Хоча моє знайомство зі Стрижавкою таки розпочалось із ставки Гітлера Вервольф, але і без неї у селищі є багато цікавого. Все-таки тут була шикарна резиденція вельможного роду Грохольських, отже свого часу Стрижавка була непоганим містечком.
Тож я і спробував з'ясувати, що у Стрижавці збереглось дотепер від колишньої величі
Взагалі то, найвідоміший стрижавський об'єкт - Вервольф - насправді з самого початку був зовсім не Стрижавським. Це вже потім Стрижавка розкинулась на обидва береги Бугу, поглинувши в себе лівобережну Коло-Михайлівку (яка свого часу також була двома окремими селами - Коломиївкою і Михайлівкою). Тож переходжу мостом на праву сторону річки, знайомитись із історичною частиною селища.
Біля сучасного моста видніються опори його зруйнованого попередника. Якщо вірити Історії міст і сіл УРСР, то старий міст зруйнували іще Петлюрівські війська на початку ХХ сторіччя. Наскільки я зрозумів, радянська влада впродовж всього свого панування так і не спромоглась звести нову переправу через Буг. Теперішній же міст було збудовано лише на початку 90-х років, та й то на кошти заможної емігрантки з Америки.
Одразу за мостом натикаюсь на колишній млин (і колишній бар за сумісництвом).
Трішки далі розташувалась найвизначніша стрижавська пам'ятка - костьол Матері Божої Скорботної. Розкішна в минулому католицька святиня нині має зовсім непрезентабельний вигляд. Мало того, що від колишнього декору, за роки непрофільного використання костьолу під клуб та магазин, практично не лишилося й сліду. Так ще й новітні добудови страшенно спотворюють храм...
Особливо безглуздо виглядає теперішня відбудована дзвіниця. Ну як, маючи старі фотографії костьолу, можна було збудувати теперішній фалічний символ?
До революції костьол виглядав ось так. А взагалі його було збудовано іще 1827-го року на кошти Миколая Грохольського.
Неподалік від костьолу збереглись руїни православної святині - храму Успіння Пресвятої Богородиці. Судячи із каплички поруч із рештками старовинної церкви, храм потроху відбудовують.
За деякими даними, церкві вже мало не півтисячі років, а звели її протягом 1552-1572 років.
Знов таки, зовсім поруч із церквою розташувалась чергова місцева пам'ятка - Півньова Могила. Тут покоїться козацький отаман Півненко (Півень), який загинув в нерівному бою з татарами у XVII сторіччі.
А це іще одна будівля, якою "славиться" Стрижавка - в'їзний корпус виправної колонії.
Саму колонію було збудовано на місці вже згаданого маєтку Грохольських. Тож цілком імовірно, що ця споруда колись належала до панського палацевого комплексу.
Я впевнений, що на території колонії ще й досі збереглись двірцеві служби, а можливо й сам палац, переобладнаний на в'язницю. Але за стіни колонії для перевірки своєї здогадки потрапляти якось не хочеться. Краще згадати, яким палац був в позаминулому сторіччі.
Зблизька головний корпус маєтку виглядав так.
Іще один палацик маєтку Грохольських
За теперішнью колонією розташована іще стара дерев'яна Миколаївська церква.
На жаль, наді мною загрозливо нависли важкі чорні хмари, тож більш детальне знайомство із Стрижавкою я вирішив відкласти до кращих погодних умов, а сам хутко дістався автобусної зупинки під супровід грому, блискавок і перших крапель зливи...
Текст та фото Вадима Постернака
