Специфіка християнства у Київській Русі

Завжди знаходилися критики християнства, так само як і охрещення Київської Русі князем Володимиром. Але, двотисячолітнє існування християнства у світі та тисячолітнє його існування на території України залишається фактом.

Князь Володимир Великий керував великою і могутньою державою, розуміючи, що з його приходом у християнський Візантійський світ Київська держава стане ще розвинутішою та багатшою.

Задум був чіткий - підняти Київську Русь на тогочасній світовій арені. Русь на момент прийняття хрещення від Візантійської імперії мала досить тісні відносини з рештою християнського світу. Але, навіть прийнявши візантійське православ’я воно не довго залишалося традиційно візантійським, а увібрало весь колорит давньоруської культури.

Перший київський митрополит – Іларіон (XI ст.) описав хрещення Київської держави такими словами:

«Віра благодатна по всій землі розповсюдилась і до нашого народу руського дійшла.

І озеро Закону висохло, євангельське ж джерело наводнилося і всю землю покрило і до нас розлилось.

Ось бо ми з усіма християнами славим Святу Трійцю».

Ще до хрещення Київської Русі у 988 р. здійснювались перші спроби християнізації населення.

Аскольд та Ольга були прибічниками християнства і вони вважали, що країна зможе стати християнською тільки з допомогою Риму або Константинополя.

Але, протест тодішніх патріотичних сил заважав цьому задуму і його втілення вдалось  згодом аж у 988 р. завдяки князю Володимиру. Йому вдалося охрестити Русь на свій лад, не особливо рахуючись з канонами Східної чи то Західної церкви, тим самим запровадити слов’янський варіант християнства.

Ярослав Мудрий продовжуючи справи Св. Володимира Великого, прийняв тільки номінально зверхність Константинополя, утверджуючи таким чином особливий феномен Київського християнства.

Київське християнство не сприймає візантійського цезаропапізму, яке уособлює єдиного та абсолютного правителя держави та церкви в особі імператора.

Так, Володимир Святославович та Володимир Мономах здебільшого говорять не про права, а про обов'язки перед своїми підлеглими.

Тому у творах Володимира Мономаха ми знаходимо наступні слова:

«Усього ж паче – убогих не забувайте, але наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину.

Ні правого, ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити його; якщо хто буде достоїн навіть смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської.»

Навіть таке відношення до простолюдинів збоку княжої влади дає підґрунтя для створення руського, себто українського синтезу християнства на основі притаманних власне київській культурі та її традиціям.

Особливість Київського християнства полягає в тому, що воно не наслідувало форми візантійської набожності, буквалізму та ритуалізму.

Ці форми візантійського православ'я прекрасно прижилися та розвинулися на ґрунті московського християнства, що згодом породило низку єресей, а згодом і старообрядницький розкол.

Давньоруська думка сприйняла християнство не зовнішнім чином, а глибинно, внутрішньо, сакрально.

Завдяки специфіці сприйняття візантійського християнства та його осмислення через культурну парадигму українського народу породило прагнення духовного пошуку, аскетичного смирення плоті, заглибленого пошуку сокровенного сенсу буття.

Доволі цікавими є релігійно-філософські концепції богопізнання, які розвинулись у Київській державі. З однієї сторони переважала східно-візантійська богословська думка, яка заперечувала будь-яку цінність філософії для християнської догматики й вимагала сприймати вчення не розумом, а серцем, прямодушно.

За повчанням Преп. Феодосія Печерського людина повинна прагнути спасіння за допомогою подвигів духу, молитвами, Святими таїнствами, а не осягненням розумовим та філософуванням.

Нестор Літописець у «Житії» Преп.Феодосія Печерського згадує:

«Не навчений премудрості, виявився мудрішим за філософів».

Дещо іншою була концепція таких київських книжників, як митрополита Іларіона, Никифора та Климента Смолятича, і ґрунтувалась на взаєминах філософії та богослів’я, поєднуючи розв'язання догматичних проблем з онтологічними, гносеологічними та історіософськими проблемами.

Візантійське християнство не сприймалося на теренах Київської держави зі своїм буквалізмом та чітко визначеною обрядовістю, яке вбивало дух Євангелія.

Національні  традиції та колорит культурної спадщини  не могли проігноруватися і зникнути, відповідно зникла б і самоідентифікація народу, як такого.

І тому митрополит Іларіон захищає національну форму Київського християнства, яка виражалась в першу чергу в його культурі.

Для пояснення своїх основних ідей він вдається до метафор.

«Не вливають вина нового, вчення благодатного і мішки ветхі, в іудейські, постарілі, а якщо так, то продеруться міхи» — цими словами відображалась основна думка створення Київського християнства, як «молодого вина», для якого вже не підходили «старі міхи» візантійської форми християнства.

З’являється явище  інкультурації, як вираження євангельського змісту в національній свідомості.

Звичайно, що простий люд, не міг зразу повністю прийняти християнство таким яким воно було у Візантії, оскільки свідомість народу не була підготовлена для розуміння складних форм абстрактного знання, і тому відбувся своєрідний синтез, або скоріш забарвлення християнства язичницьким побутом та обрядами.

В результаті ми маємо Київське християнство. Людина традиційної народної культури пристосовувала християнство до свого земного життя, побутування і господарювання.

В її свідомості мали вияв лише ті християнські ідеї, що відповідали життєвому досвіду.

«Православ'я, з'явилося і поширювалось на українських землях саме як Церква українського етносу зі своїм національним осмисленням його догматики та обрядодійства, організації і відправлення церковного життя, своєю системою свят, обрядів, молитов, проповідей тощо».

Для української обрядовості характерне домінування змістової основи над формою.

Дотримуючись новозавітного принципу, що «буква вбиває, а дух оживляє» Церква зберігала чистоту віри та догматів християнства, а не форму його обрядів.

Саме цим пояснюється наявність обрядів нетипових для Візантійського християнства (наприклад, обливання водою під час таїнства хрещення, а не триразове занурення у воду).

В контексті обрядової практики українців збереглося багато елементів з народних традицій. Так, під час Різдвяного богослужіння співають колядки, на Трійцю храм оздоблюють зеленню, а на Спас освячують квіти та яблука.

В результаті ми отримали українське православ’я, яке не змінило своєї суті, але було збагачене певними язичницькими традиціями, які існують і досі.

Відхилення від усталених візантійських традицій знаходимо також в іконописі та оформленні храмів. В українських храмах, починаючи з XV ст., сцени з життя Христа зображуються не в хронологічному порядку, а з врахуванням їх значення в системі християнського віровчення (наприклад, пасхальні сюжети домінують над різдвяними).

Ідея спокутувальної жертви Христа стала головною в християнському   живописі. З часом візантійські іконописні канони в українському народному іконописі відступають на задній план, поступаючись місцем народним художнім традиціям.

Українські храми багаті на квітковий орнамент, також використання національної символіки та кольорів і мабуть, найголовніше те, що майже в кожному храмі ікони покривають вишитими рушниками, орнамент яких несе ту далеку прадідівську культурну спадщину.

Як бачимо, Київське християнство унікальне по своїй природі. Воно будувало християнське життя на євангельських засадах, де кожна людина повинна бути відповідальною перед Богом та перед собою, повинна дбати про загальнолюдські цінності та справи, в цьому саме і виявляється патріотизм київського християнства.

І тому воно притаманне саме українському народові, оскільки було просякнуте етнонаціональними традиціями, віруваннями та символами  київської держави.


20.07.2023 Роман Тадра 2957
12.12.2024
Діана Струк

Про навчальний процес, наукові досягнення, мобілізацію, обсерваторію на горі Піп Іван та перейменування університету Фіртка поспілкувалася з в. о. ректора Прикарпатського національного університету, професором Ігорем Цепендою.

934
06.12.2024
Вікторія Косович

Станіслав Дейна добровольцем пішов на фронт у 2022 році. Захисник отримав поранення на Запорізькому напрямку та вже понад рік проходить лікування в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні.  

2338
04.12.2024
Олег Головенський

У США, як справжня інформаційна бомба, «вибухнув» Звіт конгресового «Спеціального підкомітету з пандемії коронавірусу». 

1923
02.12.2024
Тетяна Сорока

Про атмосферу у Верховній Раді, творення законів, що змінюють правила гри для бізнесу, для розвитку локальних ініціатив, про майбутні вибори та терміни служби у війську, народний депутат розповів журналістці Фіртки.  

1683
29.11.2024
Олег Головенський

Під час своєї передвиборчої компанії Дональд Трамп запевнив, що якщо він виграє вибори, то за його президентства впровадження CBDC в США буде заблоковане. Що таке ці CBDC? Це — Central Bank Digital Currency (цифрові валюти центральних банків).

1643
27.11.2024
Микола Сторожовий

В Івано-Франківську з кінця жовтня 2024 року офіційно розпочали роботу мовні волонтери-інспектори, діяльність яких спрямована на контроль за дотриманням мовного законодавства та популяризацію української мови. Фіртка поцікавилася, з якими порушеннями найчастіше стикаються мовні волонтери?

1906

Теперішні жлоби і жлобихи збирають величезні аудиторії – від кількох тисяч й аж до десятків мільйонів завсідників соціальних мереж. Але суть та сама.

1266

«Хресні ходи», «молитовні стоянія» образ «жертви» та численні відео всіляких «батюшок» та вірян московського патріархату після об’єднання українського православ’я нікуди не зникли. Вони далі  продовжують розхитувати українське суспільство.  

1346

Багато можна зробити завдяки слову: надихнути, підтримати, захистити, навчити, але так само і принизити, образити, вбити. Особисто мене дивує той факт наскільки широко розповсюджена нецензурна лексика серед дітей. 

2185

У статті розглядається бездіяльність окремих посадових осіб щодо подолання корупції в Україні, яка має руйнівні наслідки у безпековому напрямку. 

2197
11.12.2024

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

18784
05.12.2024

Зима – це час, коли наш організм потребує тепла, енергії та поживних речовин, щоб впоратися з холодом.   

568
28.11.2024

Багато хто, бажаючи схуднути чи поліпшити здоров'я, звертається до модних дієт. Але правда в тому, що більшість дієт не дають тривалого результату і навіть можуть нашкодити організму.  

955
10.12.2024

Кардинал Микола Бичок отримав титул кардинала-пресвітера Святої Софії.

414
07.12.2024

Перша святиня у селі була зведена далекого 1852 року. Споруда згоріла у роки І світової війни. Але попри складні часи прикарпатці взялись на її місці відновлювати храм. І нова церква була зведена 1924 року.  

9731
06.12.2024

Про День Святого Миколая, журналістка Фіртки розпитала в отця Миколая Микосовського, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.

743
30.11.2024

Захист Батьківщини випливає із четвертої Божої Заповіді, яка трактується: "Шануй батька і матір". А Батьківщина — це наша друга матір, тому добрі діти, звичайно, свою маму захищатимуть.  

7908
10.12.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

29163 1
11.12.2024

В Україні продовжують цифровізацію послуг для чинних і колишніх військовослужбовців та їхніх рідних.  

362
08.12.2024

Нагадаємо, Зеленський підписав указ про введення санкцій проти проросійської влади Грузії, зокрема мільярдера експрем'єра Бідзіни Іванішвілі і його поплічників. Загалом санкції ввели проти 19 осіб.  

349
05.12.2024

Верховна Рада четвертого грудня ухвалила в цілому законопроєкт про підвищення акцизу на тютюнові вироби.  

3023