Завершилися вибори і в Сполучених Штатах Америки. Переможець, як і переможений, відомий. Світ з полегшенням зітхнув, світ з болем зітхнув, світ індиферентно дихає. Якщо порівнювати на загал американську гонку за електоратом з українською, то перше, що разюче впадає у вічі – уміння політиків, на перекір усім емоціям, визнавати свою поразку і не зловтішатися з переможених. А друге,головніше за перше, – результати виборів сто років не підраховують. Це, звичайно, у них.
Наявні й деякі спільні риси між нашою і їхньою моделями де-фактної виборчої системи: коли голосуєш за Ромні, трапляється, опосередковані об’єкти виборів, як то електронні термінали, голосують за Обаму і діаметрально навпаки(хоч до своїх терміналів нам ще далеко поки, у нас, як відомо, на дільницях у попиті термінатори). Друге, що поєднує нас, і це думка не тільки так би мовити автора-дилетанта, а компетентних експертів, так це відсутність у передвиборчих програмах основних кандидатів реальних ідей виходу із локальної і глобальної кризи. Здебільшого риторика протиборствуючих сторін зводилася до напівпопулістських і затяжних гасел «Америка і надалі номер один», «ми подолаємо разом кризу», «у нас місія завжди одна – помогти собі, своїм дітям і світові».
Щодо останньої тези, то тут, як відомо, ідеологічні шляхи республіканця Ромні з демократом Обамою кардинально розійшлися. Перший вбачав вихід у зменшенні податкового навантаження на великий бізнес, державного втручання в приватні справи корпорацій і середній курс імпортноорієнтованої економіки з підсиленням доларової валюти. Другий у своїй риториці відстоював м’яку експортну економіку, зі здешевленням долара, подальші широкомасштабні державні субсидії та вливання в ті корпоративні сегменти, що серйозно потребують фінансової підтримки.
Зовнішньополітичні бачення також не знаходили стовідсоткового спільного знаменника у кандидатів на посаду президента, що в історичному дискурсі доволі резонно, зважаючи на жорстку, войовничу лінію Республіканської партії і підкорення простору у стилі «софт» демократами.
Обама серед мас позиціонував себе, як другий Рузвельт, а Міт Ромні, як другий Рейган. Барак Обама, як стверджує, християнин, що боронить права гомосексуалістів, права жінок на аборти, посилене дослідження стовбурових клітин; Міт –християнин, що вірить, що людина здатна стати Богом, оскільки Бог теж колись був людиною.
І що нам, українцям, з того ? На жаль, небагато. Бо над нами завис ризик, незалежно, за великим рахунком, переміг би Барак чи Міт, зниження з боку американців щодо нас геополітичних цілей – нізащо не дати знову абсорбувати Росії Україну. Шкода, але бжезіністів в таборі демократа значно поменшало у зв’язку з перекиданням геостратегій на Близький Схід та Іран. Шкода, якщо, десь, колись, велика кривава війна таки почнеться. Будь-де. За будь-кого.
Одним словом, тріумф Колоба і його дванадцяти колоній відкладається на невизначений час, а Барак продовжує шукати екзопланету під назвою «Демос». Будуйте, майбутні емігранти, хто з чого може, зорельоти )(
