Колись були модними шахові змагання між гросмейстерами і комп’ютерами. Але в останні десять років про такі змагання не чути. Чому? Відповідь проста: жодний світовий чемпіон вже давно не здатний переграти сучасну машину із сучасною програмою. Про це воліють мовчати, хоча даний факт є одною із підстав зменшення популярності шахів. Машини знищили міф однієї із найдавніших таємниць та інтриг світу. І це лише маленький шматочок верхівки айсбергу.
Насичення, пересичення світу технікою змінює наш світ набагато фундаментальніше, аніж нам здається. Змінює давні правила гри, руйнує споконвічні рівноваги. Одна із таких рівноваг – віковічний баланс поміж силами свободи і силами контролю. Цей баланс існував відтоді, коли виникли первісні зграї високорозвинених приматів. На репресії влади у давні часи сили свободи відповідали повстаннями. Потім отці-засновники демократії придумали правові механізми забезпечення цього балансу. Сили свободи отримали право ротації влади, а сили контролю змусили усіх поважати легітимність обраних голосуванням. Здавалось, проблема вирішена. Але настала ера штучного інтелекту і нанороботів. Все знов змінилось.
Якщо бути чесними, то влада (сила контролю) ніколи не залишала спроб порушити рівновагу. Спецслужби у найдемократичніших країнах за найдемократичніших часів весело «забивали» на гласність і звітність. Але їхні можливості до пори до часу все ж таки були обмеженими. З появою супутників, здатних в реальному часі мониторити Землю з розрішенням півміліметра на піксель, ці обмеження зникли. Випарувались.
Ніхто не гарантує нам, що, коли ми сидимо на літньому майданчику кафе, якась орбітальна штукенція не займається скануванням наших облич і звіркою їх з антитерористичною (чи, навпаки, терористичною) базою даних. Й нам все одно, як ця штукенція називається – КН-23, «Суперешелон» чи «Контроль-М-09». Головне те, що потім параметри наших ретельно відсканованих носів і вилиць осідають в досьє, сполучаються з нашими голосами, паспортами, переміщеннями, друзями і коханими. Техніка знищує головний потенціал людської свободи – здатність ставати при потребі анонімним і невидимим.
Створення мікротехніки дасть силам контролю ще одну перевагу над силами свободи. Всюдисущі мікровідеокамери, підсушки та ідентифікаційні чіпи перетворять нас на щось зовсім прозоре, немов та бридка інфузорія під окуляром мікроскопу, у якої видно усі внутрішні органи. Хтось може заперечити, що окрема особа теж отримує технічні засоби для протистояння владі – персональні комп’ютери, до прикладу. Але це лише ілюзія. Тому що ніяка особа не здатна самотужки протистояти не тільки спецслужбі, але й, навіть, грамотно оснащеним силовикам якого-небудь скоробагатька. Для того, щоби прослуховувати приватний будинок від горища до підвалу, необхідне обладнання вартістю вісімсот доларів і чувачок в автівці, припаркованій за тридцять метрів від будівлі. Для того, щоби встановити добротну захисну систему проти такого прослуховування, потрібно біля дванадцяти тисяч доларів. Але від системи прослуховування вартістю у п’ятдесять тисяч вона не врятує. Треба ставити – як мінімум! – систему Microwave вартістю від вісімдесяти тисяч і більше.
Якщо ж вами цікавиться серйозна «контора», то й це не допоможе. Від дослідницького ока «контори» вас не врятують жодні засоби і жодна правова система. За тиждень про вас і ваші «контакти» знатимуть все, а ви нічого не відчуєте. Яка, питаюсь, після того «свобода»? Всі балачки про неї стають смішними піар-теревенями. Сили контролю знову мають тотальну перевагу. Як у давній імперії Цінь, де кожний другий був забов’язаний закладати кожного першого і навпаки. І ніяких балансів. Як у безнадійній грі в шахи між вухатим майстром спорту і суперкомпом, що пам’ятає тисячі варіантів кожної із ста мільйонів можливих партій.
Залишається розслабитись і героїчно підставити свій облуплений ніс під об’єктив розвідувального супутника. Знімай, знімай, космічна сволото…
