Роздати майно бідним. Церква знає, що для того, щоб врятувати світ, треба відійти від нього, бути ззовні, а не всередині. Історія Церкви навдивовижу мало корелює з історією Світу.
У всіх ще є свіжими в пам’яті нещодавні події в Британії, де англи, сакси і юти спровокували гуманітарну катастрофу, що викликало потік біженців на континент.
В цьому ж році, за повідомленнями преси, гуни під проводом воєнного злочинця Аттіли впритул наблизилися до Італії і лише на Каталунських полях насилу були зупинені антигунською коаліцією Аеція.
Все це – на тлі світової фінансової кризи, спричиненої аріанами, а також загального занепаду рабовласницького господарства і моралі рабів. Поки гуни і вандали змагалися за почесне право здійснити геноцид римлян, чим же переймався Римський Папа Лев Великий (який тоді вважався першим серед єпископів)? Він ініціював Вселенський собор в Халкедоні.
В повістку дня не увійшла гунська загроза, єпископи боролися з монофізитами і разом з усім світом стоячи на краю могили дискутували подвійну природу Ісуса Христа. Церква перебуває у вічності і мінливі неприємності на зразок англосаксів, гунів чи МВФ її не обходять. Папа Лев таки врятував і «подвійну природу» і римлян. Церква завжди займалася найважливішим – філософією.
Вона була ззовні і саме тому врятувала світ, і цивілізувала варварів, і здійснила феодальну перебудову народного господарства. Мойсей мріяв про землю обітовану, Маркс про колгоспи, ми про те як землю сільськогосподарського призначення перевести під котеджну забудову, але незабаром хтось заробить на пляшку викидаючи землю з чотирикутних ям призначених нам на могили.
Цей обмін пляшки на півтора кубометри і є найважливіше в економіці. Нехай гробарі нею і переймаються. А ми ще пострибаємо поки вони покопають. Амінь.
