Релігія - це особливий тип світогляду людини чи групи людей з певними культурними, духовними та моральними цінностями, які обумовлює їх поведінку.
За час існування людства відбувалася величезна кількість збройних конфліктів, які переростали у війни. З різноманітних причин: територіальні претензії, сфери впливу та навіть релігійні війни. Під релігійними гаслами можна як розпочинати війну, так і фанатично самовіддано воювати.
Наприклад, ми всі чули про безстрашність вікінгів у бою. Цей стан зумовлений також і їхніми віруваннями. У скандинавській міфології вважалося, що воїн, який загине в бою потрапляє у рай для героїв – Вальхаллу, де зустрінеться за пишним столом зі своїми полеглими в боях побратимами. Для воїна, який помирав вдома, в колі сім'ї, від старості двері Вальхалли вважалися зачиненими. Саме така релігійна ідея позбавляла вікінгів відчуття страху в бою і робила з них грізних воїнів.
Схожа ідея існувала серед воїнів II світової війни.
Усім добре відомі японські воїни - камікадзе, які йшли безстрашно на смерть. Тут релігійні ідеї дещо складніші та вимагають глибшого занурення. На час періоду Другої Світової війни японці здебільшого сповідували синтоїзм – політеїстична релігія Японії.
Об'єктами поклоніння у синтоїзмі є небесні й земні божества (камі) — небожителі, духи і явища природи, герої старовини, померлі родичі, тварини, предмети побуту тощо (камі, «божество» або «дух») — божественна сутність (істота чи предмет) у японській традиційній Синто кількість камі не обмежена.
Їх природа і вигляд можуть бути різними. Камінь, меч, гора, ліс, зірка, сонце, дух — все, що слугує об'єктом поклоніння і вшанування для людей, є камі. Тобто Камі - це все, що існує, і все, що існує - це Камі.
Отож, японські пілоти-смертники називались камікадзе, («божественний вітер»). Відсутність страху у камікадзе пояснюється так: для того, щоб душа пілота об’єдналася з Камі (божество) слід було якнайшвидше позбавитись тілесної оболонки. Таким чином, ішовши на смерть, душа пілота одразу попадає в рай.
У середньовіччі бідні селяни озброєні лиш серпом вирушали на війну відвойовувати Єрусалим у мусульман – так розпочиналися хрестові походи розпочаті Католицькою церквою.
Хрестові походи - це релігійні війни, які були ініційовані та підтримувані папою Римським. Вони починалися під закликом відвоювання Святої Землі у мусульман.
Учасниками Хрестових походів були люди приналежні до різного соціального стану, вони озброювалися хто чим може і вирушали за тисячі кілометрів, одержимі цим релігійним закликом.
Щоб підсилити релігійний дух, і як додаткову мотивацію, папа Римський Віктор III (11 ст.) щедро роздавав індульгенції (відпущення гріхів) усім учасникам бойових дій.
Саме селяни та бідні містяни склали перший ешелон хрестоносців, а вже пізніше до них доєдналися лицарі та феодали.
У підсумку усі чотири Хрестові походи зазнали невдачі та не змогли відвоювати Єрусалим. Вони спричинили значні людські втрати як серед населення країн Сходу, так і серед самих учасників.
Під час походів знищили багато пам'яток культури, бібліотек, палаців. Внаслідок Четвертого Хрестового походу зруйновано Константинополь — центр східної християнської культури.
У мусульманстві, а саме в сунітській течії ісламу існує ваххабізм. Ваххабізм заснував шейх Мухаммада ібн Абд аль-Ваххаба ат-Тамімі у 18 ст. Прихильники ваххабізму виступають за повернення ісламу до джерел шляхом відмови від релігійних нововведень і культів, за соціальну гармонію, єдність усіх мусульман і за суворе дотримання морально-етичних принципів учення.
Важливе місце ваххабіти відводять ідеї про джихад проти тих, хто відступив від принципів раннього ісламу.
Ідеологія ісламістів (мусульман); боротьба за те, що є для мусульманина «найблагороднішою і найвищою метою».
Джихад (старання, зусилля) — початково розумівся як боротьба на захист і за поширення ісламу:
«Вам наказано боротися з ворогами ісламу, а ви ненавидите це. Та можливе й таке, що ви ненавидите те, що для вас є благом, а бажаєте того, що для вас є злом. Аллах знає, а ви не знаєте» (Сура 2. Корова: 216).
«Боріться з ними, доки не зникне невір'я і не утвердиться віра в Аллаха» (Сура 2.).
У 21 ст. стало відоме слово "шахід", яке стало синонімом до слова "терорист" – смертника, який заради релігійної ідеї боротьби з невірними свідомо йде на смерть. Вважається, що після смерті шахід потрапляє в Джаннат (рай).
Слово шахід в буквальному сенсі означає «свідоцтво», тобто той, хто засвідчив свою віру, також вважається мучеником за віру.
Мучениками (шахідами) можуть також називати загиблих під час війни, як невинно вбитих, так і загиблих під час визвольної (священної) війни, (джихаду).
В таких випадках про загиблих люди кажуть: «став шахідом», тобто «загинув мученицькою смертю».
Але завдяки ЗМІ "шахід" стало синонімом до "терорист", з чим погоджуються далеко не всі мусульмани, пояснюючи це тим, що іслам засуджує вбивство та самогубство.
Отож, ми бачимо, що релігійні ідеї на війні набагато сильніші, ніж страх смерті.
