Готуючи матеріал по підсумках першого кола у Другій лізі та переглядаючи архів новин на нашому сайті наткнувся на досить цікаву річ: турнірні таблиці першості країни серед команд другого ешелону за підсумками першої частини сезону-2003/04. Саме ця новина на UA-Футбол була першою у своїй історії, присвячена другому дивізіонові.
З-поміж 48 учасників наразі продовжують своє існування тринадцять! UA-Футбол розповідає читачам про те, як складалася доля клубів, керівники яких ще на початку нульових вкладали гроші у таке не благородне заняття як футбол. Даний матеріал не можна назвати літературно-публіцістичним. Тут ви не знайдете цікавих фактів або опис подій, що відбувалися взимку 2003-го. Однак автор впевнений, що кожному (для контрасту) варто звернути увагу на те, що було тоді і на так, як склалося нині.
Історія будь-якого клубу, який наказав довго жити, схожа на синусоїду: найвища її точка – це досягнення, яке вже не вдасться перекрити. А далі може йти спад або просто виступи на одному рівні. Врешті-решт все завершується виходом зі складу ПФЛ. Частіше за все проблема у фінансах. Але навіть скрута з грошима буває різною: для дублюючих складів основним тягарем є недоцільність тримати ще один колектив, для маленьких міст – великий тягар на одне підприємство, а для обласних центрів, напевно, неможливість вирішити питання кому ж дістануться лаври Цезаря в разі успіхів команди, яку вони опікають. Частіше всього історії завершуються повною капітуляцією або, у кращому разі, виступами у регіональних турнірах.
ГРУПА "А"
Друга ліга. Група А. Турнірна таблиця після першого кола
|
Хотілося б одразу відмітити, що із плином часу більшість команд не лише зникла, а й змінила дивізіон рангом вище. У тому, ще доволі врожайному на проф. клуби, році існувало три групи по 16 команд. У першій з них наразі продовжують радувати своєю грою (хто після реінкарнації, а хто і стабільно усі дев’ять років поспіль) чотири колективи. Чернівецька "Буковина", яка наразі є однією з найміцніших команд першого дивізіону, тоді посідала не надто радісне 15 місце. До тріумфального виходу до першої ліги було ще далеко. Але саме два сезони (2002/03 і 03/04) можна назвати одними з найжахливіших у новітній історії клубу (хоча було і гірше на межі століть). Щодо інших трьох, то вони й надалі продовжують борознити простори другого ешелону. "Газовик-Скала" встиг пережити реорганізацію у ФК "Львів", зникнути, щоб на його місці створили просто "Скалу"; "Оболоні-2" потрібен був каталізатор у вигляді падіння основної команди до першої ліги, щоб повернутися із небуття, а тернопільська «Нива», не хапаючи у ХХІ столітті зірок з неба та одного разу зазирнувши до першого дивізіону, продовжує стабільно виступати на одному рівні.
Але більш цікава історія з клубами, які вже не мають професіонального статусу або навіть взагалі не існують. Іванофранківщина на той час мала у професійному футболі ледь не найбільше представників: "Прикарпаття", "Енергетик", "Чорногора", "Техно-Центр", долинський "Нафтовик". Майже третина з усіх учасників! На жаль, лише останні продовжують наразі виступати на обласну першість. І якщо перших двох ми втратили буквально цієї весни-літа, то остання згадка про "Чорногору" датована аж березнем 2010-го, коли колектив провів свій, здається, останній матч на обласному рівні у рамках Кубку, а "Техно-Центр" взагалі не розрахував свої фінансові можливості: чотири сезони у другій лізі (останній з яких 2004/05) і команда почила у бозі.
Трохи більше ніж 12 місяців тому не стало з нами і ще одного бійця, який пам’ятав ще ті часи, коли український чемпіонат лише починав свої перші кроки. Саме "Верес" став першим переможцем першої ліги, однак надовго команді затриматися у тоді ще вищій лізі не вдалося і за два роки почалося стрімке падіння, яке завершилося лише 2011-го, коли клуб зник остаточно. Того року на всеукраїнській професіональній арені виступав ще один клуб з Рівненщини – млинівська "Іква". Затриматися надовго у другій лізі команді не вдалося. "Іква" відіграла лише один сезон серед професіоналів. Однак саме у млинівському клубові свою кар’єру починав нинішній форвард "Арсеналу" Володимир Гоменюк. Саме з "Ікви" до "Волині" потрапили ще молоді Олег Герасимюк та Віталій Неділько, яких керівництво луцького клубу спочатку відправило набиратися досвіду до другого дивізіону.
Ще один колектив з обласного центру – "Поділля" – був змушений зійти з дистанції знову ж таки через фінансові проблеми. Але там вдалося зберегти професіональний футбол шляхом створення абсолютно нового клубу: "Динамо", яке й понині продовжує грати у другій лізі. Однак через те, що "Поділля" все ж таки інша структура, відокремлена від "Динамо", тому ми і записали подолян до "загублених".
Перед сезоном 2008/09 керівництво київського "Динамо" вирішило, що клубу не потрібна ще одна молодіжна команда, а тому формально третій колектив "біло-блакитних", відігравши повністю минулий сезон також був змушений розлучитись зі своїми старими знайомими. Того ж сезону окрім киян ще одна команда у групі мала у своєму розпорядженні одразу два фарм-клуби. Мова йде про львівські "Карпати". Це був період, коли друга команда "левів" грала у першому дивізіоні, а тому керівники "зелено-білих" вирішили заявити до ПФЛ ще одну свою юнацьку команду. Так припало, що це був останній сезон для "Карпат-3", які тоді носили назву "Галичина-Карпати". Друга команда львів’ян за підсумками сезону-03/04 понизилася у класі, а 2010-го і взагалі відправилася до чемпіонату Львівщини. Починаючи з 2012 року "Карпати-2" знову змінили для себе турнір. Замість обласних змагань юнаків відправили до чемпіонату України U-19.
Злет до другої ліги "Рави" був таким же стрімким, як і її падіння. Створена лише 2001-го команда вже за два роки стала бронзовим призером друголігових змагань, а ще за рік – переможцем. Однак було вирішено не поповнювати першу лігу через можливий фінансовий крах, тому команда з Рави-Руської, зігравши ще один сезон у ПФЛ, все-таки змушена була заявитися на чемпіонат Львівщини, де також протягом двох років ставала найкращою. Нині "Рава" виступає у першій лізі чемпіонату Львівщини та посідає там п’яту сходинку з-поміж 12 учасників.
Група "Б"
Друга ліга. Група "Б". Турнірна таблиця після першого кола
|
З групи "Б" тих, хто дожив до наших часів, залишилося п’ятеро: "Гірник-Спорт", що з-року-в-рік виступає у другій лізі без намірів піднятися вище, "Кримтеплиця", "Севастополь" і "Титан", що наразі борознять простори першого дивізіону, а також херсонський "Кристал", який за минулі дев’ять років встиг не лише втратити професіональний статус, а й знову опинитися серед команд клубів ПФЛ. Ще одна команда, яка представляла Кримський півострів – "Динамо", що згодом перейменували у "Динамо-ІгроСервіс", а ще пізніше у просто "Ігросервіс" (пам’ятаєте цей позов від їх київського тезки про неправомірне використання назви?). Разом із забороною ігрового бізнесу компанія "ІгроСервіс" припинила фінансувати і клубу через неможливість і самим існувати.
Це були роки, коли футбол у південному регіоні (а особливо у Одесі) розвивався семимильними кроками: "Чорноморець-2", "Пальміра", "Дністер" (який з часом перетвориться на ФК "Одеса"), за рік дебютує серед професіоналів "Реал". "Дністер", як вже було сказано, через фінансові труднощі був змушений переїхати з Овідіополя до Південної Пальміри (де і наразі з фінансової точки зору себе почуває не найкраще), дублерів "Чорноморця" зняли з дистанції (вже не вперше, до речі) через недоцільність виступів серед професіоналів (наразі команда разом з "Реалом" – не плутати з "Реал Фармом" – грає на чемпіонат міста). А "Пальміри" слід знайти так і не вдалося. Ще два роки тому у міських змаганнях приймала участь "Пальміра-07", але зараз навіть її немає серед учасників першості Одеси.
Для Миколаївщини досвід двох профі-команд не новий. Флагманом області завжди був ФК Миколаїв, який навіть пробувава свої сили у Вищій лізі. Історія ще однієї команди з міста корабелів - "Водника", на жаль, закінчилась не найкращим чином. Так вже склалося, що у той час, як команда подала заявку на участь у чемпіонаті України, у Миколаївському морському порту (головному інвесторі клубу) змінилося керівництво. Новій владі, м’яко кажучи, було не до футболу. "Гідрологи" таки стартували серед проХвесіоналів, проте вже взимку довелося зійти з дистанції. Відродити команду, яка була заснована майже сто років тому, не можуть і досі.
"Футбольний клуб атомної електростанції Олімпія" - саме під такою довгою назвою виступала у другій лізі протягом 11 років команда з Южноукраїнська. Згодом була перейменована на більш лаконічну "Енергію". Одначе навіть це не допомогло залишитись у ПФЛ. По закінченні сезону-2007/08 керівники АЕС вирішили розформувати клуб через неможливість і надалі тримати колектив. Наразі на чемпіонат Миколаївської області виступає одразу дві команди з Южноукраїнська, але жодна з них не має ніякого відношення до АЕС.
Чимось схожа історія і у нікопольського "Електрометалурга". Вболівальники з досвідом, напевно, добре пам’ятають таку команду як "Колос", що у чемпіонаті ще колишнього РСР мала усі шанси пробитися до вищої союзної ліги. З приходом незалежності "Колос" перетворився спочатку на "Металург", а потім (як опікуватися колективом став завод феросплавів) – на "Електрометалург". 2005-го команда була виключена з ПФЛ і продовжила виступи на чемпіонат Дніпропетровщини. Наразі у обласній першості у вищій лізі грають одразу два клуби з Нікопольщини: "Колос" (що як і у радянські часи представляє весь район) і "Металург".
Разом зі створенням вітчизняної федерації футболу в Мелітополі було вирішено організувати клуб "Торпедо". На межі століть у команді змінився генеральний спонсор – відтоді піклуватися про професіональний футбол у регіоні став завод "Олком". Звісно, що при єдиному інвесторі й клуб перейменували також. Однак на початку лютого 2011 року засновники клубу надіслали лист до ПФЛ, у якому повідомлялося про ліквідацію команди через "скрутне фінансове становище". До речі, цього сезону на першість Запорізької області виступає одна команда з Мелітополя із милозвучною назвою "Мелітопольська черешня".
Останнім часом, на жаль, черкащани не радують постійною стабільністю виступів своїх клубів серед професіоналів. Бажаючі є, проте мрії не завжди сходяться з реальністю. Були часи, коли у Черкасах існували навіть два колективи. Проте 2002-го однойменний з містом клуб був змушений зійти з дистанції, за рік повернутися до ПФЛ, щоб 2009 року втратити статус професійного клубу остаточно. На щастя черкаських вболівальників до міста вдалося повернути професійний футбол у вигляді вже повністю оновленого "Славутича".
Історії з фарм-кулбами колективів першої або Прем’єр-ліги схожі одна на одну як сіамські близнюки. Скільки їх було? Три "Металурги", "Чорноморець", вищезгадані "Черкаси, зараз "Севастополь"… Друга команда "Кривбасу" тричі заявлялася до другої ліги, проте максимальний рубіж, який вдавалося подолати молодим "червоно-чорним" - це чотири чемпіонати поспіль. Наразі криворіжці мають власну дитячу школу та виступають у ДЮФЛ, а тому про повернення до професіоналів ще однієї команди навіть не думають.
Фото - savefcr1988.at.ua/
Білоцерківська "Рось" до сезону-2008/09 вважалася одним зі старожилів другої ліги. Однак невелике місто на Київщині не змогло витримати одразу два професіональні клуби (не забуваємо про "Арсенал", що зараз грає у першій лізі). Я висновок "Рігонда" (колишня назва клубу) була змушена знову ж таки через брак коштів перебазуватися до першості області, де виступає і донині.
Група В
Друга ліга. Група "Б". Турнірна таблиця після першого кола
|
З умовно східної групи і по нинішній день радують своєю грою вболівальників чотири учасники: чернігівська "Десна", що наразі бореться за те, щоб вже наступного сезону грати у першому дивізіоні разом з "Геліосом". "Шахтар-3" та дніпродзержинська "Сталь" продовжують грати у найнижчій лізі ПФЛ. Хоча команда з берегів Дніпра і робила вилазку нагору (саме за підсумками сезону-2003/04), проте на довго там не затрималася. Юнаки донецького "Шахтаря" формально є першою командою Академії "гірників", які, щоб мати постійну ігрову практику, виступають у другій лізі.
Як ви помітили, окрім донеччан ще сім клубів мали тоді у своїй назві приставку "2". На причинах їх зникнення зупинятися не будемо, додамо лише що вони нічим не відрізняються від їхніх колег з інших груп: для когось каменем спотикання став турнір дублерів, куди і перейшли більшість юнаків других команд, дехто з керівників вирішив не розтрачуватись на ще один клуб, інші вирішили створити на базі команди свою дитячо-юнацьку школу.
Краснопільський "Явір" можна назвати хрещеним батьком сумських клубів. Двічі колектив заявлявся на всеукраїнські змагання і двічі був перейменований у ФК "Суми". Так великий футбол у невеликому місті ненадовго з’являвся та зникав через забаганки чиновників обласного центру. Цього року "Явір" знову пережив реінкарнацію та заявився на першість області, де знаходиться у нижчій частині турнірної таблиці. Ще одна команда, яка представляла сумський регіон того сезону – "Електрон" з Ромнів. Сім років колектив виступав у другій лізі, займаючи місця у середині турнірної таблиці. Однак не зміг навіть дограти поточну першість, знявшись після 21 туру. Як нам стало відомо, наразі у Ромнах немає футбольної команди, яка б виступала хоча б на першість області.
Для харківського "Газовика-ХГВ" сезон-2003/04 став найвищим досягненням у історії: команда посіла 6 місце у другій лізі (а за рік повторила своє досягнення). Що цікаво, клуб хоч представляв Харків, формально базувався у Краснокутську, де і проводив свої домашні матчі, а також саме звідси "ростуть ноги" у єдиного спонсору клубу: Краснокутського нафтогазового промислу. На професійному рівні харків’яни відіграли лише п’ять років, після чого були змушені не лише знятись зі змагань, а й взагалі зникнути навіть на обласному/міському рівні.
Ровенський "Авангард" за свій час пережив не одну зміну назв та ще більше злиттів з іншими клубами. Найбільшим досягненням колективу є участь у першій лізі, де команда з Ровеньок зіграла лише сезон. Саме у період 2003-04 років "Авангард" переживав найскрутніші для себе часи: він об’єднався спочатку із луганським "Інтером", а потім – із сєверодонецькою "Блискавкою" (у більшості саме футболістами останньої був представлений клуб з Ровеньок-Луганську-Сєверодонецьку у другому колі того сезону). Але навіть це не допомогло зберегти статус ПФК. За підсумками сезону "Авангард" був виключений зі змагань. Наразі, як пише Вікіпедія, команда носить назву "Гірник", представляючи підприємство "Ровенькиантрацит".
Щоб було зрозуміліше молодому поколінню, "Вуглинка" з Димитрова (чи "Угольок"? Назви не перекладаються?) 10 років тому – це нинішнє "Макіїввугілля". Команда, яка представляла гірняцький регіон. Грала команда на професійному рівні лише три роки. А знайти її сліди зараз, на жаль, не вдалося.
Ось такий вона була – 13-а першість України серед команд другої ліги. Шкода, що підприємцям-романтикам не вдається протягом довгого періоду часу втримувати колектив серед професіоналів. У когось пропадає жага до вкладання коштів у гру мільйонів, ще дехто не в змозі самотужки витримувати такий фінансовий тягар. А загалом – цікаво подивитись на учасників друголігових змагань крізь призму прожитих років, чи не так?
