Серед багатьох буттєвих трактів, доріг, шосе і стежин сучасного світу кожному пропонується обрати своє. Ми обираємо і йдемо кудись у невизначеність. Більшість на цих шляхах (для того щоби подолати страх невизначеності) озброюється переконаннями. Більшість врешті-решт переконує себе, що обрана стежка прямує у світле майбутнє. Що вона «правильна». Що вона довга-довга. Для кожного рано чи пізно настає момент, коли стежина закінчується. Можна далі йти бездоріжжям. Можна заночувати в кінці стежини на кілька десятиліть. Можна викопати бліндаж або окопчик і стати охоронцем стежини. Університети світу переповнені «охоронцями стежин». Скоро не буде куди відлити: усюди бліндажі та окопи, переповнені «переконаними людьми».
«Переконані люди», мандрівники «єдиноправильних шляхів» знову й знову вирушають на війну і у мандри. Вони вірять, що, долаючи свій шлях, переможуть таки кощія й здобудуть для людства зайця, у череві якого качка, у череві якої яйце, а в яйці — голка тощо. Вони йдуть і йдуть, співаючи свої пісні. Вони іноді перемагають когось схожого на кощія, здобувають щось схоже на зайця, але замість качки у череві вуханя знаходять бридку жабу, яка кумедно ремигає й цитує їм з Бодрійяра: «Інформації стає щораз більше, а змісту — менше». Це – глухий кут сучасного Заходу. Ще трохи, і змісту взагалі не залишиться. Крізь мізки дітей європейської цивілізації тектимуть лише неозорі річки та повені голої інформації. Тої інформації, яка на 99% складається з технологічної брехні й псевдомистецької балаканини. Шлакової інформації «суспільства останніх часів».
Схід також не без проблем. Перед смертю пророк Мухаммед сказав: «Моя умма (громада) розділиться на 72 шляхи, але тільки 73-й шлях буде правильним». Він пророкував також, що умма не об’єднається помилкою. Мусульмани всіх часів мали право створити власну інтерпретацію «істинного шляху» і продовжують пошук. Вони вірять, що наприкінці всіх розколів повстане меншість-73, з якої засяє світло істини. Всі притомні християни також па-м’ятають, що лише «мала отара» праведників досягне небесного Єрусалиму. З часів побудови Ноєвого ковчегу образ «меншості, що перемагає» закріп- лено у свідомості сповідників авраамічних релігій. Меншість як носій істини. Меншість як сама істина.
Куди прямує більшість (або більшості) – зрозуміло. Залишається зрозуміти куди прямує меншість. У нашу славну епоху «повстання меншин» зникає відчуття єдності суспільства. Якщо раніше більшість майже завжди не мала рації, то тепер вона просто зникає. Разом із нею зникає сенс таких звичних словосполучень, як «суспільна думка», «народне волевиявлення», «прагнення широких мас».
Зникає народ як гравець суспільного поля. Це призводить до кумедних непорозумінь. «Люди переконань» вважають, що маніпулятивні соціальні технології (нейролінгварне програмування, «чорний піар» тощо) «накинуті» на суспільство західного типу ззовні. Що вони є розробками і продукцією якихось апокаліптичних лабораторій. Але все навпаки. Саме подрібнене на меншості сус-пільство потребує цих технологій, як кризових ліків від безглуздої роз’єд-ну-валь-ності, що запанувала навколо нас. Там, де її немає — в ісламських країнах, до прикладу, — немає й маніпулятивної соціоніки. Вона там поки що не потрібна. Поки що. Колись інформаційні повені затоплять й тамтешні острівки змісту.
«Повстання меншин» триває й набирає обертів. З’явилася нова технологія успіху, базована на цьому явищі. Для того, щоби досягти «суспільної значущості», достатньо придумати «меншину», очолити її (реально або символічно) й почати публічно домагатися визнання її соціальних та юридичних прав. Симпатії «людей переконань» з ліберального лобі гарантовані. Усі, хто протестуватиме проти такого проекту, будуть негайно позиціоновані демократичною пресою як ретрогради, шовіністи і наці. Спробуйте піти цією дорогою і ви переконаєтесь, як легко «ніщо» встромлюється у буття. Якщо ж вам це набридне, завше можете почати пошук сімдесят третьо-ї стежки. Але одне турбує мене: що там, в кінці сімдесять третьої. Бездоріжжя? Сімдесят четверта? Янгол з полум’яним мечем? Чи все ж таки та сама жаба, яка пророчить смерть змісту?
