Сучасні Суми – місто з майже трьохсоттисячним населенням. Це один із головних економічних та культурних центрів Північно-Східної України.
Сумська "сотня"
Туристичний потенціал Сум - величезний. Щоб переконатись у цьому, варто лише прогулятись центральною частиною міста, пішохідними вулицями Воскресенською та Соборною.
Соборну вулицю сумчани називають сотнею. Чому сотня – ніхто не знає напевно. Кажуть, що через її стометрову довжину. Хоча вулиця довша ніж сто метрів. А можливо сотня, тому що без сотні сюди потикатись немає сенсу, адже тут розташовані наймодніші у Сумах магазини, ресторани і кафе.
Пам'ятник сумці
Альтанка в центральному сквері
Скульптурна композиція "Садко" та колишня жіноча гімназія
Реконструйована будівля земського суду з пожежною вежою. Нині тут академія банківської справи
Більшість будівель Соборної вулиці були зведені у 19 столітті, але справжньою окрасою є величний Спасо-Преображенський собор збудований у другій половині 18 століття. Собор, виконаний у поєднанні барокових та класицичних архітектурних стилів, увінчують нехарактерні для православних храмів чорні трьохметрові скульптури апостолів та євангелістів.
До собору прибудована височезна п’ятдесятишестиметрова метрова дзвіниця, а поряд зберігся палац єпископа – відносно невелика але розкішна будівля.
На початку Воскресенської вулиці стоїть найстаріша будівля Сум – Воскресенська церква (нині кафедральний собор). Її збудували ще у 1702 році перші сумські поселенці – козаки отамана Герасима Кондратьєва.
В Сумах існує легенда, що дочка Герасима Марія була атаманшею розбійницької ватаги. Вона грабувала торгові каравани та наводила жах на весь край.
Воскресенський собор (1702 р.)
Батько розсварився з донькою. Після чергового розбійницького нападу ватагу Марії оточили і знищили козаки Кондратьєва. Донька була жорстоко покарана – її живцем замурували у стіни Воскресенської церкви.
У 80-х роках ХХ століття, під час реставрації будівлі, у стіні знайшли жіночі кістки, які можливо доводять, що легенда про розбійницю-Марію, можливо не просто легенда.
Нині Воскресенська церква є одним з кращих зразків українського бароко у Сумській області. Вона поєднує у собі риси дерев’яної та кам’яної козацької архітектури. Це єдина пам’ятка яку залишили місту його засновники, які в далекому 1655 році прийшли сюди з Білоцерківщини, з містечка Ставища. З офіційного дозволу московського царя, вони збудували фортецю, у центрі якої через півсторіччя і була зведена Воскресенська церква. А назвали фортецю – Суми.
Одна з головних версій походження назви міста пов’язана з козаками, які переправлялись через Псьол і впустили у воду сумки із золотом. Частина козаків залишилась на березі річки й тривалий час намагалась дістати золото із річкового дна. Діставши частину скарбу козаки заснували на ті гроші місто, яке назвали Суми. Хоча існують й інші гіпотези стосовно походження назви Суми, але головна пов’язана з сумкою. Тому в центрі міста стоїть пам’ятник сумці із золотом – „засновниці” міста.
Спасо-Преображенський собор (др. пол. XVIII cт.)
Ільїнська церква (1836-1845 рр.)
У 18 столітті Суми отримали великі привілеї й перетворились на значний торговий центр. Більшість міських будівель у той час були дерев’яними. Але після великої пожежі 1839 року було складено новий генеральний план, згідно з яким Суми почали забудовувати мурованими будинками.
У другій половині 19 століття, з появою у місті багатих купецьких родів Ліщинських, Суханових і, особливо, Харитоненків, почався бурхливий розвиток Сум.
Іван Герасимович Харитоненко був родом із багатодітної сім’ї державних селян. Його бізнес почав розвиватись у 1849 році з торгівлі цукром. Через деякий час Харитоненко відкрив власне цукровиробництво, а у 80-х роках 19 століття він вже мав 8 великих цукрових заводів та власну цукрову біржу, будівля якої нині відбудовується під філіал нацбанку України. Поряд з родинами Терещенків та Симиренків, Харитоненки у той час вважались цукровими королями Європи.
Петропавлівське сумське кладовище. Тут поховано багато видатних сумчан
Петропавлівське кладовище. Скульптури Круазі на могилах Зінаїди та Івана Харитоненків
Петропавлівська церква (1843 -1851 рр.)
Іван Герасимович крім підприємництва, активно займався громадською діяльністю, яка сприяла розквіту Сум. Більшість будівель міста другої половини 19 століття були споруджені на кошти, або за участю Харитоненка. Завдяки йому повітове місто перетворилося на оазу довершених архітектурних споруд, ансамбль яких нині вважається одним з кращих на Лівобережжі.
Помер Іван Герасимович у 1891 році. Поховали його на Петропавлівському сумському цвинтарі, поряд з онукою - Зінаїдою. Син Івана – Павло поставив на могилі батька пам’ятник – скульптуру «Голгофа». На могилі доньки, Зіни, було встановлено фігуру ангела з дівчинкою на руках. Обидва пам’ятники, що є витворами видатного скульптора Арістіда Онасіса Круазі, були привезені до Сум із Парижу. Кажуть що вони обійшлися замовнику у велетенську суму - 2 мільйони золотих рублів. Розкішний комплекс будівель Кадетського корпусу, збудований Харитоненком у 1902 році, коштував лише вдвічі більше.
Кадетський корпус зведений на кошти Харитоненків у 1902 році
Костьол Благовіщення Діви Марії. Був зведений за сприяння Павла Харитоненка у 1911 році для німців та інших іноземців, які працювали на його виробництві. За радянської влади костел був краєзнавчим музеєм, а потім як шкільний спортзал. У 1994 році костьол було повернуто католицькій громаді
Найвидатнішою пам’яткою, що після себе залишили Харитоненки, є Троїцький собор. Часто доводиться чути, що цей храм будували за проектом Ісакієвського собору у Санки-Петербургу. Але неправі ті, хто називає Троїцький собор зменшеною копією Ісакієвського собору. Це зовсім інший храм – світлий і більш витончений, а схожість між ними дуже віддалена. З таким само успіхом Троїцький собор можна порівняти з собором святого Петра у Римі, собором святого Павла у Лондоні, чи паризьким будинком інвалідів. На нашу думку, якщо при створенні проекту Троїцького собору сумський архітектор Шольц і використав якийсь інший проект, то це був проект імперського будівничого Антоніо Рінальді розроблений ще у 1768 році, за яким, Ісакієвський собор збудували, але згодом та споруда була розібрана.
Дехто з поціновувачів архітектури називає Троїцький собор найдовершенішою класицичною спорудою не лише Сум, а й всієї України. Можливо вони дійсно праві, адже пластика архітектури, розбавлена бароковим декором робить собор дійсно унікальним і неповторним. Подібних до нього споруд в Україні більше не знайдеш.
Троїцький собор (1900-1914 рр.) теж був зведений на кошти Харитоненків
Ісакієвський собор у Санкт-Петербургу. Проект імперського будівничого Антоніо Рінальді (1768 р.). Будівлю було розібрано
Будували Троїцький собор з 1900 по 1914 роки. У його оздобленні приймали участь видатний архітектор Щусєв та відомий художник Нєстєров. Собор складається з двох храмів верхнього (основного) та нижнього (підземного). Підземна частина в часи перебування у соборі органного залу була дещо розширена. Таким чином радянські будівельники намагались покращити акустичні властивості головного об’єму собору. Та замість цього вони порушили монолітність будівлі - склепіння нижнього храму почали тріскатись. Але сподіваємось що місцева влада разом з Андрієм Первозванним, статуя якого встановлена у нижньому храмі, не допустить руйнування цієї дійсно унікальної споруди.
У 19 столітті нащадок засновника Сум Микола Кондратьєв подарував місту велику земельну ділянку, на якій збудували комплекс будівель земського суду та дворянське зібрання. В радянські часи головний будинок суду зруйнували, але вже в період незалежності, за архівними фотографіями та планами, його відбудували у первісному вигляді. Нині у цій помпезній споруді юридичний факультет української академії банківської справи. А у будинку дворянського зібрання розміщено Сумську обласну філармонію, унікальну своїм органом.
В Україні менше сотні органів. Переважна їх більшість на Правобережжі. Для Східної України орган – велика рідкість. До Сум він потрапив з німецького Дрездена, у вигляді військової контрибуції. Відразу його поставили у Троїцькому соборі. Лише 2007 року, після масштабної реконструкції концертної зали, цей унікальний музичний інструмент встановили у філармонії.
Сумами можна мандрувати дуже довго, але потрібно їхати далі. Сподіваємось наша відносно коротка мандрівка довела, що Суми не просто індустріально-спальний пострадянський обласний центр.
Текст Романа Маленкова, фото Олега Години
