Різбяр–самоук з Прикарпаття створив на своєму обійсті справжню казку

 

Звідки шанувальники народного мистецтва знають Юрія Цепецавера, і сам майстер достеменно пояснити не може, хоча його різьбярський почерк, передусім завдяки сакральним виробам, уже знають за межами України. Не надто переймається він й особливостями своєї творчості.

 

«Які там секрети? Роблю, та й усе, — у погляді майстра зблискують добродушно–іронічні іскорки. — Де береться те натхнення — сам не знаю. Коли в руці тримаю різець — для мене нічого іншого на світі не існує. Виходжу з цього стану вже тоді, як робота набуває завершеного вигляду. Та проходить якийсь час — і знову все повторюється».

Від «Гуцульського весілля» — до місійного хреста

Мабуть, кожного народженого в горах Всевишній наділяє хоча б дещицею якогось таланту, аби не просто добував собі в особливому середовищі існування кусень хліба, а робив це поважно й красиво. Принаймні історія родоводу Юрія Цепецавера наводить на таку думку. Його дід по маминій лінії — Михайло Федорчук — був у довоєнні часи знаним в окрузі столяром: виготовляв вози, колеса, господарський реманент, а ще — делікатні, декоровані гуцульським орнаментом, столи, скрині та шафки–креденси. Мама, Анна Михайлівна, ткала барвисті килими й гарно вишивала. І хоча всі ці вироби не претендували на показ у музеях чи на виставках, а призначалися для щоденного вжитку, в них навіть далекі від мистецтвознавства люди відразу помічали вишукану неповторність.

Народився Юрій Цепецавер на околиці великого гуцульського села Микуличин, в «мікрорайоні» Горби, 24 квітня 1964 року. У малолітньому віці в нього прорізався непереборний потяг до образотворчого мистецтва — малювання та різьби по дереву. Уже в дорослому житті — теж самотужки — розвинув свої здібності до такого рівня, що йому почали довіряти найвідповідальніші завдання, зокрема створення композиції «Гуцульське весілля» у відомому прикарпатському ресторані «Лісова казка».

Та особливо яскраво талант уродженця Горбів розкрився в часи духовного відродження Гуцульщини. Винятковою філігранністю і чистотою різьблення відзначаються виготовлені ним хрести з рельєфним зображенням Ісуса, встановлені біля церков Пресвятої Трійці, Святого Дмитрія та інших храмів у довколишніх селах. «У 2005 році до мене звернувся відомий подвижник отець Василь Вороновський зі Львова (на жаль, уже покійний) iз проханням виготовити розп’яття для місійного хреста, під яким 33 роки по всьому світу відбуватимуться паломницькі місії за єдність християн України, — розповідає майстер. — Цю роботу з Божою поміччю я виконував надзвичайно ретельно і по її завершенні відчув піднесення, яке не можна передати словами».

Справжні росіяни — у захваті

Працюючи над сакральними речами, Юрій не забував і про земні турботи. Із дружиною Іванкою вони мріяли створити на своєму обійсті, що дісталося у спадок, затишний куточок для туристів, котрі люблять зупинятися в цій чарівній місцевості Карпат. Тут віддавна жили Іванчині родичі — шановані в селі люди: дідусь понад півтори сотні разів виконував почесну місію старости на весіллях, а бабусі–повитусі мешканці ледь не половини величезного села завдячують появою на світ.

Довкілля тут справді створене для відпочинку та оздоровлення. З одного боку — сучасна автодорога, з іншого — річка Прут, де в спекотну погоду можна освіжитися в прохолодній гірській воді, та заліснена гора Борсучина — природна комора грибів і ягід. «Ми приймаємо туристів уже чотири роки, — розповідає Іванка. — А перед тим довго працювали, аби зібрати кошти для будівництва. Спершу торгували в сувенірній крамничці на Яблуницькому перевалі біля ресторану «Беркут», їздили на заробітки за кордон. Тепер маємо смерекові котеджі, де одночасно можуть облаштуватися півтора десятка приїжджих. У кожному будиночку — всі побутові зручності, зокрема й блок–кухня. Стараємося всім догодити, аби кожен відчув гостинність і колорит Гуцульщини. Маємо постійних клієнтів не тільки з різних регіонів України, а й з Москви, Польщі, Швейцарії, Німеччини».

Усi, хто вперше ступає на територію гостинного двору «Гуцулочка», не стримують посмішки, побачивши відразу за воротами привітного, під два метри зростом, дерев’яного чолов’ягу з барткою, «одягненого» в автентичні гуцульські строї. Трохи далі — два кумедні ведмеді з рушницею, декоровані альтанка, криниця та котеджі, оздоблені вишуканим орнаментом із дерева.

Проект гостинного двору, включаючи й ландшафтний дизайн, розробляли господар Юрій Михайлович із синами Тарасом i Михайлом. Доньки Мар’яна та Іванка допомагали мамі створювати в помешканнях домашній затишок. Пік туристичного сезону, як зауважують господарі, зазвичай припадає на Різдво. Минулої зими перед Святвечором цілий котедж займали гості з Москви. Вони від душі дякували за побачені обряди, різдвяні страви та віншування гурту місцевих колядників. На відміну від «язиконутих» колесніченків—ківалових, корінні росіяни, обіцяючи приїхати ще, не приховували свого захоплення традиціями галичан і милозвучністю української мови. Діяльність «Гуцулочки» — не тільки вдалий комерційний проект, а й щоденна ненав’язлива популяризація української України.

«Навіщо нам чужі ведмеді» 

За чотири роки набутого у новій справі досвіду Юрій та Іванка Цепецавери осягнули багато премудростей. Передусім довелося звести до мінімуму домашнє господарство — залишилися лише кролики. Інакше, кажуть, ні там ні сям ладу не буде. Зелений туризм — особливий вид діяльності, в якому природжену доброзичливість і щирість господарів не замінять ніякі найпрестижніші тренінги. З цим у наших нових знайомих — повний порядок. Пані Іванка запропонувала спробувати рибну юшку, яку ґазда власноруч приготував зранку для «внутрішніх потреб», але навідалися несподівані гості, i страву дня відразу подали до столу. Уже після першої ложки смачного варива стало зрозуміло, що пан Юрій — не тільки досконалий різьбяр, а й вправний кухар.

— Мабуть, якщо запитаю про особливості приготування юшки, то почую, що ніяких секретів тут немає — була б добра риба, — натякаю на першу відповідь про особливості творчої манери співрозмовника. — Рибу під боком у себе ловите?

— Та де там — купуємо, — відповідає. — Не той тепер Прут, і риба не та. Колись у цій річці водилася аж поросла мохом форель довжиною до метра, а тепер — лише дрібнота. Шкода таку й ловити. І Прут міліє, хіба що після рясних дощів стає загрозливо повноводним.

— Ведмеді не навідуються в гості, адже поруч — віковічні гірські ліси?

— Навіщо нам чужі ведмеді — у нас свої є, дітки люблять біля них фотографуватися, — посміхається майстер. — Справжні ведмеді в гості не приходять, але в лісах живуть. Коли з Іванкою ходили по гриби, бачили свіжі ведмежі сліди. Звірів не варто боятися, просто треба розуміти, що в природі вони для чогось створені, й поважати їхнє право на безпечне існування.

Четвертий, ще не обжитий котедж на обійсті Цепецаверів, то вже власність доньки із зятем, котрі починають власну справу в туристичному бізнесі. Перспективи — обнадійливі. «Швейцарці зупинялися на відпочинок і казали, що природні умови у нас нічим не гірші, ніж на знаменитих швейцарських курортах, — додає Іванка. — Якщо підтягнемо інфраструктуру до їхнього рівня — будемо стовідсотковою Європою».

 

Іван Крайній, Україна Молода


17.08.2012 2666 0
Коментарі (0)

09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

497
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

664
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

1968
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3430
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1263
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1261

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

1455

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

415

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

1061

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1225
04.07.2025

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

24190
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

439
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2596
05.07.2025

Протягом двох днів, 12-13 липня, у Погінському монастирі Успіння Матері Божої відбудеться XVI міжнародний з'їзд Апостольства страждальної Матері Божої покровительки доброї смерті.  

498
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1437
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

627
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15301
01.07.2025

Плакати Нікіти Тітова надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається. Художник прагне, аби про героїзм українців знали в усьому світі.  

427
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

152
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

1163 1
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

566
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

465