Україна поліетнічна?

Дуже часто політика будується на міфах. Зараз, міф про багатонаціональність нашої держави широко культивується і використовується для сепаратистських рухів, федералістських прагнень та, навіть, спроб відсунути українську мову в Україні на другий план.

Чому я називаю міфом тезу про багатонаціональність України, якщо, як стверджує держкомстат, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, «на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей»? Спробуємо проаналізувати цю тезу, яка проходить червоною ниткою через увесь аналіз Державним комітетом статистики України даних перепису населення стосовно його національного складу.

До речі саме на результати перепису населення, розділ «Мовний склад населення», буде опиратися закон Ківалова-Колєснічєнка "Про основні засади державної мовної політики", який покликаний закріпити здобутки русифікаторської політики в Україні, не дати можливості провести дерусифікацію етнічних українців, повернути їм рідну мову.

Закон буде захищати права абстрактних мовних груп. За даними перепису населення 2001 року 95,9 % етнічних росіян назвали рідною мовою російську, а володіють російською всі етнічні росіяни. Мало того, російська мова єдина в Україні, яку рідною визнала більша кількість людей, ніж налічується людей даної національності, тобто етнічних росіян. Мільйонам людей було накинуто, замість рідної, російську мову. І тепер мову, яка сама перешкоджає вживанню і ставить на межу виживання інші мови, захищають  від «зникнення і вимирання». Щось подібне як би ми захищали грабіжника від того, щоб він повернув майно його законним власникам…

За логікою Колєсніченка, не нація основний носій мови, а якась ефемерна мовна група. Тобто, в подальшому, може скластися така ситуація, що, наприклад, самі українці українською вже у Донбасі не володіють, проте українська мова не вмирає, а функціонує за рахунок україномовних людей інших національностей. Повна нісенітниця.

Або живуть собі в Україні етнічні греки і вірмени, але більшість з них вже не володіють рідною мовою. Закон Колєснічєнка побічно говорить, що то і добре, що не володіють, і не треба, - закон захистить їх право… на російську мову, яка замінила їм рідну… Знову нісенітниця.

Чому ківалови-колєснічєнки не хочуть захищати права реальних національних меншин? Все дуже просто, етнічних росіян 8,3 млн., а російськомовних 14,2 млн. Їм шкода втрачати плоди багаторічної роботи русифікаторів - 5,9 млн. зрусифікованих. Тому «законотворці» заперечують саму думку про можливість повернення людей до мови своєї національності. Вони відстоюють і будуть відстоювати право етнічних українців, білорусів, болгар, євреїв, греків на … російську мову. Народжуються дивні терміни: «право на русифікацію», «право бути зрусифікованим», «право на позбавлення людини певної національності мови своєї національності».

Ми ж проаналізуємо розділ «Національний склад населення». Адже, в Україні підлягає вирішенню велика проблема, що стосується мільйонів людей, - це штучно створений дисбаланс між національною самоідентифікацією і рідною мовою, коли виникає невідповідність між рідною мовою і національністю. Нині за даними перепису населення, тільки етнічних українців, які з тих чи інших причин зреклися рідної мови, налічується близько 5,5 мільйонів осіб, а ще 0,4 млн. представників національних меншин. Люди мають право не «на мову мачуху», а на природну рідну мову, і їм її потрібно повернути. 

Отже, Україна, в якій етнічні українці становлять - 77,8%, за висновком Державного комітету статистики України, є багатонаціональною в цілому, і багатонаціональною є кожна область зокрема, тобто немає жодної моноетнічної області. Україна "аж кишить" сотнями народів і народностей.

Наприклад, аналіз стверджує: 

Івано-Франківська область. “Особливістю національного складу населення області є його багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення тут проживають представники понад 90 національностей і народностей. Українці - 97,5%”.  

Волинська область. “Особливістю національного складу населення області є його багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення на території Волині проживали представники більше 70 національностей і народностей. Українці - 96,9%”.  

Черкаська область. “Особливістю національного складу населення є його багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники понад 130 національностей і народностей. Українці - 93,1%”.

Дещо хочу прояснити з термінами багатонаціональність і поліетнічність, бо це різні поняття.

Отже, Україну називають багатонаціональною. Насправді в Україні є тільки одна нація, вона до того ж корінна, державотворча, - це етнічні українці. Так, ми етнічно різні. Немає нині у світі країн на 100% моноетнічних. Так, ми не всі за походженням українці. Але якось дивно слухати, що Україна – це територія з багатонаціональним складом населення? Які тоді у нас нації живуть, якщо їх багато? Українська, російська, угорська, румунська, тощо – всього 100 чи більше? - Ні. У нас в Україні є тільки одна нація – українці, а також представники інших націй.

Крім того, нашу країну різні політикани продовжують називати поліетнічною. То що, 78% етнічних українців від усього населення країни – це поліетнічність? - Звичано, ні. Бо що у такому випадку вважати моноетнічністю?

Пора вже співробітникам наших статистичних служб знати, що поліетнічність вимірюється не кількістю зареєстрованих в Україні націй і народностей світу, і не кількістю представників цих націй і народностей, а питомою вагою тієї чи іншої нації по відношенню як до всього населення України, так і питомою вагою тієї чи іншої нації до всього населення певної адміністративно-територіальної одиниці зокрема. Тому, насправді, Україна є моноетнічною країною, адже етнічні українці нараховують 37,5 млн. осіб, і становлять 77,8% населення. Зрозуміло, що це є більше, ніж  2/3 або 67% населення України.

Серед національних меншин слід відзначити етнічних росіян, які налічують 8,3 млн. осіб, або 17,3%. Знову ж таки нагадаю, що російська нація живе в Російській Федерації, а в Україні є її представники, - «русское зарубежье». Проста арифметична дія додавання і ми бачимо, що в сумі представники цих двох національностей Україні становлять 95,1%. На решту залишається - 4,9%, причому жодна національність за своєю чисельністю не перевищує 0,6% від усього населення України. Надаю перелік по низхідній лінії у бік зменшення чисельності: білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки, татари.

Стосовно адміністративно-територіальних одиниць України, яких всього налічується 27, то їх можна поділити на п’ять груп, які можна об’єднати у три великі групи. У першу входять 22 адміністративно-територіальних одиниці, у другу 3, і третю 2. "22 + 3+2".

Велика група № 1.

В Україні 22 адміністративно-територіальні одиниці є моноетнічними, бо етнічні українці в них складають більше 67%.

1. З них 13 адміністративно-територіальних одиниць (табл. 1) є навіть дуже моноетнічними, бо етнічні українці, становлять у цих областях понад 90% населення.

2. З них 7 адміністративно-територіальних одиниць є також мононаціональними (табл. 2), бо етнічні українці становлять більше 3/4 трьох четвертих, тобто 75% населення. Поліетнічні і моноетнічні райони з переважанням представників національної меншини є у Закарпатській (українці, угорці, румуни) і Чернівецькій (українці, румуни) областях.

3. З них 2 адміністративно-територіальні одиниці є також мононаціональнми (табл. 3), бо етнічні українці становлять більше 2/3 двох третин, тобто 67%  населення.

Велика група № 2.

Три адміністративно-територіальні одиниці є поліетнічними, але все ж більше 50% населення становлять етнічні українці (табл. 4): Одеська - 62,8%, Луганська - 58,0%, Донецька - 56,9%. У цих областях швидше двоетнічність - українці та росіяни. Причому північні райони даних областей є моноетнічними, бо у них етнічні українці становлять від 67% до 95%. Поліетнічними є південні райони Одеської області (українці, росіяни, болгари, молдавани, румуни, гагаузи).

Велика група 3.

У 2 адміністративно-територіальних одиницях переважає національна меншина, - етнічні росіяни, (табл. 5).

1. Поліетнічна Автономна Республіка Крим, (росіяни, українці, кримські татари). У АР Крим етнічні росіяни становлять більше 50% від усього населення, - 58,3%.

2. Моноетнічна адміністративно-територіальна одиниця з переважанням національної меншини. У м. Севастополь етнічні росіяни становлять більше двох третин 2/3 або 67% від усього населення, – 71,6%

Таблиця 1.

Таблиця 2.

Таблиця 3.

Таблиця 4.

Таблиця 5.

І як тут статистики змогли побачити багатонаціональність і поліетнічність? Чи така була політична установка направлена для підтримання чергового міфу?

Сергій Стефанко,

депутат Івано-Франківської міської ради