Вихованець івано-франківської ДЮСШ-3 Петро Ковальчук тепер виступає за “Dhivehi Premier League” у чемпіонаті Мальдів.
За спиною Петра Ковальчука 98 матчів в українській прем’єр-лізі. Він виступав за “Чорноморець”, “Кривбас”, першоліговий ФК “Львів”. Останні два роки він грав за найсильніший клуб Таджикистану, аж враз Петро Ковальчук підписав контракт з клубом “Club Green Streets”, який виступає у чемпіонаті Мальдівів. До цієї країни усі наші футболісти літають відпочивати, а Петро Ковальчук поїхав туди грати у футбол.
Експрес зателефонував футболістові у Малі, і той розповів, що являє собою чемпіонат цієї екзотичної країни.
– Як ви потрапили у цей чемпіонат?
– Та я спочатку думав, що це взагалі жарт. Зателефонував знайомий і каже, що мене запрошують грати на Мальдіви. Я посміявся і так само жартома сказав, що поїду. Думав, на цьому все, аж тут мені приходить квиток на літак на Малі і готовий контракт. Я все проаналізував і вирішив спробувати.
– Як вони на вас вийшли і чому саме на вас?
– За європейськими чемпіонатами там не слідкують взагалі. Для них взірець – це чемпіонат Азії. А я два останні роки виступав у Таджикистані, і ми грали у фіналі Азія Кап – а це аналог нашої Ліги Європи. От вони мене в цьому фіналі і помітили.
– У яку команду ви потрапили і що собою являє чемпіонат Мальдів?
– Моя команда нова, їй лише два роки. За цей час вона вийшла з другої ліги у першу і тепер дебютувала у вищій лізі. В елітному чемпіонаті Мальдів грають вісім команд. В кінці чемпіонату шість перших команд залишається у вищій лізі, сьома грає перехідні матчі і восьма вилітає до першої ліги.
У місті Малі є два тренувальні поля, на яких всі ці команди тренуються. Кожна має свій обумовлений час. А всі матчі чемпіонату відбувається на одному центральному стадіоні столиці. На ньому справжній газон, і два матчі грають у суботу, а два у неділю. Наша команда не фаворит, і на нас прийшло 2 тисячі уболівальників. На лідерів ходить значно більше.
– Як газон витримує таке навантаження?
– А що з ним станеться. Тут прогода чудова: удень плюс 30-35, вночі – плюс 25. І так постійно. Травичку підлили, постригли – і все гаразд.
– Які умови клуб запропонував особисто вам?
– (Сміється). Мене безкоштовно привезли на всесвітньовідомий курорт, безкоштовно поселили, дають гроші на харчування і за це все ще й платять зарплату. Як на мене, це чудово! Столиця Мальдівів – Малі – дуже гучна і запилена. Тож клуб винайняв мені житло на острові – це лише 10 хвилин на катері. Живу на пляжі Індійського океану. Краса невимовна: пальми, банани всюди ростуть, кокоси… І найголовніше, що цей острів не для туристів, а лише для місцевого населення. Це, так би мовити, спальний район. Тут дуже спокійно. Живу в одній квартирі з японцем, він вже другий рік грає в цьому чемпіонаті, і його все влаштовує. Щоправда, ні він мене, ні я його практично не розуміємо. Спілкуємось за допомогою гугл-перекладача.
– Що найнезвичніше для європейця у цьому чемпіонаті?
– Це мусульманська країна, і якщо о 18-й годині в нас триває транування, а в цей час мулла починає молитися, всі зупиняються. Ми просто стоїмо на полі і чекаємо завершення молитви. Також тут незвична їжа – дуже багато перцю та інших спецій. Тож я мушу просити, щоб мені так багато цього не сипали. Ціни? Тут трішки дорожче, ніж в Україні, зате морепродукти дешеві. За п’ять доларів мені дають два кілограми свіженького і вже порізаного на стейки тунця. Тут це найбільш ходова риба і неймовірно смачна. А ще мене вразили їхні гроші – руфії. Ці банкноти виготовлені з такого матеріалу, який не рветься і не тоне. Ну і найбільше здивування – тут для місцевих мешканців взагалі не продають спиртне. Його немає ні в магазинах, ні в кафе чи ресторанах. В готелях для туристів, звісно ж, є, а для місцевого населення немає. Твереза нація. Загалом я ж лише приїхав, тому більше вражень буде пізніше. Я підписав з клубом контракт на один рік. Невдовзі сюди приїдуть моя дружина з дитиною, тому мені гріх нарікати на таке продовження кар’єри.
