Всі ми дбаємо про гігієну свого тіла задля чистоти та здоров’я. А якщо уявити, що було б, якби наші гріхи видавали неприємний запах, тобто смерділи, мабуть, м’яко кажучи, було б неприємним перебування одне біля одного.
Тоді Сповідь або Таїнство Покаяння було б тією лазнею, яка змиває всі гріхи і їхній сморід.
У таїнстві Хрещення ми очищаємось від первородного гріха, і отримуємо чисту душу, але впродовж життя, попадаючи у різні спокуси, ми знову грішимо.
Єдиною можливістю знову очистити свою душу є щире покаяння в гріхах і твердий намір більше їх не чинити.
Саме для таких випадків існує сповідь. До Сповіді ставляться по-різному: хтось бажає якнайчастіше сповідатись, а хтось боїться та уникає.
Сповідь (бачити, знати) - це розповсюджена назва Таїнства Покаяння, установлене в часи Ісуса Христа. Згадаймо слова Івана Хрестителя:
«Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!» (Мт.4:17).
Таїнство Покаяння - це таїнство, під час якого людина озвучує свої гріхи в яких розкаюється та обіцяє більше не повторювати їх. Гріхи озвучуються перед Богом в присутності священника, як свідка щирості покаяння, а також явного прощення гріхів:
«кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому зоставите, зостануться» (Ін. 20:23).
Головна частина таїнства Покаяння – сповідь – була відома християнам уже за часів апостолів, про що свідчить книга “Діяння Апостолів” (19, 18):
“Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої”.
У давній Церкві в залежності від обставин сповідь була або таємною, або відкритою, публічною. Але згодом від практики публічної сповіді відмовились, і ми маємо сповідь таємну, тобто таку, де ми озвучуємо гріхи Богу в присутності священника.
Звісно, можна сказати «навіщо мені свідки хіба Господь не знає моїх гріхів? Я сам перед іконою посповідаюся».
Так, Господь знає, знає і те, чого ми ще не зробили, але тут важливо розуміти, що ми приходимо не просто механічно розповісти священнику гріхи, ми прийшли покаятись.
Тому сповідь це не просто розмова, а таїнство в якому залучена дія благодаті Святого Духа.
Навіть сам термін Покаяння грецькою метанойя від μετα- — приставка, що означає «зміна, переміна» і νόος, νοῦς — «думка, розум, спосіб думок») тобто переміна розуму. До сповіді людина була грішником, але принісши щире покаяння, змінила себе, свій спосіб мислення, життя і грішити перестала.
Традиційно діти приходять до сповіді у семирічному віці.
Вважається, що з такого віку дитина може робити усвідомлені погані вчинки. Ось до прикладу, в японській культурі не заведено карати дитину за якусь провину, яка не досягла семирічного віку, бо в цьому віці дитина робить шкоду неусвідомлено.
Власне цей досвід озвучування своїх гріхів фактично чужій людині викликає відчуття страху та сорому. Ці відчуття - це шлях до покаяння, вони наче скальпель хірурга відрізають гнилі тканини.
