Професійний штурмовик, люблячий син, Герой України, — історія загиблого прикарпатського льотчика Олександра Кукурби

Текст та фото: АрміяInform


Про розмову з Олександром домовлялись ще, коли він був живий.

«Може вже після перемоги, а то скажу щось не те й отримаю наганяй від керівництва», — все жартував хлопець.

Один із найефективніших українських льотчиків, молодий Герой України, кавалер двох орденів Богдана Хмельницького, він був простим і справжнім. Звичайний хлопець із села на Коломийщині прийшов у штурмову авіацію не тому, що хтось проштовхнув чи порадив, а, тому що мріяв понад усе. А «дірвавшись» до справи свого життя, став у ній одним із найкращих.

Сотня бойових вильотів із перших днів війни. Знищував ворога на північному, південному, східному напрямках… Прокидався із запитанням «Сьогодні буде робота?» й засмучувався, якщо виліт не планувався.

Очевидно, що інтерв’ю з Олександром, попри його позитивний характер, було б зовсім не про любов до неба. А скоріше про нагальні потреби штурмовиків, необхідність переозброєння, про те, що воювати із некерованими засобами ураження та старими літаками, м’яко кажучи, непросто.

Окрім постійних польотів, під час яких Олександр демонстрував неймовірні результати, він встигав ще й генерувати боротьбу за вдосконалення нашої техніки, аби ще ефективніше знищувати ворога.

— Такого ентузіазму у винищенні загарбників треба ще пошукати, — діляться побратими пілота. — Дивлячись на кількість і результативність польотів, ми жартували, що він тягне на другу Зірку Героя. Хоча які жарти? Це було б абсолютно заслужено! Цілком можливо, що він став би першим в історії двічі Героєм України.

У колективі авіаційний воїн мав бойовий позивний «Кочегар». Адже Сашко мріяв не просто літати, а воювати літаючи.

— Як кочегар завантажує паливо в топку локомотива, так і Олександр закидав москалів ракетами та бомбами. Був на усі сто відсотків на своєму місці! Де він тільки не спалював окупантів! Із самого початку навчання він був направлений саме на бойову авіацію, на її бойове застосування, — пояснює одногрупник Олександра. — Детально вивчав літаки, їхнє озброєння, особливості застосування, пам’ятав характеристики усіх боєприпасів, — справжня ходяча енциклопедія з бойового застосування. До речі, він вчився і товаришував з українським льотчиком Євгеном Лисенком, який загинув на Житомирщині.

Льотчики-штурмовики розповідають, що Олександру не потрібні були звання чи високі посади, йому потрібен був тільки літак і побільше ракет.

— Він ніколи не відмовлявся від бойових польотів, в деякі моменти його приходилось навіть зупиняти, — пригадують колеги. — Але водночас свідомо оцінював обстановку. Він був одним із кращих воїнів, йому можна було довірити найскладніше завдання і бути впевненим, що він впорається. Із Сашком було круто працювати у парі, бо він точно не залишить в біді та завжди прикриє.

Олександр не просто обговорював із побратимами переозброєння Повітряних Сил, а й «капав на мізки» колегам, які поїхали до Вашингтона.

— Давайте вже вирішуйте, просіть, пояснюйте, що нам потрібна сучасніша техніка. Запитайте в американців, чи можуть вони допомогти із тим, а чи можуть те… Кукурба був на усю голову штурмовиком, навіть полковників навчав бойових прийомів. Практично не можна було вигнати з кабіни. З такими людьми штурмова авіація просто не може не розвиватись…

Зовсім іншим — дбайливим та люблячим — Героя України знає його мати… Ми поспілкувались за кілька днів після поховання льотчика. Це була кардинально протилежна розмова… Не про унікальні бойові операції, маневри та високі ідеї… А про важку вагітність, про те, як сама «підіймала» хлопця, як позичила три тисячі гривень, аби їхати з малим вступати до ліцею Богуна, про те, як мчала на усіх парах із Польщі додому, коли в нього видавалась відпустка, про те, як дбайливо консервувала його улюблені смаколики та про те, як в одну мить її всесвіт зруйнувався…

— Сашко важко мені дався… Його батько, дізнавшись про вагітність, відразу відмовився від мене та сина. Сказав: «Роби, що хочеш!» Я народила Сашка на свій День народження. Лікарі жартували: «Оце так подарунок!» А він і справді виявився найкращим подарунком у житті! І нехай виховувати дитину самій було важко! То все не мало ніякого значення! Нині мій найбільший страх, що його забудуть…

У родині Кукурби не було льотчиків чи військовослужбовців. Проте він ще з шести років амбітно заявив про плани на майбутнє і жодних «ні» для нього не існувало.

— Коли Сашко заговорив про військовий ліцей, я обережно натякала, що «не потягнемо»… Але що зробиш? Син так загорівся цим бажанням! Позичила 3 тисячі гривень та й поїхали до столиці. Знайомі все повторювали «То ж Київ! Та туди ще спробуй вступи!» Усе дійсно виявилось не так просто… Психолог написала якусь нісенітницю про «мислить повільно» чи щось типу того, довелось подавати апеляцію.

Звістку про те, що Сашу зарахували ми отримали вже 1 вересня, коли син був уже на лінійці в Коломийському коледжі. Ми відразу додому, кинули якісь речі, зошити, сіли на потяг і вже 2 вересня залишила сина у військовому ліцеї! Дорогою я буркала: «Синку, там же і туалети мити треба, і „дідівщина“ може бути…», а він серйозно відповідав: «Мам, я все робитиму! Я стану професійним військовим! От побачиш!».

У нього й справді все виходило! Навіть англійську з нуля вивчив, бо у школі в нашому селі була лише німецька. Чудово склав ЗНО. Подав документи у ХНУПС та Богомольця. Його одразу без іспитів зарахували на факультет військової польової медицини… Та, схоже, це вже не мало особливого значення.

Небо давно перемогло в його мріях! Чи хотілося б мені, як матері, його відмовити? Звісно! Але він по-дорослому серйозно говорив про «свідомий вибір», «захист українського неба»…

Мати ділиться, що син був не надто багатослівним у розмовах про службу, особливо після 24 лютого.

— Завжди казав: «Мамо, тобі треба? Навіщо голову тим забивати?» Пам’ятаю, як у перший день війни зателефонував, а я якраз була у кріслі стоматолога. Здавалося б, сказав «Усе добре! Не хвилюйся! Живий!», а я плакала та кричала на всю клініку.

Лікар потім навіть гроші віддав, почувши, що мій син — військовий льотчик. Сказав, що морального права не має. Та, чим далі, тим часу на телефонні розмови в сина було все менше.

Мені було достатньо хоча б смайлика отримати в соціальних мережах, аби видихнути на кілька годин.

Про те, що її Сашко став Героєм України, мати дізналась від односельчан.

— Сусідка написала, що пишається моїм сином, скинула посилання. А інтернет у селі жахливий, нічого не вантажиться. Дзвоню, а вона плаче, не розумію, що сталось. Прийшла жінка, яка молоко приносить і каже: «Вимикай той телефон, одні нерви від нього, я зараз усе тобі розкажу.

Скажу чесно, Сашко навіть нічого не розповідав. Мені ж цікаво, як матері, за які операції. А він відмахувався: «За виконану роботу, навіщо тобі деталі?». Лиш у невеликій відпустці, в яку приїхав за два тижні до загибелі, поділився, що до ювілейного сотого — кілька польотів…

Війна була в нас темою табу, та й я не лізла сину в душу, головне було відгодувати улюбленими смаколиками, аби відпочив нормально…

Тетяна пам’ятає останню розмову із сином, буденну та домашню. Про скошену пшеницю та консервування яблук.

— Хто ж знав… Коли син чотири години не виходив на зв’язок, я одразу зрозуміла, що щось недобре. Бо так надовго він не пропадав. Чомусь одразу пригадалось, як під час відпустки син випадково залишив вдома маленькі іконки, які раніше були в його документах. Мучить це мене дотепер, що треба було їх поштою відправити.

26 липня Олександр Кукурба загинув, захищаючи українське небо. Такий різний… Професійний штурмовик, хороший друг, люблячий син, Герой України.


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Війна: як пережити смерть рідних


Коментарі ()

24.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

382
20.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

1025
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2448
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

931
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

1171
31.08.2022
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки дізналась у Миколи Рожка, ректора Івано-Франківського національного медичного університету, наскільки заклад готовий до нового навчального року та як готуватимуть майбутніх медиків.    

2316

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

893

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1445 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

1693

На щастя, переважна більшість держав світу розуміє справжню ситуацію в російсько-українській війні. Хто на кого напав, хто обороняє по праву свою територію, і де тут світла й темна сторона. Але в міжнародному праві та відносинах самого розуміння мало.

1795
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

312
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

523
07.09.2022

Від жовтня в Україні знизяться ціни на гречку. Наразі аграрії вже зібрали 20 тисяч тонн гречаної крупи.

838
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

579
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

503
12.09.2022

Зокрема, віряни молитимуться за мир в Україні, припинення війни та за всіх військових.  

702
02.09.2022

Кожного дня у соціальних мережах отець Іван Гнатюк проводить молитву онлайн, відповідає на запитання, дає поради.

1248
26.09.2022

Це вже другий фільм режисера та кінокомпанії. Якщо першим фільмом в українському прокаті була новорічна кінокомедія «Все буде Ок!», то «Патерн» знятий в жанрі конспірологічного трилера.  

294
27.09.2022

Подоляк наголосив, що після успішного контрнаступу Збройних сил України на харківському напрямку політична еліта Росії почала розуміти, що вона може програти війну, а країни світу переконалися в слабкості армії та військово-промислового комплексу Російської Федерації.

168
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

293
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

425
12.09.2022

Восьмого вересня на 97-му році життя померла королева Великої Британії Єлизавета ІІ.

837