Попри те, що російські окупанти прагнуть знищити та зламати українців, життя триває. Закохані пари не відкладають укладення шлюбу "на завтра", а в бомбосховищах народжують дітей.
Втім, як свідчить статистика, народжуваність в Україні загалом та на Івано-Франківщині зокрема впала. Дедалі менше жінок наважуються вагітніти під час війни.
Журналістка Фіртки поспілкувалася із завідувачкою акушерського відділення Калуського пологового будинку Лесею Григорів про народжуваність, планування вагітності, програми підтримки для породіль та виклики, які постали внаслідок повномасштабної війни.
Як війна вплинула на здоров’я жінок? Чи є тенденція до збільшення конкретних проблем з жіночим здоров‘ям?
Звичайно, що війна негативно вплинула на здоров'я вагітних жінок, як в принципі й на здоров'я всіх. Почуття тривожності, посттравматичні стресові розлади характерні не тільки для бійців, а для вагітних жінок також.
Тому, що вагітні жінки мають братів, татів, чоловіків, які зараз боронять країну. Хтось втратив рідних, а в когось - поранені близькі. Тому вагітні жінки, звичайно, мають певні психологічні проблеми. І їм потрібно надавати допомогу.
Як відбувається взаємодія з пацієнтками? Адже, погодьтесь, якісна комунікація вкрай важлива для забезпечення їхнього психологічного комфорту та довіри.
Комунікація відбувається. Вона відбувається різними шляхами. Ми пристосувалися до умов війни. Так, комунікація може відбуватись особисто, якщо жінка може прийти.
Також є можливість комунікації у соціальних застосунках. Є ті жінки, які проживають за кордоном тимчасово, а приїжджають до нас народжувати. Або навпаки спостерігаються тут, а їдуть народжувати в іншу країну.
Яка ситуація із народжуваністю в порівнянні, наприклад, з минулим роком, а також з попередніми роками?
Ситуація з народжуваністю сумна. Якщо брати 2014-2016 рр., то у нас пологовий будинок приймав 1400-1500 родів. То в передвоєнні роки відбулося зменшення до рівня 1100 пологів, а спочатку повномасштабної війни кількість пологів зменшилася на 30%.
Згідно з офіційною статистикою, 6,5 мільйонів людей виїхали з України. Зрозуміло, це не лише жінки похилого віку й дітки. В основному виїхали молоді жінки. Це впливає на демографію в Україні, бо багато жінок народжує за кордоном.
Також багато жінок мають чоловіків, які нараз воюють, і вони бояться народжувати, бо хвилюються, що дитину доведеться виховувати самій.
Крім того, не завжди є підтримка родини. Часто жінки можуть бути самі. Тому нерідко вагітність перебігає в стресових умовах, адже живемо у невідомості та страху. Це дуже відображається на здоров'ї жінки. Багато хто відкладає вагітність "на завтра".
Які фактори, на вашу думку, впливають на рівень народжуваності на Прикарпатті?
Прикарпаття найближче до "європейськості". Тому рівень народжуваності в нас й у довоєнні роки був невисокий. У нашому регіоні немає тенденції до великої кількості дітей в родині. Раніше наші бабусі мали по десять осіб в родинах, наші мами по двоє-троє. Зараз молоді сім'ї обмежуються однією або двома дітьми. Відповідно на загал дітей менше.
Мабуть, такий вектор напрямку руху в європейських країнах і ми туди так само входимо.
Війна також внесла свої корективи щодо рівня народжуваності. Є надія, що після перемоги, буде сплеск народжуваності, як завжди буває після закінчення воєн.
Раніше більшість пологів припадало на жінок 20-25 років. Зараз у зв'язку із побудовою кар'єри, навчанням, жінки приймають рішення народжувати у зрілішому віці. Вважається нормою ставати мамою у 30-35 років. Навіть у 40 років народжують.
Зараз є допоміжні репродуктивні технології, завдяки яким є можливість штучного запліднення. Тобто, хто раніше не міг завагітніти, зараз має таку можливість. В результаті, відсоток жінок, які народжують у зрілому віці значно більший, ніж був 20 років тому.
Медики враховують, що після 35 років кількість генетичних патологій зростає. Тому, жінку, яка вагітніє ближче до 40 років обов'язково детальніше обстежують, перевіряють генетичні скринінги. Чим старша жінка, тим більша ймовірність, появи дітей з вродженими патологіями. Тому, що організм старіє, яйцеклітини старіють.
Жінка народжується з певною кількістю яйцеклітин і нові не виростають, які є, такі й залишаються впродовж усього життя. Відповідно, є ризик того, що у плода будуть патології, наприклад, синдром Дауна.
Для досліджень на генетичні аномалії у жінки проводиться збір навколоплідних вод. Відповідно направляємо їх в Київ на генетичне дослідження, чи немає генетичної патології.
Як часто зустрічаєтесь з випадками ранньої вагітності?
Зустрічаємося, але не часто. В більшості випадків спостерігаємо її серед жінок ромської національності. Для нас 14 чи 15 років — це дитина, а для ромів — вік нормальний для вагітності.
У нас найбільша кількість породіль 14-15 років саме цієї національності. Ми допомагаємо їм з пологами. Дехто з них народжує самостійно, декому проводять кесарів розтин за акушерськими показами. Також навчаємо їх. У загальному вони не готові до материнства. Організм має "дозріти" та мати ресурс, щоб виносити дитину.
Тому, коли дитина виношує дитину, то ускладнень такої вагітності значно більше. Переважно такі дівчата анемічні, у них здебільшого не сформовані кістки. Дівчина поводить себе, як дитина. Усвідомленого батьківства у них ще немає. Для них це національна традиція, але це не норма.
За мій тридцятирічний стаж був випадок, що виявили дівчинку, яка приховувала свою вагітність від батьків. В дитини був страх, але родила вона добре.
Часто дівчата бояться, приховують вагітність, доки можливо. Та рано чи пізно батьки все одно дізнаються, відбуваються скандали. Хтось із батьків приймає це, хтось ні. Відповідно в такій ситуації потрібно працювати із психологами, з тими батьками, бо дитина може поводитися неадекватно.
Таким людям потрібна психологічна допомога "зі старту". Трапляється, що батьки абсолютно не готові до того, що їхня дівчинка, яку вони вважають маленькою, може народити у 15 років.
Але це не часті випадки. За моєї практики породіллі у ранньому віці своїх дітей не залишали. Проте залишали не в такому ранньому віці. У нас була жінка, яка третю дитину залишила. Були такі, які підкидали дітей, залишали у "Вікні життя".
Була дівчина у віці 17 років, що залишила дитину. Але вона юридично рішення не могла приймати, то участь взяли її батьки, які відмовилися від дитини.
Загалом від новонароджених дітей матері відмовляються рідко.
Був ще такий випадок. Ми прийняли пологи у дівчини з вигаданим прізвищем. Вона не хотіла забирати дитину, від батьків свою вагітність приховувала. Народила у нас і хотіла залишити дитину, ми викликали Соціальну службу для сім'ї, дітей та молоді.
Зі служби прийшли працівники разом з психологом й з нею працювали. Згодом знайшлися батьки неповнолітньої та забрали новонароджену дитину, хоча спочатку дівчина була готова відмовитися від немовлятка. Головне у батьківському шоці не наробити необачних вчинків з негативними наслідками.
Загалом, коли закінчується період дитячості, жінка готова народжувати. Фізіологічно можна народити у 17-18 років. Але момент, коли організм зміцнюється, щоб нормально виносити й родити, настає у 20-21 рік. Тобто, переважно у такому віці є щонайменше ускладнень, бо сімнадцятирічні та вісімнадцятирічні дівчата мають більшу кількість ускладнень. Переносять вагітності з анеміями і важче загалом.
Все ж таки є рекомендований термін народження.
Як розв’язують питання доступності медичних послуг для вагітних жінок в сільських районах? Чи бачите покращення у цьому напрямку?
Спостерігаємо покращення. Раніше у нас спостереження за вагітними міг проводити тільки акушер-гінеколог. Це було проблематично. Тому, що машини виїжджали, свого акушера-гінеколога не було. В селах зараз також немає, є акушерки.
Наразі нормативними актами дозволено проводити спостереження за нормальною вагітністю сімейному лікарю. Він може консультуватися з акушер-гінекологом, може додатково направляти до акушера-гінеколога. Але поки ця вагітність триває нормально, то сімейний лікар може сам спостерігати жінку. Вагітній легше дійти до сімейного лікаря, якій є на місці в тому селі, ніж їхати в місто до акушер-гінеколога.
Кожна жінка обов'язково повинна стати на облік, бо треба виявити чи немає патологій, як перебігає вагітність, зробити УЗД, скринінги. Згідно з нашими протоколами жінка обстежується, але може бути на обліку у сімейного лікаря.
Які тенденції помічаєте в зміні ставлення до планування сім'ї та контрацепції серед ваших пацієнтів?
Раніше кількість абортів була зашкальною. Доступність контрацептивів та інформованість була дуже низькою серед населення. Тепер у вік інформаційних технологій кожен може скористатися інтернетом й отримати потрібну інформацію. Більше уваги статевому вихованню приділяється в школах.
Зараз підлітки розуміють, що робити, якщо був не захищений статевий акт й знають, куди звернутися. Не замикаються, коли є питання невідкладної контрацепції. Варто розуміти, що є час до п'яти днів, щоб попередити небажану вагітність шляхом введення внутрішньоматкової спіралі чи прийняття таблеток екстреної контрацепції.
Підлітки можуть не знати конкретної назви препаратів, але орієнтуються, що таке існує. Важливо не протермінувати відведений час. Можна вживати таблетки, які дозволені з певного віку, використовувати внутрішньоматкової спіралі, гелі, презервативи. Дуже багато інформації є, дівчина може звернутися до свого дитячого акушер-гінеколога, фахівець про все розкаже та допоможе підібрати оптимальний варіант контрацепції. Також у школах проводиться просвітницька робота й вона дає свої результати.
Тому кількість абортів значно зменшилася.
У сімейних парах є певний період «притирання», розуміння, що вони будуть жити разом й тоді усвідомлено "йдуть на дитину". Тобто, чоловік та дружина готуються, обстежуються, певний період приймають фолієву кислоту, яка є обов'язковою при плануванні вагітності. Пари йдуть на усвідомлене батьківство.
Раніше цього було менше, а зараз набагато частіше зустрічаю такі пари. І це дуже добре.
Як реагуєте на виклики у сфері психологічного здоров'я вагітних жінок та як вдається розв‘язувати їх на практиці?
З початком повномасштабного вторгнення психологічне здоров'я жінок стало гіршим. Практично кожна родина у Калуському районі має когось із рідних чи знайомих на війні. Таких, щоб були не залучені, зараз немає.
Коли чоловік воює, а жінка вагітна, то не завжди є контакт. Жінка не знає, чи живий чоловік, чи ні. Звичайно, що у неї нервова система виснажується і у таких випадках потрібно допомагати. До нас не одна вагітна жінка приходила і ми виконуємо роль психологів.
У деяких випадках запрошуємо психологів, декому з жінок призначаємо препарати. Був випадок, коли жінка не могла адекватно сприйняти реальність. На фоні стресу починаються затримки внутрішньоутробного розвитку дитини. Також діти можуть мати патології на тлі хронічного стресу. Тому, що жінка не їсть, нормально не спить. Тоді вагітність може проходити з ускладненнями.
Психологи у лікарні є. І ми лікарі також виконуємо функцію психологів. У нас, на диво, за час війни не було жодної післяпологової депресії. Можливо, це мобілізація організму. Тобто до того, як жінка народить були психологічні зрушення. А післяпологової депресії не було ні одної за цей період часу.
Бували випадки, що з післяпологової депресії й не виходили. Тоді жінки на обліку у психіатра залишаються на все життя. Таке буває дуже рідко. Післяпологова депресія лікується. Дуже рідко буває, що вона виливається у якісь нав'язливі маніакальні стани. Післяпологова депресія триває якийсь час. Допомогу надають препаратами та психологічною підтримкою.
Але в більшості випадків все проходить. Навіть якщо у жінки є незрозумілі страхи, ознаки післяпологової депресії переважно "включається" родина й допомагає і проходить все.
Маємо феномен, що COVID-19 жінки переважно переносили добре. Ускладнення були у поодиноких випадках. В більшості період вагітності проходив у жінок легко та ніяких наслідків для дитини не було.
Якщо пригадати епідемію грипу, який у нас був давніше, то вагітні його набагато гірше переносили. Якщо брати популяцію людей і брати вагітних, то остання пандемія грипу переносилася вагітними жінками тяжче, ніж людьми у популяції.
В Україні тоді багато вагітних померло від цього грипу. COVID-19 легше проходив у вагітних.
Які програми чи проєкти вважаєте найефективнішими для підтримки матерів та покращення ситуації з народжуваністю?
Ми перші на Прикарпатті працювали у швейцарському проєкті «Перинатальне здоров'я». Ці швейцарці приїжджали, проводили тренінги з нашим персоналом та забезпечили великою кількістю апаратури. Деяка апаратура працює до сьогодні. Це було дуже ефективно та повчально, вони перевернули нашу свідомість.
Тобто, що дитина має бути з мамою, що не потрібно окремих дитячих палат, що жінка має бути із сім'єю на пологах. Раніше жінка йшла одна, її лишали на приймальному покої.
Вагітна, як заходила у пологовий, то зразу боялася, бо була самотньою. Вона не розуміла, що з нею робиться, коли народила, то дитину забирали, приносили тільки на годування. Жінка не знала, що з її дитиною робиться. Можна сказати вагітні перебували в екстремальних умовах. Але так було заведено.
Проєкт «Перинатальне здоров'я» все це змінив. Вже потім це стало, як правило, в усіх пологових. Але ми були найперші, які брали участь. Такі проєкти дуже потрібні, вони допомагають.
Також є проєкт ЮНІСЕФ по грудному вигодовуванню. Проєкт триває і зараз, є експерти ЮНІСЕФ по грудному вигодовуванню. Вони справді працюють, дають багато вебінарів, які ми слухаємо. У нас йде ціла політика грудного вигодовування. Є певні етапи, нас перевіряють.
Це є і має бути "рекламою" для грудного вигодовування. Жінки мають вчитися в жіночих консультаціях. Коли лікарня дотримується всіх цих принципів грудного вигодовування, то лікарні дають такий статус «Лікарня доброзичлива до дитини». Ми маємо цей статус.
Так, 95% є партнерські пологи. Більша частина чоловіків, мабуть, 80% вже підготовлені. Чоловіки дивляться відео на YouTube. Вони ходять з жінкою у жіночу консультацію, на школу батьківства, якщо не на всі заняття, то по пологах точно. Чоловіки приходять більш-менш орієнтовані.
Бо раніше приходили й не розуміли, що робиться, не розуміли, чого так довго. А тепер більш свідомі, начитані, реально допомагають жінкам.
Різниця в тому, що молоді кращі партнери ніж ті, які колись були та знали, що до жінки треба прийти й принести їжу і, мовляв, усе, "не чіпайте мене".
Тобто, молоді батьки краще йдуть на ці партнерські пологи, ніж старші. Під час кесарського розтину є лише поодинокі випадки, коли батьки не хочуть, щоб їм дітей ставили на груди.
Кесарський розтин триває 30-40 хвилин і за той проміжок часу ми дитинку дістаємо, стараємося прикласти до обличчя мами, а далі це не зручно. Тому немовля 30 хвилин у тата на грудях лежить, а вже потім, коли операція закінчується, кладемо новонародженого мамі. Якщо мама чи хтось з близьких людей, чи партнер на пологах, то відповідно ми ставимо їм дитинку після кесарського розтину. Інколи партнерами під час пологів є не чоловіки.
Але все ж таки більша частина точно чоловіки. Хоча партнери бувають різні. У нас був випадок, що партнером на пологах був свекор. Він дуже дівчині допомагав. Вона психологічно обрала його, значить розуміла, що він буде допомагати їй. Свекор допомагав, підтримував.
Нам було дивно, бо то була найрідкісніша "комбінація". Жінка вибирає собі у партнери на пологах того, з ким їй буде найкомфортніше. Бувають чоловіки, які підтримують, але саме народження дитини, тобто у потужний період, виходять з родзалу.
НСЗУ зробило дуже кардинальний прорив, що в нас є пакет «Пологи». Чи знаходилася, чи не знаходилася, чи була за кордоном на обліку, чи спостерігалася в будь-якому місті - ми жінок приймаємо всіх. Незалежно від прописки, незалежно, де жінка перебувала на обліку - ми гарантуємо безплатне надання допомоги.
Незалежно чи це кесарський розтин, чи природні пологи. В нас немає благодійних внесків. Наприклад, жінка поступає з Івано-Франківська вона не платить благодійні внески, НСЗУ забезпечує пакет не залежно від прописки жінки.
НСЗУ запровадила ще один пакет, який називається «Неонатальний скринінг». Тобто, кожну дитину за згодою мами обстежуємо на 21 генетичне захворювання і це робиться безплатно. Від нас залежить тільки забір крові дитини на спеціальні листочки та ми їх відправляємо Новою поштою у Львів і там роблять це все безплатно.
Раніше за аналізи на 21 захворювання багато потрібно було заплатити, а зараз це безплатно.
Які бачите перспективи розвитку гінекології та акушерства в майбутньому?
Якщо брати пологи, то способи народжувати є природні та кесарське. Як жінки народжували, так і будуть народжувати. Звичайно, думаю, що з часом вдосконалять способи безпечного знеболення, яке абсолютно не впливало б на дитину.
Знеболення й зараз добре, але в перспективі препарати вдосконалюватимуть.
Можливо, принайдуть нові шовні матеріали.
Тому що у нас з винаходом вікрилу відбулася революція в акушерстві. Раніше шили тваринними нитками, які погано з цим справлялися, рубці були неповноцінні. Було багато проблем.
Зараз з винаходом цих ниток в акушерстві відбулася революція, як, в принципі, й в усіх хірургічних спеціальностях. Тому з часом можливо будуть такі машинки, які будуть склеювати шви.
Ми не знаємо, як у майбутньому розвиватиметься акушерство та гінекологія, але способів народжуваності, думаю, залишиться два.
В гінекології вже зараз ідуть зміни. Раніше гінекологічні операції, а особливо онкологія — це було тільки заходження в живіт. Це лапаротомічні розрізи, досить великі розрізи. То зараз практично всі втручання відбуваються лапароскопічно. Тобто три дірочки, камера і забираються новоутвори.
Раніше про таке могли тільки мріяти, що при онкології можна робити лапароскопічні операції. А зараз це реальність. Не всі випадки так оперують, але в цьому напрямку рухаються. Це дуже перспективно.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Не надто позитивна статистика: як змінилась народжуваність на Прикарпатті за останні роки
Породіллям з Івано-Франківської громади виплачуватимуть одноразову допомогу: реакція містян
