Традиційний період політичного затишшя в Івано-Франківську, зумовлений затяжними вихідними, після «совкового» першотравня продовжився святкуванням Дня пам’яті та примирення, чергової річниці Дня міста, традиційним Святом ковалів та ярмарками, які заполонили центр. Та навіть друга частина вихідних надала певні цікаві інформприводи.
В соцмережах жваво обговорювалось встановлення бруківки на вулиці Коновальця поряд з університетом права імені Короля Данила Галицького. Сам цей факт в порівняння з однотипними містить деякий прихований, глибший контекст. Кілька метрів бруківки, викладених «вишиванкою», стали першим подібним прецендентом в Івано-Франківську хоч, наприклад, в тому ж Кам’янці-Подільському тротуари давно «одягнулися» в національну символіку. Обговорення ж велось не про вигляд бруківки, а стосовно вартості робіт. Як зазначив керівник департаменту ЖКГ Михайло Смушак, тротуарна вишиванка завдовжки 200 метрів коштувала 440 тис. грн. Ці витрати між собою розділили міський бюджет та згаданий університет. В обговореннях користувачі соцмереж натякали на те, що ціна завищена. Однак, можливо, основна причина полягає в тому, що насправді мало хто з мешканців Івано-Франківська цікавиться розподілом коштів міського бюджету. Скажімо, цього року з бюджету міста 300 тис. грн. піде на освітлення телевежі. Натомість на придбання пандусів (яких ой як у нас бракує) передбачено близько 100 тис.грн. Знайти логіку тут досить важко, а чи й взагалі можливо.
На тижні місто отримало приємний подарунок у вигляді чеського тролейбуса (б/у), але разом з тим стало відомо, що «Електроавтотранс» не планує найближчим часом купувати нові автобуси. Саме ж наведення ладу в Івано-Франківську, чого від комунальників активно вимагав міський голова до Дня міста, подарувало ряд приємних сюрпризів для містян як ось встановлення кількох кованих скульптур на вулиці Т.Шевченка, ініціювання розміщення десяти (на все місто) антипаркувальних стовпчиків з кріпленням для велосипедів чи нанесення першої в місті розмітки велопереїзду на вулиці Грушевського. Щодо останнього втім маємо певну недоречність, адже досі немає жодного знаку, що там не пішохідних перехід, а саме велопереїзд. Але навіть не це важливо – цікаво звернути увагу на мотивацію намагань комунальників. Міська влада прагне підняти рейтинг перед місцевими виборами, а окремі її представники розуміючи всю скруту теперішнього становища прагнуть зробити все, щоб залишитись на власних посадах. Та у всій цій ситуації є один позитив – новий міський голова, навряд, залишить людей з старої команди Анушкевичуса. Зрештою, будь-яка плинність кадрів є шансом на зміни. Тому з такого можна лише порадіти.
Одним з перших сигналів початку нового витка політичного процесу в Івано-Франківську стало обрання Петра Шкутяка головою івано-франківського осередку пропрезидентської партії «Солідарність». Шкутяка вже встиг привітати нардеп Олександр Шевченко, який не так давно вів з ним запеклу боротьбу для обрання до Верховної Ради від Івано-Франківська. Не останню роль в такому виборі, вірогідно, відіграла роль батька адже Зіновій Шкутяк останнім часом користується довірою голови Івано-Франківської ОДА, відтак наближений до влади. Змінивши позиціонування Петро Шкутяк додасть балів президентській партії перед місцевими виборами. Але чи не буде від цього більше мінусів для молодого політика враховуючи нинішні політичні рейтинги. Для того, щоб робити висновки потрібен певний час.
Місцеві «ударівці» спільно з «Громадським форумом Івано-Франківська» (Юрій Соловей) ініціюють «Народні Праймеріс» (попереднє обрання кандидатів від партії самими виборцями). Як іміджевий крок – ідея цікава. Однак питання полягає в самій процедурі її реалізації. Свого часу таку ініціативу публічно запустив Сергій Тігіпко зі своєю «Сильною Україною». Не варто нагадувати з ким потім співпрацювали люди, які пройшли «тігіпківські праймеріс».
При щойно відкритому Офісі реформ в Івано-Франківську, який покликаний доносити до населення інформацію про адміністративно-територіальну реформу (директор Д.Дзвінчук) обрано керівництво профільних напрямків Громадської ради. Прізвища: Романюк, Волковецький, Олійник, Шкутяк (старший). Старі кадри знову в шоколаді. Можна не сумніватись, ті хто прагне бути ближче до влади час від часу з’являтимуться в схожих інституціях. Колода все ж має обмежену кількість ігрових карт, а помічені карти,безперечно, кращі, ніж невідомі нові.
