Процес перетворення людини в біоробота йде "повним ходом". Нас вже не дивують новітні протези, здатні до точних рухів, і медичні імплантати, переважно кардіостимулятори і дефібрилятори. Однак зовсім недавно з'явилася ідея створення комунікаційних бездротових мереж (на зразок Bluetooth) на основі людського тіла.
Приголомшливий прогноз днями видали фахівці Інституту електроніки, зв'язку та інформаційних технологій Королівського університету в Белфасті (Великобританія): тіла людей можуть стати основою майбутніх комунікаційних мереж.
Команда дослідників під керівництвом Саймона Коттона, яка розробляє високошвидкісні бездротові мережі майбутнього покоління, вважає, що тіло людини ідеально підходить на роль приймально-передавальної станції і може стати основою для створення бездротових мереж. "Такі мережі" від тіла до тіла "мають масу переваг, - переконаний доктор Саймон, - і вони можуть значно знизити витрати як на будівництво безлічі дорогих базових станцій, так і на послуги охорони здоров'я.
Раніше люди відправляли дані через проводи, потім навчилися обмінюватися даними через повітря, а тепер і людське тіло стане середовищем передачі даних ". Такий оптимістичний прогноз був зроблений після цікавого експерименту, проведеного вченими з Університету Кореї в Сеулі. Це сталося навесні нинішнього року. Нагадаємо, що тоді група дослідників на чолі з доктором Лі Сан Хуном передали дані зі швидкістю 10 мегабіт в секунду через руку людини між двома електродами, поміщеними в шкіру на відстані 30 сантиметрів.
Чому ж в якості середовища для "бездротового з'єднання" були обрані саме людські покриви? На думку багатьох фахівців, низькочастотні електромагнітні хвилі проходять через шкіру лише з незначним ослабленням, особливості її також захищають "мережу" від зовнішнього впливу. Тому в якості "інформації" були використані саме подібні різновиди хвиль (в цих бездротових мережах застосовується в основному радіохвилі НВЧ-діапазону).
"Якщо б ми використовували радіопередачу для кожного вимірюємого життєвого показника, то нам потрібно було б використовувати безліч батарей для кожного датчика, - пояснював керівник дослідження Лі Сан Хун. - Широкосмугова передача по шкірі скоротила б потреби в енергії і, відповідно, у джерелах живлення приблизно на 90 відсотків ". В експерименті доктор Лі і колеги застосували досить нешкідливі для шкіри металеві електроди, покриті гнучким полімером, збагаченим кремнієм. Вони попросили добровольців носити електрод на плечі або позаду вуха протягом тижня і впевнилися, що такий варіант дійсно безпечний для організму. Додатково були проведені тести цитотоксичності (чи отруюють клітини речовини поверхні електродів чи ні), використовуючи культури клітин людини. З'ясувалося, що ніякого отруйної впливу на епітеліоцити не має. Ніяких потертостей і відчуття тяжкості даний пристрій також не викликає, оскільки його товщина складає всього 300 мікрометрів, як три людських волосини, та й важить він приблизно стільки ж. Крім того, прилад витримує тест згинання на 90 градусів близько 700 тисяч разів.
Які ж дані вдалося передати по шкірної бездротової мережі? Це була інформація про пульс людського серця. Однак корейські біологи вважають, що спектр переданих даних може бути значно ширший. З часом, відзначають вони, таким чином можна буде передавати щосекундний звіт про стан всіх органів людини. Це особливо важливо для пацієнтів, які страждають захворюваннями серця, нирок, печінки та підшлункової залози, адже при порушенні функціонування цих органів необхідний постійний моніторинг їхнього стану, а традиційними способами його проводити досить складно.
"Нові версії могли б навіть вживляти під шкіру для більш довгострокового і глибокого моніторингу різних показників здоров'я організму, таких як електрокардіографія (кардіограма) або електроенцефалографія (ЕЕГ)", - так описує перспективи розвитку даної методики доктор Лі. З його точки зору, в майбутньому кожен лікар зможе стежити за станом здоров'я свого пацієнта, знаходячись від нього на значній відстані. І в цьому йому допоможе "тілесна" бездротова мережа.
Але як же можна передати інформацію від тіла людини на дисплей, що знаходиться в кабінеті лікаря?. Адже тут низькочастотні електромагнітні хвилі будуть вельми неефективні?. Однак Саймон Коттон пропонує схему поєднання двох технологій бездротових мереж. Згідно з його ідеєю, на шкірі людини буде поміщений приймач, що збирає інформацію від всіх "тілесних" датчиків по шкірі. Цей приймач буде пов'язаний з мікропередавачем, який працюватиме на традиційних НВЧ-радіохвилях. Він-то і буде здійснювати зв'язок між хворим і лікарем.
