«Всі люди брешуть», - казав герой популярного американського серіалу. Це здається банальністю, якщо не замислитися над тим, що за тисячі років існування людства брехня незмінно супроводжувала дорослішання суспільства та розвиток культури. Можна сказати, що вона є невід’ємною складовою земної цивілізації. Заберіть брехню і цивілізація потоне у хвилях ненависті, розчарувань та демотивацій.
Брехня давно вже перемогла правду. Є підозра, що правда здалась їй іще тоді, коли мутант на ім’я Єва дурив мавп’ячих самців. В іншому варіанті брехні Єву дурила балакуча рептилія, а ще в іншому мутантів було кілька і вони, відволікаючись від правдивого процесу розмноження, дурили одне одного. Якщо тут виникне якійсь наївний правдолюбець і запитає, що ж було насправді, йому можна відповісти, що насправді серед біологічних батьків людства не було правдолюбців. Останні, в кращому випадку, просто залишилися чухати собі хвости на деревах.
Тепер, коли від тих африканських подій минули тисячоліття, брехня з інструменту виживання перетворилася на цілий самобутній світ, в якому численні різновиди брехні змагаються між собою. Є брехня старосвітська, присмеркова і волохата. Їй протистоїть брехня прогресивна, прикрашена образами майбутнього та цікавими просвітницькими побрехеньками. Є брехня жрецька, освячена іменами богів і святих, а є брехня простонародна, для звичайних кухонних йолопів та дуринд.
Прибічники різних видів брехні змагаються між собою за владу та за отримання максимальної кількості відпущеного смертним задоволення. А ще є один специфічний тип брехунів, які називаються правдоборцями. Вони переконані, що шукають правду, але та їхня правда – лише хитро закручена брехня. Навколо нас такі товсті нашарування брехні, що зняття одного шару, або ж, навіть, і двадцяти нічого принципово не змінить. Просто замість драглистої брехні принагідних політиків, чиновників або їхніх найманців, ми докопаємося до пластів брехні засохлої і страшенно твердої.
Особливий різновид брехні продукує мистецтво. Ця брехня мозаїчна, складена з перемішаних шматочків правди, давньої міфології та приправленої стилістичними соусами корисливої брехні. В мистецтві всі брехні поділяються на цікаві і нецікаві. Перші залишаються жити після своїх творців-брехунів та зміцнюють віковічний фундамент Мегабрехні. Другі вмирають разом зі своїми брехунами-невдахами.
Час від часу в мистецтві відбувається маленький збій коду і виникає острівець правди. Вся навколишня брехня миттєво мобілізується і закидує цей острівець гавном. Потім проходять десятиліття і нове покоління брехунів обережно наближається до закиданого гавном острівця та викопує трошки правди для створення нових міксів брехливого мистецтва. Тепер це називається постмодернізмом.
Страшною таємницею вважається те, що сучасні брехуни настільки виродилися, що навіть не годні продукувати свіжі брехні. Вони тепер створюють коментарі до відомої брехні, стилізують і переповідають стару брехню. А найчастіше перепаковують її у коробочки і баночки з новими яскравими етикетками. Для того, щоби споживачам багаторазово перепакованої і пережованої брехні не стало скучно, її подають за веселих обставин. Звідси політика у фестивальних форматах та гібридні трагедії в модному оформленні, які показують в зомбоящику.
Десь в далеких горах медитують люди, які вважають, що можна докопатися до первісної найглибшої брехні, яку вони називають правдивою порожнечею. Є свідки тих, хто бачив того, який знав когось, хто чув про те, як саме до неї докопалися. Як би там не було, але це породжує надію. Себто, ще одну брехню. Якось так.
