Про моральний вимір політики та «навколофутбольну кризу»

 

Те, що нині відбувається навколо участі України у «Євро-2012» нагадує події, що відбувались за другого президентського терміну Леоніда Кучми. Після вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, перша за посадою в Україні людина опинилася у ситуації специфічного міжнародного бойкоту. Президенти західних держав не сідали біля нього на міжнародних конференціях, європейські та американські офіційні особи не запрошували його на бесіди «без краваток». Різко скоротились візити західних дипломатів до Києва.


 
«Культура політичних бойкотів» розвинена на Заході ще з часів  середньовіччя, коли європейські короновані особи бойкотами «виховували» таких «неправильних» монархів як німецький імператор Людвіг Другий або англійській король Генріх Восьмий. От і Кучмі у 2000-2004-их  було продемонстроване бажання Заходу бачити на чолі України іншого політика, більш «правильного» з точки зору євроамериканських уявлень про статуарні вимоги до владних персон. Історія повторюється. Четвертий президент незалежної України тепер потрапив до списку «неправильних» лідерів, як свого часу потрапив до нього другий.

 

Україна і глобалізований світ продовжують розмовляти різними мовами і жити за різними понятійними протоколами. На Заході, як відомо, недоторканими є особи, через котрих формально здійснюється контроль за владою та зберігаються чинники суспільно-політичної рівноваги. Скажімо, омбудсмени або лідери опозиції. Не можна в цивілізованій країні знищувати опонентів будь-якими засобами. В тюрмах повинні сидіти злодії, а не політики.

 

Вибіркове правосуддя в Україні – зовсім не порожній звук. В нинішній владі маємо приклади покупки дорого обладнання з переплатою на сотні мільйонів доларів від ринкової ціни у фірми, що за кордоном зареєстрована на бомжів. Де ж правоохоронці в таких ситуаціях?

 

 В проекції на теперішню ситуацію Європа робить висновок: в країні, де не враховують статусу опозиції, не можна влаштовувати свято футбольного чемпіонату.

 

Чому виникла така ситуація? Напевне, з кількох причин.

 

По-перше, більша частина України ніколи не знаходилась в полі дії класичного римського права, яке передбачає формалізовану законом змагальність у вирішенні суспільних проблем. Традиції поваги до опонентів і до меншин у нас немає.

 

По-друге, мораль у нас сприймається як царина сентиментальних  ідеалів та предмет повчання, а не як повсякденне живе правило. По третє, ми все ще не можемо зрозуміти, що з політичними опонентами не треба боротись на знищення ще й з огляду на те, що історія не закінчується ані виграними виборами, ані «правильним по понятіях» розподілом фінансових потоків. Будуть ще вибори і ще розподіли…

 

Можна було б продовжити цей перелік. Але від того не стане легше. Свято спорту вже зіпсоване. Й навіть, якщо «Євро-2012» відбудеться у запланованому форматі і в заплановані терміни, чергове приниження України вже вкарбоване в історію ХХІ століття. Це факт. Ми можемо нарікати на «подвійні стандарти», що використовуються Заходом при оцінці ситуації в різних країнах, але в першу чергу маємо нарікати на себе. Адже, коли нам говорять про небезпеку, що йде від корумпованої некомпетентної міліції, або коли вказують на жадібність власників готелів, що встановили захмарні ціни для гостей чемпіонату, мусимо визнати критику справедливою.

 

Інша сторона. Риторичне запитання, яке задають мені закордонні партнери: Що дало Євро 2012 Україні? Адже такі проекти – для багатих країн. Що в Україні не залишилося проблем?

 

Що дало Євро 2012 зокрема для Долини, Болехова, Рожнятова, Богородчан? Нічого, крім злиднів. Кошти, які мали йти на ремонт доріг в наших районах, йдуть на ремонт та будівництво центральних магістралей. Кошти, які б мали йти на виконання Закону України «Про статус гірських населених пунктів», ідуть на будівництво стадіонів, готелів, аеропортів лише у 4-х містах. А більша частина осідає у кишенях корумпованих, злодійкуватих чиновників, які «займаються підготовкою до Євро», адже не дарма за цю годівницю йшла постійна війна. В цивілізованих державах, держава створює умови для того, щоб будівництвом спортивних об’єктів та інфраструктури займались інвестори, а не держава, за державні кошти. Але ж тоді не вкрадеш…


Можна привести відомі приклади в порівняння штибу життя владоможців в Україні та інших країнах: про аскетичний спосіб життя творця незалежної Індії Махатми Ганді та Бен Гуріона, який проголосив державу Ізраїль, про європейських міністрів, які їздять на роботу на велосипеді, або на міському автобусі…

 


Чому в Україні все по іншому? Чому символом сучасної української влади є золотий унітаз? Очевидно, що причини не тільки в хибному вихованні тих, хто «вгорі» та ілюзорній безальтернативності, насадженій суспільству. Причина ще й практичні відсутності запиту суспільства на доброчесність та мораль.

 

Будь-який політик, навіть найдобріший і справедливий, сам не стане моральним, перестане красти чи займатися ще чимось неприйнятним. Як цього досягти?

 

По-перше, завжди бути людьми в високою власною гідністю, не ставати стадом, не продавати свій голос за «гречку», думати головою, а не шлунком чи вухами.

 

По-друге, завжди пам’ятати, та дотримуватися принципу – депутат, міський (сільський) голова, міністр, президент – це не священні корови, а найняті нами менеджери, яким ми із своїх заплат, пенсій платимо зарплату. Потрібно завжди давати зрозуміти чиновнику, що він на службі, а самі маємо пам’ятати, що не ми маємо знімати капелюха і низько кланятися чиновнику, а він нам, бо ми прості люди, громада є роботодавцями для чиновника, воїна, міліціонера тощо. І лише тоді коли чиновник буде боятися, що може залишитися без роботи, без засобів до існування, лише тоді, він буде сприймати людей, які є навколо, як рівних та вищих.

 

Але я вірю, що саме розвиток громадянського суспільства, усвідомлення співвідповідальності за долю свого краю на рівні самоврядних спільнот, які здатні спочатку на своїх невеликих ділянках, крок за кроком, виробити нові моральні орієнтири та перекодувати на них українське суспільство.

 

Василь Бартків,
президент Фонду «Бойківська бартка»,
депутат Верховної Ради ІV скликання

 



11.05.2012 Василь Бартків 1336 1
05.10.2022
Тіна Любчик

Музиканти організовують у містах України та за її межами благодійні концерти. Цим самим збирають кошти чи то на потреби ЗСУ, чи то для цивільних громадян, які постраждали внаслідок збройної агресії з боку росії.

262
26.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

713
21.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

1397
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2961
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

1266
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

1506

В інформаційному полі України та блогосфері, чи то серед звичайного народу можна натрапити на думку,  що  православний - тотожний російському. Тобто, якщо сповідуєш православ’я, то тобі автоматично приписують проросійські погляди.  

340

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

1226

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1813 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

2033
01.10.2022

У Калуші соціальна їдальня для вимушених переселенців працює на базі другого ліцею.  

319
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

647
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

855
05.10.2022

Волонтерською діяльністю о. Йосафат Бойко займається вже давно, однак з початком повномасштабного вторгнення почав працювати ще інтенсивніше.

130
29.09.2022

У Крихівцях при парафії Святих Кирила і Методія будують дитячий садочок, який матиме назву «Ковчег». Цей процес триває вже 3,5 роки.  

377
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

940
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

825
01.10.2022

На жовтень в Івано-Франківському академічному драматичному театрі  підготували  30 вистав, аби ця осінь була наповнена театральним теплом та незабутніми враженнями.

679
06.10.2022

До слова, Кабінет Міністрів підготував законопроєкт про кримінальну відповідальність за отримання російського паспорта.

22
30.09.2022

Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна буде вести перемовини тільки із новою владою росії.  

320
27.09.2022

Подоляк наголосив, що після успішного контрнаступу Збройних сил України на харківському напрямку політична еліта Росії почала розуміти, що вона може програти війну, а країни світу переконалися в слабкості армії та військово-промислового комплексу Російської Федерації.

505
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

610