інше", - розповідає житель присілка Погар Іван Адріюк.
Кожен присілок оформляє місцину у своєму стилі, розповідає свою історію. Цьогоріч Нижній та Верхній Погар відтворили частину біблійної легенди про хрещення, розповідає жителька присілка Іванна Сумарук. Каже, хотіли закцентувати увагу на духовному значенні свята, тож зробили човник, в якому колись рибалили апостоли, книгу з цитатою із Євангелія та великий банер із зображенням хрещення Ісуса Христа.
Іванна Сумарук каже, що в Соколівці серед традицій - не лише освячення води та домівок: "Є ще така традиція – у нас губку палять. Це такий сухий гриб, який засихає на дереві в лісі. І його люди зберігають сухим від року до року. І там теж є якась традиція, що той дим, коли запалити, від чогось нібито помагає. Це вже не релігія. Так, традиція".
Отець Василь Дійчук розповідає, що на місці для купання є постійні та змінні фігури. Зокрема, хрести символізують хрест Ісуса, на якому його розіп’яли. Капличка – це образ життя Спасителя. Дзвіниця – це заклик людям, щоби вони приходили, це дзвін, який сповіщає, що тут відбувається. Є також маленький вертеп. Василь Дійчук також каже, що радянська влада не змогла закрити храм у селі. Традицію вирізати крижані фігури започаткував священник Дмитро Близнюк разом з однодумцями.
"І одного разу, це був кінець 80-х років, вони зібралися на самий Святвечір тут, вирубали з нашої річки Рибниці хрест з льоду і поставили. Це був початок цього всього, що ми зараз бачимо, яка краса, - пригадує отець. - Попередні роки були хрест, дзвіниця, капличка, які просто прикрашали гірляндами і барвінком. Люди приїжджають, хочуть сфотографуватися – нема де стати. То зробили такі, по-сучасному кажуть, фотозони, щоби можна було стати, сфотографуватися, опублікувати фотографії".
Кожен присілок почергово оформляє місце для купання раз на 12 років, розповідає староста Соколівки Василь Стефурак. Каже, щороку люди додумують щось своє, змінюють концепцію, аби сюжети не повторювалися і було цікаво. Серед цьогорічних цікавинок – фотозони. Традиції робити фігури із льоду – не менше 30 років.
"Є фотографії з 89-го року, що тут був лише хрест і діжка така для води. І церковні брати порадилися, що давайте кожного року по присілках працювати з цим майданчиком. І так з року в рік кожен присілочок по черзі знає собі, що має працювати над цим. І зараз вже незалежно від того, чи буде лід, чи не буде лід – от як цього року. Природа не посприяла, щоб було льодяне містечко, буде березове", - каже Василь Стефурак.
Прикраси для декорацій жителі присілків купляють за власні гроші. Частину реквізиту зберігають у церковній резиденції – її використовує наступний присілок.
