В Україні маємо два дні особливого вшанування жінок: одне з них - 8 березня, ми отримали у спадок від радянського союзу.
Згодом, відмовляючись від радянської спадщини, за незалежності України встановили святкування «Дня матері» (Mother's Day) - Міжнародний день матері, сім’ї та материнства. Цей день в Україні святкується з 2000 року у другу неділю травня.
Але існує також і християнське свято з вшанування жінки, як матері-християнки, берегині сім’ї. У другу неділю після Великодня православні та греко-католики вшановують жінок-мироносиць.
Всі ми знаємо, що Ісуса Христа під час Його земної проповіді супроводжували апостоли, але також була невелика група жінок, які були зцілені Христом, і також ходили на Його проповіді піклуючись про нічліг та їжу
«…та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб…що маєтком своїм їм служили.» (Лк. 8:2-3).
У євангеліста Луки ми знаходимо імена цих жінок: Марія Магдалина - Христос зцілив її від важкої хвороби, а також врятував від каменування, Іоанна - дружина урядника царя Ірода, Марфа і Марія - сестри Лазаря, Марія Клеопова - двоюрідна сестра Діви Марії та мати апостола Якова-молодшого, Саломія - родичка Діви Марії, її сини — Яків та Іоанн — найближчі до Господа апостоли.
Чому ж така велика шана до тих жінок у Церкви?
Саме їм першим з’явився Христос після свого Воскресіння.
Зранку, у перший день тижня після розп’яття Христа і всіх страшних подій, які з цим пов’язані, не маючи страху, жінки взяли миро (тому і мироносиці) та пахощі, аби намастити тіло і підготувати його, згідно з юдейськими традиціями, до поховання.
В цей час найближчі люди, які були з Христом – апостоли - перелякані переховувались, боячись бути схопленими римською владою.
Отож, бачимо, що апостоли, які були свідками багатьох чудес Ісуса Христа, були більше наляканими, аніж жінки, які проявили свою стійкість у вірі та безстрашність попри всі жахіття, які відбувалися в них на очах.
По дорозі до гробу Господнього їх навіть не зупиняв і не жахав той факт, що гріб привалений великим каменем та виставлена охорона, та й події розп'яття дуже свіжі, і можливо влада шукає послідовників Христа, щоб схопити. Підійшовши до гробниці, вони побачили, що камінь був відвалений землетрусом, а нажахана сторожа розбіглася.
Зайшовши всередину гробу (печери) і не побачивши тіла Ісуса Христа, жінки побачили ангела в білому одязі, що сидів праворуч того місця, де було покладено Господа; їх пройняв жах.
Ангел же сказав їм: «Не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розіп'ятого. Він воскрес — Його нема тут. Ось місце, де поклали Його».
Прийшовши до учнів, жінки розповіли про все, що бачили й чули. Ці події не налякали жінок, а тільки утвердили у вірі в Христа і в Його вчення.
Духовний подвиг жінок-мироносиць, самовіддана допомога, їх жертовна любов є яскравим прикладом віри, вартим наслідування.
Бо навіть страшна картина розп’яття Христа змусила розбігтися всіх учнів. Лише Іоан Богослов і жінки-мироносиці залишалися поруч з Учителем до останнього Його подиху на Хресті.
Безстрашні жінки-мироносиці розповіли світові радісну звістку Воскресіння Христового та є покровительками й захисницями українського жіноцтва, яке в цей непростий для України час показало свою стійкість, надійність та відвагу.
