«Залишились живими тільки тому, що в окупанта заклинив автомат», — історія сім'ї з Київщини, яка евакуювалася на Прикарпаття (ФОТО)

Цю історію нам розповів Богдан Гулак з села Макарів.

У перші дні війни в їхнє село одразу зайшли російські війська, які розгорнули штаб неподалік їхнього дому. Ворожі солдати  використовували їх як живий щит для захисту.

Життя Богдана в окупації нагадує сценарій фільму жахів: російські військові намагалися їх розстріляти, зруйнували ферму, бізнес, дім. 

Тікаючи з Макарова, чоловік потрапив під мінометний обстріл, в результаті якого отримав важке поранення — уламок снаряда відсік йому частину руки.

Як сім’ї вдалося живими втекти на Прикарпаття, читайте в інтерв’ю для Фіртки.


Богдане, ви пригадуєте перші дні  війни? Як  тоді розвивалися події у вашому селі Макарів? Що ви відчували та що робили?


У перший день повномасштабної війни, 24 лютого, ми чули вибухи неподалік від Макарова. А 26 лютого колона російської техніки рухалася за 30 метрів від нашого будинку. Я разом з дружиною, батьками та молодшим братом переховувалися в  погребі.

Коли одного разу вийшов на подвір'я, то побачив снайпера на другому поверсі сусіднього дому.  Я підняв руки  вгору, він вказав повернутися всередину. Танки припаркувалися у нашому дворі. Вийти з приміщення було небезпечно: над будинком постійно літали вертольоти, навколо стояла різна військова техніка.

Ми жили на околиці села: 300 метрів від нашого дому російські війська створили штаб. З протилежної сторони (приблизно 500 метрів) базувалися українські солдати. Ми опинилися між двома вогнями. 

Складно було, бо кожного дня за чітким графіком велися обстріли. Бої розпочиналися о 5:00 годині ранку і тривали до 7:00 години, пізніше з 13:00 до 16:00 години. Увечері обстріли відновлювалися з 19:00 по 21:00 годину. Можна було годинник звіряти.

Ми розуміли, якщо в дім потрапить снаряд, — всі опинимося під завалами. Я з батьком по черзі  стерегли вхідні двері, щоб росіяни навмисно не кинули гранату в погріб. Адже такі випадки часто траплялися в Макарові.

Таке пекло робилося:  горіли майже всі приватні будинки, магазини, АЗС, будівлі, автомобілі. Навколо все вибухало і стояв запах смерті.

Ми розуміли, що росія може напасти на Україну, але такої жорстокості не очікували. У наш дім часто заходили російські солдати. 

Мій батько учасник АТО, ми мали зброю, але вдвох чинити опір такій великій кількості російських солдатів ми не могли.


Як поводили себе російські солдати, коли перебували у вашому домі? Що вони говорили? Як коментували свою агресію і причини вторгнення?


У наш дім  за їжею  забігали 20-літні військові, бо бачили що в нас є  ферма.  Було помітно, що вони бояться. Пізніше  заходили старші, 45-річні, професійні військові, які проводили детальні обшуки та допити.

Останні були дуже агресивні й здійснювали психологічний тиск — демонстративно перезаряджали зброю, стріляли у повітря, виводили людей.  

Казали,  що влада втекла з України  й ми  тут самі залишилися: 

«Тепер вы никому не нужни, но ми прийшли вас защищать, все  будет харашо».

Окупанти намагалися здаватися добрими, бо це ніби вони жертви обставин. Всі російські солдати однаковими словами розповідали одну версію про те, що вони були на навчаннях — і не знали куди їдуть.


Ви намагалися переконати або принаймні поговорити, що це не так? Що ви бачили в їхніх очах?


Молодшим солдатам, ще можна було щось довести. Хлопці нічого не розуміли та постійно повторювали, що вони «на учениях».  Серед них  були випадки самогубств, а один взагалі зі страху застрелив свого командира.

Чимало було російських солдатів, в яких родичі з України. Один розповів, що воював в Афганістані, Лівії, але те, що відбувається в Україні — це не війна. Це геноцид. Це був тільки один такий адекватний російський солдат, який розумів, що насправді коїться.

Ще один військовий дізнався, що його рідну тітку застрелили в Ірпені. В нього була істерика.

Більшість російських солдатів раділи, коли вбивали людей.  Якщо  попали снарядом  в житлові будинки, то вони сміялися і дуже  пишалися цим вчинком.  З радістю розповідали, що в сусідньому будинку зґвалтували, а потім вбили молоду жінку.


Богдане, а які події для вас були психологічно найважчими?


Найважче було, коли одного разу нас з батьком вивели на двір, щоб розстріляти. В ті хвилини ми більше хвилювалися за рідних і що з ними  далі буде.

Нам пощастило залишитися живими тільки тому, що в російського солдата заклинив автомат.

Окупанти часто говорили:

«Ми вас убіваємо, потому что вы можете нас убіть».


Ви були в окупації майже три тижні. Чому швидше не виїхали з Макарова?


Для російських військових ми були як живий щит, тому нас спеціально не випускали. Я часто просив:

«Якщо ви прийшли нас рятувати, то випустіть нас. Ми поїдемо, а ви собі далі воюйте».

Чули тільки одну відповідь: 

«Нет. Рукаводство не дает разрешение на евакувацию».

Одного дня якийсь солдат прибіг в дім і каже: «Нужно срочно уежать». Пізніше з'ясувалося, що росіяни заходили в будинки та розстрілювали людей, які залишилися в Макарові.

Дорогою ми проходили  кілька блок-постів, нас постійно допитували, хто наші командири та перевіряли, чи ми не військові. Один командир питався за мою дружину. Бо говорив, що в нього давно не було жінки.

Ми збрехали, що вона вагітна, щоб його відвернути від цього жахливого вчинку. Люди між собою розповідали, що факти зґвалтування були досить частим явищем в тій місцевості.

Коли ми вирушили далі, то потрапили під мінометний обстріл.

За мною на авто їхав сусід зі своїм батьком, дружиною і дитиною. Під час обстрілу уламки від снаряда  попали батьку в голову: частина черепа впала прямо моєму сусіду на кермо. Осколок пробив легені дружині,  вона померла по дорозі до найближчого медичного пункту.

Шестирічний хлопчик залишився живим, бо сидів посередині між своєю мамою і дідусем. Чомусь в тому, що сталося він звинувачував себе.


А з вами що сталося?


Коли почався обстріл ми зупинилися: навколо все вибухало, стріляло.  Все було в диму.  Зібравшись з думками, побачив, що поранений. У  мене потрапив осколок і  стесав  частину руки.  В  дружини теж була травмована рука.

Ми їхали 30 км до  найближчого медичного пункту. В голові паморочилося. Щоб не піддаватися паніці та не знепритомніти за кермом, ми з дружиною співали пісні.

Якось швидко зрозуміли, що треба робити. На війні, або швидко реагуєш, або помираєш. Вибір невеликий.

Мені надали медичну допомогу, зробили перев’язку руки. Наступного дня виїхали  далі, до  міста Рівне. Там теж було неспокійно. Російська ракета влучила у телевізійну вежу, яка була приблизно 14 км від нас.

Ми вирішили їхати ще далі від російської агресії. Опинилися в Івано-Франківській області. Ми  були здивовані, що вижили. Не вірили та думали, що це сон.

Часто, коли я засинав і закривав очі, то зразу в голові чув вибухи, постріли, знову бачив війну, загиблих. Одразу прокидався і підіймався на ноги.


Чи плануєте повертатися додому в Макарів?


Пряме попадання снаряда вщент зруйнувало наш будинок.  

Батьківський  дім, в якому ми  перебували всією родиною залишився не пошкоджений.  Але проблема в тому, що росіяни все вкрали. Вдома не залишилося жодних речей, техніки, меблів. Забрали ложки, вилки, тарілки та всі штори.

В нас був сімейний бізнес — невеличка ферма, де вирощували свиней та  різну птицю (перепілки, кури, гуси). Російські війська все зруйнували: свиней розстріляли заради розваги, птицю з'їли, вкрали 20 тонн зерна. 

Через постійні обстріли ми не могли вийти з дому, щоб погодувати решту тварин, тому вони загинули. Навколо стояв жахливий сморід. Від ферми нічого не залишилося.


Богдане, зізнайтеся, звідки ви черпаєте силу? З яким емоціями рухаєтеся вперед?


Потрібно шукати сили, щоб не розкисати. Ми пережили багато подій і залишилися живі. Тому,  сьогодні опустити руки — було б безглуздо з нашої сторони.  

Будемо все відновлювати. Найголовніше, щоб Україна перемогла


Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Тікали пішки з Маріуполя. Історія від журналістки-переселенки

«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці

Війна: що прикарпатцям варто знати про мобілізацію чоловіків та жінок


20.07.2022 Мар'яна Цимбалюк 5885 1
Коментарі (1)

Ната 2022.08.16, 09:22

Сили Вам і здоров"я! Господь поверне Вам і більше мати будете!

22.04.2024
Вікторія Матіїв

Про значення Великодніх свят журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.

1272
10.04.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про головні зміни, які пропонує влада новим законопроєктом про мобілізацію.

2564
01.04.2024
Діана Струк

Про функціонування закладу, допомогу військовослужбовцям та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з очільником комунального закладу «Дім воїна» Миколою Крошним.

2132
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

2195
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

6595 57
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

2475 2

Нижня палата Конгресу США затвердила допомогу Україні в  сумі 61 мільярдів доларів. Всього «за» допомогу Україні проголосували 311, «проти» — 112, «утримались» — 8.

368

«Благодатний вогонь» саме за такою назвою ми знаємо церемонію, яка відбувається щорічно у Велику Суботу перед Пасхою у Єрусалимі в Храмі гробу Господнього. Здебільшого про це явище  знаємо через ЗМІ, які щорічно ведуть пряму трансляцію сходження Благодатного вогню з Єрусалимського храму.

1182

Американське видання The Washington Post 7 квітня 2024 р. опублікувало статтю під назвою «Інсайд щодо секретного плану Дональда Трампа щодо припинення українсько-російської війни».

1306

Благодатний Вогонь (грец. Άγιο Φως, дослівно — Святе Світло, англ. Holy fire) — поширена у православ'ї назва вогню у Великодній церемонії виносу запалених свічок із Гробу Господнього (кувуклії) в Єрусалимському Храмі Воскресіння. 

1440
26.04.2024

Розповідаємо про корисні для серця та задоволення способи включити домашній сир у свій раціон.  

303
23.04.2024

У 2024 році Великий піст почався 18 березня та закінчиться 4 травня. Святкування Великодня у християн припадає на 5 травня.  

168
19.04.2024

Цього року комунальне підприємство «Франківськ Агро» запланувало засіяти на майже 200 гектарах соняшник, гречку та сою.  

601
26.04.2024

Чому Великдень є одним з найважливіших християнських свят та що він означає для сьогодення, зокрема для українців, які третій рік поспіль відзначатимуть цей день під час повномасштабної війни?  

71
22.04.2024

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

26534
18.04.2024

Під час моління студенти зачитували розважання, які перепліталися зі стражданнями нашого Спасителя – Ісуса Христа під час Хресної дороги та терпіннями, які проходить український народ у часі жорстокої війни.  

568
14.04.2024

Нагадаємо, цьогоріч в Івано-Франківську запланували початок зведення богослужбової каплиці блаженного священномученика Симеона Лукача.  

10485 1
26.04.2024

Культура визначає все. Освіти може і не бути. Школи російської не було ніде. Втім, ми підспівували російські пісні, дивилися російські серіали й тому подібне, пояснює директорка.

69
26.04.2024

З твердженням, що часто думка простих людей важливіша, ніж думка професійних політиків та експертів, повністю погодилися або скоріше погодилися 48% опитаних. Не згодні з таким твердженням лише 1/5 респондентів.

101
23.04.2024

Рівень довіри до інформації про події війни, яка надходить від владних органів, є невисоким.  

423
19.04.2024

Обороноздатність, безпека, підтримка воїнів, розвиток економіки та євроінтеграційні процеси – ключові питання, які обговорили під час засідання Конгресу місцевих та регіональних влад, що відбувся під головуванням Президента України Володимира Зеленського.  

570
16.04.2024

Так, серед тих, хто довіряє Президенту України, лише 15% підтримали б такі вибори, тоді як серед тих, хто не довіряє — 37%.

638