Про жабу і електрику

 

Мова не йтиме про відомий експеримент позаминулого століття з мертвою жабкою, до лапки якої під'єднали електричну напругу, чим раз і назавжди довели, що нерви є електричними провідниками. Мова йтиме про нашого національного звіра, знамениту українську "жабу", про "українську заздрість".  Про яку чомусь всі забули, адже вже й не пригадую, коли востаннє чув анекдот з її присутністю, чи щось читав на таку тему. А дарма, вона ще може стати в пригоді.

В одному місті є цікава вулиця. На цій вулиці жителі будинків з парними номерами вирішили доплачувати за спожиту електрику жителям будинків з непарними номерами.

В одному районі є двоє сусідніх сіл – одне газифіковане, а інше ні. Так ось, виявляється, що жителі села біднішого і не газифікованого вирішили доплачувати за спожитий газ жителям села багатшого і газифікованого. Уявляєте собі – селянин, ріжучи дрова чи розпалюючи в грубці, думає собі: який я альтруїст, який я благородний, завдяки моїм грошам в цей час жителі сусіднього села сидять на дивані і дивляться телевізор, опалюючи хату газом, за який я заплатив.

Скажете дурниці, не може такого бути. Буду детальнішим. Є у місті Івано-Франківську вулиця Довженка. Частина цієї вулиці знаходиться на території села Крихівці і тому жителі частини будинків з непарними номерами платять за електрику за сільським тарифом. В селі за одну кіловат-годину, здається, 24 копійки, а в місті 32. Не мало не багато -  різниця в 50%. Що? Багато хто прозрів! Виявляється, що Крихівці дуже бідне село і через це платить за електрику менше ніж Франківськ!

Звичайно, жителі будинків з парними номерами будуть заперечувати, що такого рішення вони точно не приймали. І взагалі, доплачує за різницю в тарифах держава, а не вони. Вони б такого рішення ніколи в житті не прийняли, бо вони не дурні. І знаєте – вірю. Але ж факт. Якщо хтось платить менше, то це з неба не впало. Неважко довести, що платять, в тому числі і мешканці будинків навпроти. Абсолютна істина, аксіома, що за все в цій країні платимо тільки ми, або будуть платити наші діти. Неважко довести, що і рішення приймають в тому числі ці ж мешканці. Адже ми називаємось демократією і всі рішення приймаються, якщо не нами, то, вже точно, від нашого імені і обов’язково в "інтересах народу".     

Але найгірше те, що така несправедливість шкодить не тільки мешканцям будинків з парними номерами по вулиці Довженка чи мешканцям негазифікованого села. Ця несправедливість шкодить всім. Почну з банального – як гадаєте, на якій стороні вулиці Довженка люди більше купують енергозберігаючих лампочок? Ну, хіба відповідь не очевидна. І кому це вигідно. Правильно! Нікому!

Ще одне риторичне питання. Якби в негазифікованому селі провели місцевий референдум, чи згодні вони за рахунок зниження своїх пенсій і зарплат доплачувати сусідам за газ? Яка була б відповідь? Та не треба гроші ще на такий безглуздий референдум витрачати – відповідь і так відома.    

Так куди поділась наша знаменита "жаба"? Спить чи що? Та ні – вона просто не знає, що відбувається - її постійно обдурюють. Перш за все політики в своєму угарі бажання влади на протязі багатьох років брешуть, що це вони дають дешевий газ, дешеву електрику, нескінченні пільги і т.д. і т.п. Безсовісно брешуть – бо не кажуть головного, що вся ця безплатність чи дешевизна за наш з вами рахунок, бо інших рахунків в державі немає. Що це все за рахунок наших зарплат і пенсій. Що це ми платимо за їхній дешевий популізм.

Часто в побутових розмовах ми чуємо: так, там в цивілізованих країнах комунальні послуги дуже дорогі, але яка там зарплата. Правильно, але ж це знову таки стара історія – хто був перший, курка чи яйце?  Що має бути першим - здорова, без ідіотських викрутасів, економіка, чи висока зарплата?

Взагалі то, в мене був намір продовжити більш мирну тему, тему доріг. Але ситуація в країні загострюється. Як на мене, зараз для країни більшою небезпекою є другий фронт, економічний. Нам реально загрожує дефолт. Це неодмінно відбудеться, якщо ми дуже швидко не проведемо необхідні реформи. Для будь якої людини, яка хоч трішки обізнана з азами економіки, є абсолютно зрозумілим, що без приведення цін на енергоносії у відповідність з реаліями, ми приречені. Не може ціла країна працювати на "Нафтогаз". Уряд боїться цього? Боїться соціального вибуху? Значна частина депутатів азів економіки не розуміють? Але найгіркіша правда краща від найсолодшої брехні.

Солодка брехня полягає в тому, що продаючи газ та електрику за ціною, що є в рази нижчою від собівартості, держава діє в інтересах більшості. Це брехня. Це вигідно тільки тим, що мають великі хати та квартири, їздять на величезних дорогих автомобілях та просто дармоїдів. А найбільше користають з цього злодії, як ті, хто споживає газ за ціною 20% від реальної, так і ті хто продає його за декількома різними цінами. Простіше кажучи, людина, яка працює офіційно чи має легальний бізнес доплачує за газ злодіям. Де наш національний звір?!

Дотування енергоносіїв, ще й настільки, перш за все газу, це найгірше, що міг вигадати наш уряд. Чесно кажучи, навіть сумніваюсь, що такі рішення приймались в Києві.

Зараз за одну тисячу кубометрів газу бізнес платить більше п’яти тисяч гривень, часом і сім тисяч. І що? А нічого. Хто може -  той платить. Хто не може – шукає альтернативу. Багато підприємств малого бізнесу обігрівають свої приміщення сучасними кондиціонерами, а в сільській місцевості дровами. Проте мені не відомий ні один випадок, щоб хтось закрив свій бізнес із-за неможливості обігріти приміщення.

Те саме мусить відбутись і з рештою споживачів. Або ми платитимемо ринкову ціну, або не буде не тільки газу, але й країни.

Чую обурення – в людей нема грошей!

Відповідь:

-          А в держави є?

-          Для тих, хто дійсно немає грошей існують субсидії!

-          Чому держава (ми) має доплачувати за газ та інші комунальні послуги для мільйонів громадян, які добре заробляють і дуже часто практично не платять жодних податків.

Що має відбутись щоб ми вижили і перемогли в цій війні? До кінця опалювального сезону мусимо якось прожити як є. А далі уряд має звернутись до народу, пояснити ситуацію і одноразово! привести всі ціни у відповідність з реаліями і в нас усіх ще буде час до наступного опалювального сезону щось зробити. І не дай боже робити це поетапно або потім. Бо "потім" може і не настати. Це і буде справжня реформа економіки, бо все решта вже простіше. А щоб все пройшло м’якше і треба розбудити нашого національного звіра.

(Далі буде)


04.02.2015 Василь Мартинюк 2809 1
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1889
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

927
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1173
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1607
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2808 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3899

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1092

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

608

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

427

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1139
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5746
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5300
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10698 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1373
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7618
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

1065
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1183
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15933
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

498
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1501
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1953
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1835