Вже почали вступати в дію послаблення карантинних заходів, а ми, як і весь світ, намагаємось повернутись до звичного життя. За майже два місяці в українському політикумі відбулось безліч цікавих порухів. Однак найгарячішими темами карантинного періоду в Україні стали дві наступні події.
Перша ‒ посиденьки топ чиновників в одному з найдорожчих ресторанів столиці. І все б нічого, якби це відбувалося не в час, коли всі інші заклади вимушені припинити свою роботу. Ну, і якби власником цього чудового місця був не Микола Тищенко.
Можливо, хтось пропустив це кричуще розслідування BIHUS info, тому залишаю посилання тут.
.jpg)
І друга — політична “Санта-Барбара” з міським головою Черкас Анатолієм Бондаренком та дочасним послабленням карантину. Детальніше про ситуацію в матеріалі Радіо Свобода.
Так-так, на слуху у нас не допомога медикам, підтримка малого та середнього бізнесу чи проблема незахищеності людей пенсійного віку, а саме ці дві історії!
Але про все за порядком.
“Велюр” вже встиг стати інтернет-мемом, однак незабаром фото цього закладу можна буде зображати в шкільних підручниках історії — як початок кінця правління теперішньої влади. Саме це місце стане символом несправедливості та тотальної некомпетентності, яку несе з собою весь “велюровий менеджмент”. Теперішня влада хотіла б жити за правилом “усі рівні, але хтось рівніший”. Як у книжці Орвелла “Колгосп тварин”.
Однак довго так протягнути не вдасться. Такі випадки ведуть до втрати контролю урядом, а наслідки цього ми побачимо вже восени.
Так на кого ж нам надіятись? Можливо представники місцевої влади стануть нашими героями?
Герої в цій ситуації тільки волонтери. І тут немає нічого нового. Вони, як і в 2014 році, проявили миттєву реакцію і позакривали собою всі проблематичні точки. За час пандемії громадянське суспільство створило безліч успішних проектів і я підозрюю, що це стане темою мого наступного блогу.
Ви тільки не подумайте, загалом я за посилення місцевої влади, однак не за рахунок популістів. Чи готові мери взяти на себе відповідальність за можливий спалах епідемії? Чи змогли б вони захисти підприємців, якщо завтра до них почали б приходити контролюючі органи та перевірки? Зважаючи на історію з відпусткою пана Бондаренко та його втечею з ефіру програми “Свобода Слова” (відео з евакуацією тут) відповідь скоріш за все буде невтішною.
Політики, хай і місцевого рівня, повинні менше думати про хайп, планувати на кілька кроків вперед та не перебирати на себе зайвих повноважень.
А якщо зовсім відверто, то ситуація з міським головою Черкас, як і кейс з “вигнанням ромів з Івано-Франківська”, схожі на вдалу гру одного актора. Й ім’я цього актора Арсен Аваков. Саме він першим реагує на такі, здавалося б, недолугі заяви, підсилюючи протистояння “центр-периферія”. У виграші тут всі. І сам пан міністр внутрішніх справ, оскільки таким чином він показує Президенту, що втримати під контролем ситуацію з регіонами може тільки сам Пан Міністр.
.jpg)
Ну і звичайно ж “партія мерів”, оскільки в світлі майбутніх місцевих виборів політтехнологія “ми маленькі - хороші, а вони великі - погані” є досить вигідною. Крики про “дивіться нас давлять, нам обрізають кисень” — їхній квиток до наступної каденції. Єдине, що хочеться запитати в усіх цих борців за справедливість: а де ж вони були рік тому, коли зводився фундамент цих процесів? У відповідь тиша. А мені хочеться кричати...
Як тим що тут, так і тим що там — “Обережно! Ми можемо залишитися без держави!”
Що ж отримуємо в сухому залишку?
Карантин показав неспроможність та лицемірство, як центральних так і регіональних політичних еліт.
Ті, хто при владі, думають перш за все про рейтинг, а не про збереження держави. А люди слідкують за цією всією виставою, кидаючись зі сторони в сторону, шукаючи собі ідолів.
Так що ж? Можливо почнемо уважніше відноситись до того, що нам продають з екранів, заглиблюватись в корінь проблеми та критично відноситись до політтехнологій, які “хакають” наш мозок?
