З потеплінням приходить сезон фестивалів і презентацій. Простора аудиторія, сім або вісім десятків присутніх. Зустріч з студентами туристичного факультету Прикарпатського національного університету.
Під завісу градус офіційності спадає і студенти запитують вже не про те, що «наснажує письменника на творчість», а про речі ближчі та зрозуміліші. Про політику, про війну. Цього, зрозуміло, не оминути.
Хтось з майбутніх менеджерів туристичної галузі каже: «На війні заробляють». Каже так, ніби заробляють лише на цій війні. Ніби війна є чимось святим і праведним, а якісь цинічні ділки, диви, заробляють на цьому. В нас багато хто мислить такими штампами. Стереотипами з радянських фільмів «про війну».
А насправді на війнах заробляли у всі часи. Бізнес-ватаги супроводжували фаланги Олександра і легіони Цезаря. Перські сатрапи, олігархи давньої Греції, торгові корпорації та сенатори Риму збагачувалися на військовому постачанні, спекулювали харчами і зброєю, правили потрійну ціну за перевезення військ та отримували левову частину награбованого у походах. Так тривало тисячі років. Так буде й в майбутньому, коли зоряні імперії воюватимуть в далеких галактиках.
Війни починають, ведуть і закінчують саме для заробітку. Якби на війнах не заробляли, планета вже давно насолоджувалася б вічним миром. Війни допомагають списувати борги, утилізувати застарілу зброю, відкривати нові контрабандні маршрути та продавати непотріб. Війни вибудовують «харчові піраміди» на вершинах яких зручно розміщуються урядовці і мільярдери, а біля підніжжя покращують свій добробут різноманітні завідуючі складами, начальники господарських частин та просто сержанти, що купують «харчові години» на блокпостах.
Глобальні війни здатні змінити фінансовий розклад на цілій планеті. Теперішня система розподілу грошей народилася у вирі світової війни, яку історики ділять на першу і другу. Фінансисти лише посміхаються. Вони знають, що світова війна була одна. Почалася вона не пострілами в Сараєво і закінчилася не підписанням миру на борту «Міссурі». Насправді вона почалася на Лондонській біржі, а закінчилася на Нью-Йоркський. А суттю її був не розподіл світу між державами, а зміна валютних стандартів та регуляторів глобального ринку.
Перед фінансистами не стоїть питання: коли закінчиться війна? Фінансисти твердо знають, що вона закінчиться того дня, коли на мирі буде вигідніше заробляти, аніж на війні. Й жодний божевільний диктатор не в змозі змінити цього правила. Диктатори, що встають на шляху грошових потоків, довго не живуть. Навіть якщо їх охороняють десятки тисяч професіоналів. Навіть якщо їх підтримують незліченні електоральні орди.
Війнам і диктаторам відмірено лише стільки часу, скільки необхідно для розчищення територій під свіжі комерційні проекти. Якщо війни затягуються, значить ще не знайдені гроші для відбудування зруйнованих територій, а майбутні інвестори ще не домовилися про розподіл сфер «замирення». Всі інші чинники – вторинні. Тепер, коли відбувається «велике переселення грошей» до Азії, світ вступив у широку смугу конфліктів. Вони вичерпаються лише тоді, коли нові регулятори ринків затвердять свою владу над потоками.
А поки що літають ракети, а клоуни підстрибують в зомбоящиках. На глибших рівнях хитруни надувають бульбашки криптовалют та проводять фантастичні оборудки, обмінюючи одну химеру на іншу з мільярдними прибутками. І ще багато людей загине, поки грошові отари не заснуть у нових банківських стійлах, поки жовтий метал не поверне собі належного, а підозрілі «нові гроші» не здобудуть солідності і респекту.
