Записатись Галичанами?

 

 

Новий 2013 рік буде уже третім роком, коли українська влада планує провести всеукраїнський перепис населення. Як відомо, спочатку уряд планував провести його 2011 році. Згодом його було перенесено на грудень 2012 року, але на початку минуого року тодішній віце-прем’єр Сергій Тигипко повідомив про перенесення перепису на 2013 рік.

 

Зрозуміло, чому владі не спішно з реалізацією цих планів. Перепис населення справа трудомістка, коштовна та й результати може принести несподівані – наприклад, суттєве зменшення мешканців країни – через які знову доведеться виправдовуватися за «покращення» і «стабільність». З іншого боку керівництво держави мало б бути зацікавлене у тому, щоб знати: або скільки є здорових громадян репродуктивного віку, щоб планувати політику приросту населення; або скільки є активних і освічених громадян, щоб розраховувати на їхню підтримку у реформуванні країни та в формуванні громадянського суспільства; або, принаймні, скільки є кріпаків, щоб спланувати, як і скільки ще з них можна витягнути грошей на нові золоті унітази. Тож, не виключено, що цього року влада перепис таки проведе.

І тоді виникає наступне запитання: для чого це владі ми розуміємо, але навіщо це нам, простим громадянам? Ну та, як відомо, громадяни є різні. Є пасивні – це ті, яким байдуже, до яких списків їх заносять – до переліку кріпаків чи виборців, до банківської групи ризику чи до боржників за комунальні послуги. Але є й активні. Наприклад, національно-стурбовані громадяни. Вони, щоправда, теж ділять на оптимістів і песимістів. Оптимісти від перепису очікують того, що він покаже стопроцентну присутність їхньої нації, і розраховують, що від цього їм відразу стане жити краще. Песимісти ж бояться такого результату, бо тоді не буде кого звинувачувати у тому, що краще не стало, тому вони за те, щоб у списку було хоч кілька «інших».

Ну і от прийшла черга поставити це запитання собі – для чого нам, галичанам, міг би придатися всеукраїнський перепис? Нам, галичанам – маю на увазі тих, для кого галицька ідентичність є…. ну, та ви знаєте, про що я пишу. Так, от – нам цей перепис може прислужитися можливістю заявити про себе як про окрему спільноту. Так-так – міжконфесійну, понад-національну, мульти-культурну спільноту патріотів Галичини.

Для цього достатньо при занесенні наших даних в анкету перепису вимагати, щоб у графі національність нас записали «галичанин/галичанка», якщо треба, то з відповідним доповненням – наприклад, українського, російського, єврейського, польського чи іншого походження. Або просто – бойко, гуцул, лемко.

Для скептиків хочу привести приклад сусідньої унітарної Польщі. Ще два десятиліття тому там теж не було проблеми «шльонзаків», через що їх відмовлялися враховувати при переписах. Зараз же – це впливова регіональна спільнота, з інтересами якої не може не рахуватися столиця. Інший приклад – польські українці. Перед останнім переписом українські організації в РП приблизно вираховували українців на 300 тисяч осіб, перепис показав – 30. Але й українці, і влада знають, як досягаються такі результати.

Звісно ж, анкетери і в нашому випадку будуть впиратися – мовляв, немає такої національності. І дійсно – немає, але це не справа анкетера, ким нам записуватися. Їхнє діло фіксувати те, що каже громадянин. Можна теж припустити, що навіть записи, відповідно з нашими побажаннями, не будуть враховуватися тими, хто буде опрацьовувати і оприлюднювати результати. Але й це – не біда. Якщо достатньо велика кількість анкет буде «зіпсована» таким чином, то про це дізнається, якщо й не влада, то хоч би ті, хто їй забезпечує ідеологічний чи там політ-технологічний супровід.     

До того ж, громадські активісти за допомогою Інтернету можуть вести паралельний облік тих, хто записався б галичанином на переписі, щоб потім зрівняти цифри і оцінити вірогідність офіційного обліку. В будь-якому випадку така громадська ініціатива принесла б Галичині тільки користь, а саме – потребу свідомої самоідентифікації людей, яким ця земля небайдужа.

Тож, ким записуватись на переписі галичанам – поговоримо на черговому засіданні Галицького дискусійного клубу «Митуса».

 

 


18.01.2013 Володими Павлів 1452 3
24.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

124
20.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

776
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2196
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

777
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

983
31.08.2022
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки дізналась у Миколи Рожка, ректора Івано-Франківського національного медичного університету, наскільки заклад готовий до нового навчального року та як готуватимуть майбутніх медиків.    

1840

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

719

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1263 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

1494

На щастя, переважна більшість держав світу розуміє справжню ситуацію в російсько-українській війні. Хто на кого напав, хто обороняє по праву свою територію, і де тут світла й темна сторона. Але в міжнародному праві та відносинах самого розуміння мало.

1639
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

122
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

353
07.09.2022

Від жовтня в Україні знизяться ціни на гречку. Наразі аграрії вже зібрали 20 тисяч тонн гречаної крупи.

694
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

178
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

348
12.09.2022

Зокрема, віряни молитимуться за мир в Україні, припинення війни та за всіх військових.  

553
02.09.2022

Кожного дня у соціальних мережах отець Іван Гнатюк проводить молитву онлайн, відповідає на запитання, дає поради.

1034
19.09.2022

На жовтень в Івано-Франківському академічному драматичному театрі  підготували  30 вистав, аби ця осінь була наповнена театральним теплом та незабутніми враженнями.

281
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

114
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

280
12.09.2022

Восьмого вересня на 97-му році життя померла королева Великої Британії Єлизавета ІІ.

673
07.09.2022

Співрозмовники приділили увагу безпековим гарантіям та обговорили участь Великої Британії у відбудові України.

630