Записатись Галичанами?

 

 

Новий 2013 рік буде уже третім роком, коли українська влада планує провести всеукраїнський перепис населення. Як відомо, спочатку уряд планував провести його 2011 році. Згодом його було перенесено на грудень 2012 року, але на початку минуого року тодішній віце-прем’єр Сергій Тигипко повідомив про перенесення перепису на 2013 рік.

 

Зрозуміло, чому владі не спішно з реалізацією цих планів. Перепис населення справа трудомістка, коштовна та й результати може принести несподівані – наприклад, суттєве зменшення мешканців країни – через які знову доведеться виправдовуватися за «покращення» і «стабільність». З іншого боку керівництво держави мало б бути зацікавлене у тому, щоб знати: або скільки є здорових громадян репродуктивного віку, щоб планувати політику приросту населення; або скільки є активних і освічених громадян, щоб розраховувати на їхню підтримку у реформуванні країни та в формуванні громадянського суспільства; або, принаймні, скільки є кріпаків, щоб спланувати, як і скільки ще з них можна витягнути грошей на нові золоті унітази. Тож, не виключено, що цього року влада перепис таки проведе.

І тоді виникає наступне запитання: для чого це владі ми розуміємо, але навіщо це нам, простим громадянам? Ну та, як відомо, громадяни є різні. Є пасивні – це ті, яким байдуже, до яких списків їх заносять – до переліку кріпаків чи виборців, до банківської групи ризику чи до боржників за комунальні послуги. Але є й активні. Наприклад, національно-стурбовані громадяни. Вони, щоправда, теж ділять на оптимістів і песимістів. Оптимісти від перепису очікують того, що він покаже стопроцентну присутність їхньої нації, і розраховують, що від цього їм відразу стане жити краще. Песимісти ж бояться такого результату, бо тоді не буде кого звинувачувати у тому, що краще не стало, тому вони за те, щоб у списку було хоч кілька «інших».

Ну і от прийшла черга поставити це запитання собі – для чого нам, галичанам, міг би придатися всеукраїнський перепис? Нам, галичанам – маю на увазі тих, для кого галицька ідентичність є…. ну, та ви знаєте, про що я пишу. Так, от – нам цей перепис може прислужитися можливістю заявити про себе як про окрему спільноту. Так-так – міжконфесійну, понад-національну, мульти-культурну спільноту патріотів Галичини.

Для цього достатньо при занесенні наших даних в анкету перепису вимагати, щоб у графі національність нас записали «галичанин/галичанка», якщо треба, то з відповідним доповненням – наприклад, українського, російського, єврейського, польського чи іншого походження. Або просто – бойко, гуцул, лемко.

Для скептиків хочу привести приклад сусідньої унітарної Польщі. Ще два десятиліття тому там теж не було проблеми «шльонзаків», через що їх відмовлялися враховувати при переписах. Зараз же – це впливова регіональна спільнота, з інтересами якої не може не рахуватися столиця. Інший приклад – польські українці. Перед останнім переписом українські організації в РП приблизно вираховували українців на 300 тисяч осіб, перепис показав – 30. Але й українці, і влада знають, як досягаються такі результати.

Звісно ж, анкетери і в нашому випадку будуть впиратися – мовляв, немає такої національності. І дійсно – немає, але це не справа анкетера, ким нам записуватися. Їхнє діло фіксувати те, що каже громадянин. Можна теж припустити, що навіть записи, відповідно з нашими побажаннями, не будуть враховуватися тими, хто буде опрацьовувати і оприлюднювати результати. Але й це – не біда. Якщо достатньо велика кількість анкет буде «зіпсована» таким чином, то про це дізнається, якщо й не влада, то хоч би ті, хто їй забезпечує ідеологічний чи там політ-технологічний супровід.     

До того ж, громадські активісти за допомогою Інтернету можуть вести паралельний облік тих, хто записався б галичанином на переписі, щоб потім зрівняти цифри і оцінити вірогідність офіційного обліку. В будь-якому випадку така громадська ініціатива принесла б Галичині тільки користь, а саме – потребу свідомої самоідентифікації людей, яким ця земля небайдужа.

Тож, ким записуватись на переписі галичанам – поговоримо на черговому засіданні Галицького дискусійного клубу «Митуса».

 

 


18.01.2013 Володими Павлів 2177 3
16.09.2025

Попри російсько-українську війну, що триває з 2022 року, туризм на Івано-Франківщині не просто виживає, але й активно розвивається.    

271
14.09.2025
Вікторія Матіїв

Олексій Солоданюк загинув 23 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку. Сім'я Солоданюк родом з Черкащини, але останні дев'ять років проживали у Києві. Після загибелі чоловіка Катерина разом з дворічною донечкою Соломією переїхали в Івано-Франківськ.  

1531
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1348
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1179
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1195
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7289

Свого часу транзитом на Тибет вдалося відвідати Непал та його столицю Катманду. І за ці кілька днів вісім років тому склалося враження, що непальці багато в чому подібні до українців.

308

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

476

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

713

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1751
16.09.2025

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

108
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1199
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

683
16.09.2025

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

114
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1359
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

948
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1499 1
16.09.2025

Суди викривають байдужість місцевих рад до збереження історичних пам’яток.  

242
16.09.2025

Непал є країною, де домінують ліві політичні погляди. Загалом воно й не дивно, оскільки саме в Непалі народився сам Будда Гаутама.

113
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1165
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1447
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

914