Про важливість політичних партнерів України

 

От уже 21 рік Україна бореться сама з собою і майже на самоті. Отримавши незалежність, вона тим самим опинилася сам-на сам з собою. По-різному можна оцінювати результати цього борюкання України з самою собою. Були різні періоди її незалежної історії. І економічна катастрофа 90-х, і повільне відродження не дивлячись ні на що.

Щоправда нам інколи буває прикро, коли ми зазираємо за паркан, і бачимо, що деякі наші сусіди, як от поляки, угорці чи словака за ці десятиліття встигли зробити більше. Хоча, якщо зазирнути за інший паркан, то бачиш, що Україна ще дуже навіть нічого.

Однак, звичайно ж, краще орієнтуватися не на чужі невдачі, а на кращі проекти розвитку, як от польський чи чеський. Тому приклад, скажімо, Польщі такий для нас важливий. У нас немає іншого цивілізованого шляху, окрім як йти тим шляхом, який пройшла Польща.

Але постає запитання – а чи ми потрафимо з нашим дуже постсовковим народом та несформованою і розколотою політичною нацією виконати ті "домашні завдання", які потрібні не так функціонерам з ЄС, як власне українцям.

От вже десь з півроку ще не приспана і ще не притлумлена побутовими проблемами європоцентрична громадськість України з тремою спостерігає, як розвиваються стосунки України та ЄС.

З одного боку надзвичайно важливо, щоб процес зближення чи хоча б діалогу не припинявся. А з іншого багато-хто бачить якусь нервозність цих стосунків. Вони розвиваються доволі конвульсивно – шарпаються від надії до розчарування.

І причин цього доволі. Як наших внутрішніх – а це перш за все відсутність підтвердженої спільною дією всього нашого політичного класу дрейфування у напрямку ЄС. Внутрішня політична боротьба робить процес інтеграції з ЄС – а на разі, звісно, йдеться про асоціацію з ЄС і підписання відповідної угоди – заложником і виборів київського міського голови, і президентських перегонів, які вже фактично розпочалися.

Влада при цьому перебуває у складній ситуації між тиском Москви з її Митним Союзом і рваним діалогом з Брюсселем. А з іншого – у протистоянні з опозицією. Це свого роду "трикутник смерті" – жодна з сторін не її союзником. І при цьому вона якось пробує підтримати діалог з тією ж Москвою та Брюсселем. А тому шукає союзників та інструментів комунікації. Тому візити поляка Александра Кваснєвського, чеха Штефана Фюле чи поляка Павела Коваля є надзвичайно важливі. Саме у діалозі з ними, як на мене, можливий цей тяжкий діалог України з ЄС. З іншими – не вдається – занадто далекі вони від наших проблем.

Опозиція з одного боку розуміє, що тільки в асоційованому статусі з ЄС Україна може зберегти свої скромні демократичні напрацювання – що "напрацювали" за 21 рік, те й маємо. А тому гальмування процесу зближення з ЄС просто безглузде.

Однак з іншого вона ніяк не може погодитися, що "всі лаври", у разі підписання угоди про асоціацію, пожнуть їх опоненти. А тому шарпаються – з одного боку всі розуміють, що тра, а з іншого – ніяк ніззя. Залишається невизначеність та емоції. Тому позиція опозиції об'єктивно зводиться до класичного "Нельзя казнить миловать".

І ЄСівці ніяк не можуть второпати, де ж тут кому ставити. От і ставлять де кому вигідно.

Частина не сприймає політичного шарахання України остатніх десятиріч і з чистою совістю відмовляє Україні у всьому, у чому можна. А тому й блокує, причому десятиліттями, а не останніми роками, всі спроби України пристати до їхнього поважного товариства.

Однак є інша частина Європи, яка сама нахлебталася щасливого життя при соціалізмі так само, як і ми – вони добре розуміють, що таке посттоталітарний синдром, посткомуністична травма. Вони не вдають з себе святіших за самого Папу.

І разом з тим всі вони є нашими сусідами. Хочеш не хочеш, а ми повинні будемо і далі жити разом. Не дай Бог який Чорнобиль чи розруха, то візовий кордон не допоможе. Наші геополітичні інтереси майже збіжні.

Саме тому і польські, і литовські, і словацькі політики – чи то національного рівня, чи то європейського рівня у найбільш прикрих чи кризових ситуаціях, як от 2004 року чи тепер, напередодні вирішення долі угоди про асоціацію України з ЄС роблять все можливе, щоб все таки утримати український човен при європейському березі.

Годі недооцінити їх зусилля. І діалог чи ниточку діалогу підтримають як на президентському рівні, так і на рівні депутатському. Але так само і на громадському. Напевно зв'язки польського громадянського сектора та українського є найпотужнішими. Причому у найрізноманітніших сферах – від політичної, до кулінарної.

Інколи здається, що саме завдяки цим надзусиллям наших польських, литовських та словацьких партнерів Україна все ще перебуває у діалозі з ЄС. У діалозі, що стосується не так долі самого ЄС, як долі власне України та її сусідів.

І тим більше важливо зберегти ці зв'язки й надалі. А торпедувати їх є кому. Тим більше, що складних проблем між нами доволі. Вже не так реальних, як віртуальних.

На щастя у 2005 році завершилася епопея з польськими військовими похованнями на Личаківському цвинтарі у Львові. А десятиліттями ця проблема була інструментом маніпуляцій – як тільки потрібно було вбити клина між Україною та Польщею, одразу випливала ця проблема. І "патріоти" з обох боків кидалися підливати бензину у вогонь.

Ще однією напівзакритою проблемою є проблема українсько-польського протистояння на Волині 1943 року. Попри ті зусилля, які 2003 року, приклали для її врегулювання президенти Кваснєвський та, вибачте браття – але правда є правдою, Кучма, ще не все сказано. Не сказано раз і назавжди, щоб ця проблема не поставала. А тому на ній цього року, у 70-ті печальні роковини, будуть спекулювати по повній.

Тому треба бути готовим. І пильнувати, щоб та ниточка, яка тчеться через наших партерів, як от Польщу, у напрямку ЄС не була розірвана. Бо занадто важлива вона для нашого майбутнього. Це чи не найголовніший політичний інструмент, яким ми всі – і ті, що при владі, і ті, що в опозиції – маємо. Якщо не брати до уваги внутрішньої трансформації, яку від нас вимагають, звісно. Внутрішня трансформація – це головне.

А тому весь наш політикум – і ті, що при владі, і ті, що в опозиції сьогодні мають якось визначитися – якого рівня вони гравці. І чи вони здатні хоч на мить припинити локальні бої, які все більше набирають водевільних форм, і зробити, зціпивши зуби хоч один притомний крок у напрямку європейського майбутнього України. Розумію, що з обох боків "зціпивши зуби", розумію, що "притлумивши емоції" – однак іншого шляху тепер немає. Маємо те, що маємо, як каже наш мудрий "перший президент".

 


21.03.2013 Тарас Возняк 1275 4
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

252
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

1686
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3135
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1132
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1154
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

1188 3

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

225

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1100

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

921

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

408
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

316
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2482
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1233
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1303
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

544
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15172
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7472
01.07.2025

Плакати Нікіти Тітова надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається. Художник прагне, аби про героїзм українців знали в усьому світі.  

320
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

552
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

445
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

375
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

468