Першим, причому позитивним, результатом є те, що 2018 рік, попри всю напругу та людські втрати на фронті, пройшов у відносному спокої, хоча режим Путіна зробив все, щоб це була ні війна, ні мир. Це дало змогу суспільству пройти ще частину дистанції до розвинутого демократичного суспільства.
Другим, позитивним моментом є те, що стратегія повільного удушення Росії з допомогою санкцій почала давати результати – ні ЄС, ні США цього року не послабили тиск. Хоч це і відбувається не без штрейкбрехерства з боку окремих осіб з вищого політичного істеблішменту наших союзників (як от зняття санкцій з компаній Олега Дерипаски En+, "Русал" и "Євросибенерго" Дональдом Трампом).
Третім, позитивним результатом є те, що світове співтовариство нарешті усвідомило в повному об'ємі величину агресії Путіна у всьому світі і від стратегії санкцій, які були характерні для 2014-2017 рр. почало перехід до вибудовування стратегії військової та без пекової оборони щодо глобального наступу режиму Путіна. Особливо показовими в даному питанні є дії Об'єднаного Королівства.
Четвертим, теж позитивним результатом є те, що рейтинг Путіна впевнено взяв курс на зниження (55% росіян вважають винним у тому, що їхній рівень життя знижується, саме Путіна) – угар "кримнашизму" проходить. Однак, разом з тим, це дуже небезпечний для України час – тепер Путін йтиме на підвищення ставок – наркоману, яким став російський народ, потрібно буде збільшувати пайку ура-патріотичного героїну. Тому Україні слід очікувати ескалації конфлікту.
П'ятим, на жаль негативним результатом року стало те, що Путін, будучи викритим у всіх своїх гібридних підступах, почав перехід від гібридної війни, до відкритого збройного конфлікту з Україною та акселерації своїх спецоперацій у цілому світі. І акція із захопленням чергових українських військових кораблів у Керченській протоці є свідоцтвом цього. Складається враження, що тепер він тільки чекає на привід до того, щоб розпочати широку військову операцію. А якщо не знайде його, то сам і організує – тому потрібно бути уважними.
Шостим, теж негативним результатом року стало те, що Україна фактично втратила контроль на Азовському морі – це ще одна втрачена територія. Побудова моста від Кубані до Криму і була початком захоплення Азова. Тому Україні слід переорієнтовувати вантажопотоки з приазовського регіону через материкову Україну до Одеси та Миколаєва (терміново будувати рокадні автобани вздовж морського узбережжя та автобани вглиб материка) і не тішити себе ілюзіями відновлення дії міжнародного морського законодавства – цього не буде. А у випадку ескалації війни цей прохід однозначно буде для нас закритим.
Сьомим, негативним результатом є те, що наступною метою агресії Путіна в Україні окреслився регіон півдня Херсонської області, Північно-Кримського каналу з виходом до Дніпра.
Восьмим, негативним результатом є те, що режим Путіна взяв курс на остаточне опанування Білоруссю, яке в перспективі завершить процес геополітичного оточення України з трьох сторін.
Дев'ятим, вже позитивним результатом є те, що Україна нарешті визначилася щодо природи конфлікту з Російською Федерацією і визначила її як агресію на законодавчому рівні.
Десятим, негативним результатом є ріст антиукраїнських реваншистських настроїв, спровокованих значною мірою російською агентурою, у наших безпосередніх західних союзників – Угорщини та Польщі.
Одинадцятим, Негативним результатом є безуспішні спроби України і наших англо-саксонських союзників блокувати побудову "Нордстрім 2". відносний спокій в Україні зберігається завдяки тому, що Росія досі ще транспортує левову часку газу у ЄС через нашу газо-транспортну систему. Після побудови "Нордстрім 2" у Путіна розвяжуться руки для активізації військових дій в Україні.
Дванадцятим, позитивним результатом стала перемога України у духовній сфері, яка завершилася створенням Православної Церкви в Україні.
