Реконструкція Європи. Століття експериментів

Сто років тому внаслідок закінчення Першої світової війни почалося небачене раніше переформатування Європи: старі імперії, проіснувавши сотні років, розпалися, а на політичну сцену вийшли нові нації і виникли держави, яких ніколи до того не існувало.

Європейський континент в політичному сенсі став більш кострубатим, роздрібленим, конфліктним тощо. Територіальні претензії, силова зміна кордонів у тій Європі були куди більш популярними темами, ніж співпраця чи об’єднання.

Варто нагадати, що за якийсь час до тієї великої війни у імперії Габсбурґів відбувалися процеси, скеровані на більшу емансипацію народів і свободу регіонів Австро-Угорщини, що вже під кінець ХХ століття дало підстави говорити про своєрідний прототип спільноти Європейських народів. Однак, тоді запропонована Габсбурґами концепція viribus unitis – спільними зусиллями перетворити імперію в спільноту народів – зазнала поразки. Перемогли національні егоїзми і регіональні утопії, за що невдовзі довелося заплатити високу ціну всім.

«Парад» національних егоїзмів вже через два десятиліття обернувся для Європи другою великою, ще страшнішою війною, за допомогою якої Гітлер і Муссоліні, а також їхні дрібніші союзники, вирішили перебудувати Європу за своїм власним взірцем. Крім жахливих руйнувань та значних людських втрат, це закінчилося тим, що східна частина «старої Європи» потрапила на кілька десятиліть під панування комуністичного режиму на чолі з СРСР.

Та Західна Європа все ж отримала можливість і знайшла в собі сили розпочати нову реконструкцію на основі політики добросусідських взаємин та взаємовигідної співпраці. Результатом цього і стало створення Європейського Союзу. Остаточного, здавалось би, вигляду ця реконструкція набрала у 1979 році, коли відбулися перші вибори до спільного Європейського парламенту. Та вже через десятиліття, після символічного усунення Берлінського муру і звільнення від радянської тиранії низки держав Центрально-Східної Європи, виникла потреба у подальшому переформатовуванні континенту.

Об’єднана Європа порівняно успішно справилася з цим завданням, свідченням чого може бути той факт, що упродовж сорока років у Європарламенті зберігався традиційний баланс сил між головними гравцями – християнськими демократами та соціал-демократами – що впливало на стабільність всього ЄС.

І ось нарешті 26 травня 2019 року – через століття від початків глобальної реконструкції, через вісімдесят років від спроби силового переформатування, через сорок років стабільного розвитку співпраці і добросусідства, через тридцять років від символічного повернення в Європу її тимчасово втрачених східних держав – баланс сил, який асоціювався із стабільністю, порушено. Європейські центристи, як праві, так і ліві, вперше за чотири десятиліття не набрали сукупно на виборах достатньої кількості голосів, щоб сформувати традиційну більшість. Доведеться залучати якусь третю силу.

За результатами виборів до Європарламенту на роль тієї «третьої сили» можуть претендувати з одного боку ліберали і «зелені», котрі сповідують ті ж пріоритети, що їх проголошує французький президент Макрон, а з іншого – націоналісти, котрі (як і годиться націоналістам) мають кожен свого лідера у своїй країні: Ле Пен у Франції, Сальвіні в Італії, Орбан в Угорщині, Качинський у Польщі etc.

Та по-перше, всім зрозуміло, що останні не можуть бути навіть ситуативним партнером для центристської більшості в Європарламенті, оскільки вони є євро-скептиками, що проповідують реконструкцію ЄС аж до його розвалу. По-друге, знаючи про свій «козир в рукаві», ліберали і «зелені» можуть виставити ціну за свою співпрацю, надто високу, як на лідерів блоку старого європейського істеблішменту. Тож, союз трьох, якщо й виникне, то буде дуже крихким. Отже, враховуючи і «по-перше», і «по-друге», очевидною стає потреба нової реконструкції Європи.

На щастя, цього разу обійдеться без зміни державних кордонів і силових дій. Переформатування ЄС радше стосуватиметься перерозподілу сфер впливу і створення нових груп, які впливатимуть на ухвалення рішень. Попри те, що «сувереністи», націоналісти та євро-скептики і не матимуть вирішального голосу, ігнорувати їхню думку повністю, як досі, вже не вдасться. А це означає, що Європарламентові доведеться дещо послабити риторику і активність у таких дражливих питаннях, як мігранти і традиційні цінності. Зрештою, перші ознаки того, наскільки поважною може бути реконструкція Європи, появляться в результаті домовленостей і голосувань за те, кого і за яких обставин буде обрано на керівників самого ЄП, а також Єврокомісії і Європейського центробанку.

Очевидно, що головним питанням для українців буде те, який ця реконструкція матиме вплив на взаємини Україна-ЄС. Перші реакції українських експертів були оптимістичними – у новому Європарламенті знову багато «друзів України». Але, здається, що цей оптимізм є дещо передчасним і поверховим. Адже, знані вже «друзі України», все ж втратили вирішальний вплив, а «друзі Путіна», хоч і не перемогли, то все ж суттєво зміцнили свої позиції, що не мине безслідно.

Зрештою, багато-що в цій справі залежатиме і від самої України. Чи своїми рішеннями і діями наша держава додасть аргументів «друзям України» чи «друзям Путіна». Особливо це буде важливо на початках і тут якраз може проявитися наше слабе місце – загострення радикалізму і популізму у передвиборчій риториці кандидатів в депутати, а також, як показує досвід, неуникненний затяжний пост-виборчий хаос. Проблема ще й в тім, що період зміцнення нового Президента і обрання нової Верховної Ради співпадає з періодом остаточного вирішення проблеми постачання російського газу українськими трубопроводами у Європу.

Попередній десятилітній договір закінчується цього року. Тож, якщо українцям і росіянам не вдасться домовитися у цьому питанні, то є загроза, що з 1 січня 2020 року розпочнеться чергова «газова криза», про можливість якої вже зараз із острахом пишуть європейські експерти. Якщо б це сталося, то Україні не допоможуть і її друзі в Європарламенті, оскільки Європу в даному контексті цікавить газ, а не покарання Путіна, отож вона чекатиме не від Росії, а від України «розумного компромісу» в переговорах з Газпромом задля уникнення кризи.

matrix-info.com


Коментарі ()

05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

726
31.08.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

907
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

6897
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1579
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

2325
24.08.2025

Від сміттєвих баків до бюджетних схем: як міста розпоряджаються коштами на відходи?

2511

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

453

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

746

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1495

Вмираючи, сер Ніколас Горацій Аспер марив пророцтвами Нострадамуса, вавилонським краєзнавством і курсами лондонської біржи, співав псалми і сури арабською, пророкував Антихриста (в його арабському варіанті – Джаджала) і спілкувався з астральними привидами давніх царів.

878
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

473
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

845
27.08.2025

27 серпня в Україні відзначають День українського сала — продукту, що давно став символом національної кухні та традицій.  

2531
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

676
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1241 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

877
26.08.2025

Святкове моління очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.  

1319
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

899
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1184
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

699
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

2696 12