Про грушки, шипшину і Задушні дні

Задушні дні - одна з комунікацій у міжчассі. Що відбувається Там - не знає ніхто з сущих Тут. Бо Тут свої правила гри. А, про Там можемо лише обережно припускати. Зрештою, необережно теж можна – то нічого не змінить, бо нам, піщинкам, приписано просто сипатися. Хіба іноді можемо попригадувати з минулого, коли ми, будучи дітьми, сипалися з кулака Бога/Універсуму/Всесвіту/Космосу (обирайте, що подобається) якось цікавіше і веселіше.

До Задушних днів прибрані городи охороняли купки зі снопів кукурудзи, які рівними рядами тягнулися далеко-далеко аж у густі ранкові тумани, з яких міг вибігти сусідський собака або навіть лис. Деякі навіть чорніли свіжою ріллею. Якщо з боку городів доносилися вигуки «цоп-цабе», я залізав на дошки, що лежали на подвір’ї, і спостерігав, як на очах розширюється чорна смужка зораного городу.

А ще Задушні дні ділили ґаздинь на більше і менше працьовитіших. У перших до Задушних днів з діжок пахла квашена капуста. Точніше, її лише встигли посікти. Тут ключове слово встигли. Бо шаткувати капусту після задушних днів вважалося не престижно. Правда, ґаздині з Галицького Опілля викручувалися поясненням, що бояться «квасити до Задушних, коби до свьит капуста не перекисла».

На Задушні батькам іноді вдавалося вирватися з роботи на кілька днів. Ми всі разом йшли до лісу «на шипшину». Я забігав вперед, щоби постояти біля рясного куща, любуючись її дрібними яскраво-вогняними гірляндами на чорному безлистому гіллі. Якщо у природі існує гламур, то рясний кущ шипшини пізньої осені тому доказ. Шипшина виглядала предтечею Різдвяної ялинки.

На деревах жовтіли грушки.

Ті, які росли нижче, зривали ще зеленими і вони дозрівали у відрах або ящиках у стодолі, а плоди на найвищому, недосяжному навіть з розкладної драбини, гіллі чекали свого часу, щоби впасти. Я ретельно обсервував сад щоранку, аби не пропустити, коли впаде соковита грушка. Навіть пам'ятав де яка грушка висить, прикидав, як затятий садівник, коли вона може впасти. Але ті грушки були надто соковитими, падали навіть від рухів полохливої птахи у мене на очах і... здебільшого розбивалися. Вважалося добрим щастям, якщо вдавалося покуштувати нерозбиту половинку цієї грушки. Складно точно описати, що я у ті моменти робив - їв грушку чи пив грушковий сік? Бо те і те буде правдою.

Бувало, що тато не витримував чи то моїх вмовлянь, чи спокуси і приносив від стрийка Ладзє «тюльпан» - приспосіблення на довжелезній тичці, схоже на пелюстки, яким зривали стиглі яблука та грушки. Він обережно, бо грушки падали від легкого дотику, зривав одну або дві, а потім так само обережно опускав в долину, де чекав я, забирав з «тюльпану» трофей і перекладав у відро, застелене соломою або якою чистою лахою. Але так вдавалося не завжди, бо тичка від тягару плодів гнулася, плоди випадали з «тюльпану» і розбивалися. Дуже сумні хвилини з дитинства…

Такі грушки ще треба було вміти їсти. «Уважно смакуй!» - Підказувала бабця з ґанку. Береш грушку, ноги на ширину плечей, нахиляєш вперед голову і лише тоді можна кусати. Борода і половина обличчя будуть у соці, бо він порскатиме, а місцями навіть проллється, але то легко витиралося і милося. На відміну від светру чи куртки, які вимагали прання, бо інакше лишалася пляма.

А ще...

З тих грушок готували найсмачніші у світі налисники. Найперше, котрась з бабусь збирала грушки, старанно обрізала побите, чистила від зернят і перетирала на терці. До маси додавали трішки родзинок і... маку. Такі налисники могли би прикрасити найдорожчі сучасні фуршети, а тих часів я з плачем виборював собі право з'їсти такий налисник на подвір'ї. Мені страшенно смакувало їсти їх з гарячим чаєм на свіжому повітрі, під перші заморозки або навіть серед зими на морозі.

А потім наставав вечір і ми йшли на цвинтар запалювати свічки.

І тут, якщо сприяла погода - не було ні вітру, ні дощу, - наставав момент дуже кінематографічної живописної містики. У мороці практично на кожному гробівці горіла свічка, часом навіть не одна. Крихітні цяточки їх вогників віднілися здалеку, зливалися з блиском зірок на небі і виглядало, ніби на горизонті пластом розташувалося сузір'я з густо всіяних мерехтливих зірок яскраво-червоного кольору. З наближенням навколо тих цяточок з'являлися тіні гілля дерев або засохлі кущі квітів, і вже зовсім близько промальовувалися контури надгробків. Оскільки язики полум'я на свічках весь час рухалося, то всі ці тіні та контури так само рухалися і виникало відчуття причетності, якщо не до потойбіччя, то до входження до незвіданих світів. Що десь є і правдою. Бо ми можемо лише фантазувати, що відбувається Там. І, поки живемо, будемо гріти душі пам'яттю про своїх найкращих, які вже відійшли. Саме відійшли. Бо в одному світі то «смерть», а в іншому «народження на небі».

Так казали старі люди…


04.11.2021 Ущенко Олег 10675
Коментарі ()

09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

1235
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1010
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2016
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3490
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1298
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1285

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

1577

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

449

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

1097

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1260
04.07.2025

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

24217
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

470
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2629
05.07.2025

Протягом двох днів, 12-13 липня, у Погінському монастирі Успіння Матері Божої відбудеться XVI міжнародний з'їзд Апостольства страждальної Матері Божої покровительки доброї смерті.  

542
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1460
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

644
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15333
01.07.2025

Плакати Нікіти Тітова надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається. Художник прагне, аби про героїзм українців знали в усьому світі.  

449
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

464
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

1293 1
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

586
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

494